Юрій Вернидуб: «Коли війна закінчиться нашою перемогою, тоді зможемо щось вимагати від наших хлопців у єврокубках»

– Юрію Миколайовичу, Кривбас знову грає на стадіоні Динамо імені Валерія Лобановського. 6 жовтня ваші підопічні тут програли київському Динамо. Як минули ці два тижні для Кривбасу?
– Справді, ми поступилися за рахунком динамівцям. Не за грою ми програли Динамо. Я не боюся говорити про це. Ми виглядали не гірше, ніж динамівці. Могли б тоді очки взяти.

У двотижневу паузу ми попрацювали досить добре, провели спаринг із Олександрією. Інформацію ми отримали, провівши контрольну гру, це було для нас важливо. Нині у нас чимало травмованих хлопців. Ми можемо порівняти склад Кривбасу торішній та нинішній – ці склади відрізняються. В обороні у нас грають лише Понєдєдьнік та Бандейра, вони грали і минулого сезону. Решта гравців – нові футболісти для нашої команди. Нам потрібен час, щоб усе збалансувати в обороні. Романчук, Драмбаєв грають у нас на флангах. Кузика ми перевели з атаки на захист, тому що у нас Дібанго травмовано. Але я задоволений тим, що ми багато працювали та обіграли Зорю.

– Ви за грою перемогли луганчан?
– Так, це 100%. Ми не забили ще скільки моментів. У господарів було всього два моменти, а ми, якби ще й тут не виграли, то це був би якийсь треш. Нашої поразки б, сьогодні, я не зрозумів би.

Перший тайм був більш-менш рівним, хоча Соса міг забивати двічі. Все змінилося на початку другого тайму, коли Соса відкрив рахунок. І буквально відразу ж Соса влучив у стійку, Аморозо пробив у поперечину воріт. Кожушко, який вийшов на заміну, мав непогані моменти для взяття воріт. Але у Зорі чудово відіграв голкіпер Турбаєвський, мені сподобалася його гра.

– А хто у складі Кривбасу зіграв добре?
– Усі у нас хлопці відіграли пристойно. Виграємо ми, або програємо – це робить вся команда.

– Цього тижня Шахтар проведе матч у Лондоні проти Арсеналу, а Динамо в Римі проти Роми. Коли українські гранди почнуть бити по воротах суперника, а може й забивати голи?
– Кривбас влітку грав у кваліфікації єврокубків. Ми все це відчули на своєму досвіді, я маю на увазі логістику. Я не заздрю Шахтарю та Динамо – вони всі матчі проводять у гостях. Ці переїзди просто вбивають футболістів як психологічно, так і фізично. Нам треба терпіти, допоки ми нічого не змінимо. Я дуже хочу, щоб наші українські команди набирали очки у Європі. Коли війна закінчиться нашою перемогою, тоді зможемо щось вимагати від наших хлопців.

Така сама ситуація і з нашою національною збірною. Усі кричали, яка у нас сильна збірна, до півфіналу ми можемо дійти на Євро-2024. Такі ж були розмови на початку літа? А зараз, восени, залишилося збірній лише вилетіти до Ліги С, про виступ у Лізі націй. І це буде справжня катастрофа. Впевнений, футболістам нелегко грати, коли по твоїй країні б’ють ракетами, спати до ладу не можеш. Хотів би я ще сказати слова подяки та легіонерам, які приїжджають грати до України, зокрема до нашої команди.

– Ви живете та тренуєте команду у Кривому Розі, де дуже небезпечно щодня. Чи могли б ви порівняти життя у Кривому Розі та Києві, наприклад?
– Коли приїжджаєш до столиці України, то таке враження, що тут війни немає. У Кривому Розі в суботу прилетіли ракети біля автовокзалу, це центр міста. Постраждали люди, на жаль.

У суботу я прогулявся Києвом. Вийшовши з готелю, дійшов до метро Арсенальна – там життя вирує, музика грає. Хтось танцює – я цього не розумію, це буквально відбувається на кістках наших воїнів. Ти хочеш випити – купи собі пляшку, сядь удома, випий, але щоб тебе ніхто не бачив і лягай спати. А робити це публічно – я цього не розумію. Я це говорю тому, що на початку війни, практично п’ять місяців, я був там, де дуже страшно.