Юрій Коваль: «Ми вийшли на певний рівень і показали, що «Зоря» жива»

Тренер луганської «Зорі» Юрій Коваль про підсумки осінньої частини та майбутнє «чорно-білих».

– Хочу почати з того, що сказати дякую нашим воїнам, всім, хто боронить Україну. Без вас неможна було б уявити майбутнє не те, що спорту, а й країни в цілому. Ми пишаємося вами та будемо робити все можливе, щоб вам допомагати.

Стосовно «Зорі», можу сказати, що кожна команда переживає певні періоди, коли відбувається ротація гравців, тренерів. Це природний процес. «Зоря» є трампліном для багатьох гравців та тренерів. Трансфери клубу завжди казали про те, що вибір спеціалістів чи футболістів був зроблений вірно.

Звичайно, на цьому шляху можливий збій. Але те, що ми недобрали залікові пункти – це факт. Футболісти підібрані гарні. За технікою, їх швидкісними якостями – ми повинні бути мінімум в п’ятірці. Але зміни складу. Зміни тренерів, виклики гравців в збірні, єврокубки – часу на зміни, в тому числі тренерські, тактичні – практично не було. Будь-якому тренеру потрібен час.

Були вдалі матчі, були відрізки, де ми взагалі не брали очок. Читав та дивився огляди преси з приводу, наприклад, нашої гри проти «Кривбасу». Я не згоден. Скоріше, «Кривбас» врятувався, а не ми. Подивився гру, моменти. Так, у них був ще вихід один на один, але й у нас було достатньо моментів для того, щоб забивати третій гол. Тим не менш, рахунок за грою.

До того ж, якщо казати про тренерів, котрі працювали цією осінню – всі вони були під навантаженням логістики. За 15 днів з кінця листопада до початку грудня, наприклад, ми проїхали близько 9 тисяч кілометрів – автобусом, літаком, знов автобусом. Звичайно, все це дається в знаки. Навіть не в тому справа, що переїзди важкі, а в тому, що немає можливості робити повноцінний тренувальний процес, скорегувати щось. Дрібниць у футболі не буває.

Але, все одно ми вийшли на певний рівень та показали, що «Зоря» жива. До того ж, в нас багато збірників різних країн. Те, що наша команда буде прогресувати навесні в плані гри та турнірної таблиці я, навіть, не сумніваюся.

– Багато гравців, котрі є в команді, ми не бачили на полі протягом цієї частини чемпіонату…
– Наприклад, береш турнірну таблицю, список гравців команди, дивишся хто скільки зіграв. Гравці можуть не грати, не через те, що погана кваліфікація, а через те, що в тренерів є якесь бачення футболу. Є ряд гравців, не буду говорити прізвища, котрі завжди травмовані, значить вони не так готуються. До того ж, заявка на єврокубки також обмежена через наявність власних вихованців. Не всім вистачало місця. Навіть було таке, що ми їхали на гру, а в автобусі було лише 15 гравців.

Плюс, стосовно іноземців, є також момент адаптації. Герреро швидко адаптувався. Він був один, тому й швидко. Він нападник – їм легше. У Джордана останні матчі були складними, тому що він, як і Венделл, вперше побачили зиму, по-іншому відчувають себе на холоді. Мічин адаптувався швидше, але йому також потрібен час. У Жан Клода дуже добрий потенціал. Тем не менш, дивно, що в нього є проблеми в технічно-тактичному навчанні. Зараз такий час, що ринок гравців не дуже доступний й не всі можуть сприймати нашу дійсність.

– Як вам особисто дався перехід з керівної посади, до знов тренера першої команди?
– Я дуже вдячний керівництву клубу за те, що знов дали мені змогу відчути себе тренером. У мене 32 роки саме тренерського стажу. Допомагає те, що я займався U-19, комплектацією гравцями, тренерського складу молоді. Проводив лекції. До речі, вийшло так, що в кінці цієї частини грав проти тих, кому читав лекції свого часу.

Все йде вперед, тому треба мати добрий, сучасний тренерський штаб. Нові можливості, нові технології. В той же час, є досвід в процесі керівництва командою і цей досвід ніхто не замінить. Завдяки помічникам – Младен Бартуловіч, Артем Коледа – процес сучасності, так сказати, пройшов безболісно.

В плані емоцій – це було неймовірно. Спілкування з гравцями, емоції від матчів – цього не вистачає завжди. Від цього я не втомився. Я буду радий будь-якій посаді. Найголовніше те, що я працюю в футболі і саме в «Зорі». Так вийшло, що моя найуспішніша частина в роботі є саме в «Зорі». Я вже не можу інакше.

Нам вдалося вирівняти психологічний стан команди, вийти з піке. Гравці продемонстрували достойні ігри в останніх турах осінньої частини. Так, не зуміли взяти стільки очок, скільки хотілося б, але є колектив, який може досягати успіхів. Не скажу, що я робив це на пустому місці. Можливо, через часті поразки був поганий психологічний стан у хлопців. Потенціал у «Зорі» дуже високий.

– Чи потрібно підсилювати якісь позиції на полі?
– Підсилення потрібне завжди. Застій відбувається в будь-якому разі. Навіть, якщо ти прибираєш гравця та береш нового такого ж класу, футболісти, котрі поруч, бачать це і це змушує їх рухатись. Конкуренція повинна бути завжди. Якщо ще вчора ми не знали чи буде чемпіонат, то зараз багато команд навели шуму – зарплати, бази. Стояти на місці неможна.

Повторюся – треба брати лист гравців, дивитися зіграні матчі, хвилини на полі, щоб зрозуміти, хто не грав, чи грав мало, з’ясовувати причину – чому так сталося. Нижню частину листа завжди треба відсікати та брати інших, які будуть витискати слабших. Сила будь-якої армії в силі найслабшого солдата. Є також проблемні позиції, які не дозволяють варіювати склад.

Але скажу, що ті гравці, котрі грали в останніх матчах, гідні грати в стартовому складі.

– Чи будете ви далі працювати тренером?
– Це питання, перш за все, до керівництва. Я готовий працювати на будь-якій посаді. Скажу відверто – я отримав задоволення від роботи. Сили та досвід є. Час покаже. Можливо, потрібна, як то кажуть – свіжа кров. Потрібен вектор розвитку на декілька кроків вперед. Так було завжди. Так було з Вернидубом, коли вірно підібрали тренера. Так було й зі Скрипником і Патріком ван Леувеном. Те, що відбулося зараз – це збій. Але він залежав не скільки від тренерського штабу, а скільки від зміни поколінь, від зміни складу. Не вистачило часу на стабілізацію цих процесів.