Імереков: «Коли зателефонував Скрипник, я одразу погодився на перехід»

Новачок «Металіста 1925» Максим Імереков розповів про те, як відбувався перехід, припустив на що здатен його новий клуб та назвав найкращих центральних захисників у світі.

– Які перші враження від перебування в «Металісті 1925»?
– Дуже приємно, що нарешті приєднався до команди. Це тривало довго, тому що в мене був діючий контракт з грецьким клубом («Атромітосом» – прим.), і ми довго розмовляли, щоб мене відпустили.

– А як давно ти отримав пропозицію від «Металіста 1925»?
– Перші розмови були в середині січня. Ми з того часу почали розмовляти з дружиною, з родиною. Коли вже вирішили, що ми готові повернутися додому, тоді вже почали розмовляти з клубом, щоб розірвати контракт та поїхати додому.

– Складе рішення. Чи довго ви вагалися з дружиною? Адже вона та діти також будуть повертатися до України?
– Так. Я можу сказати вже більше, що мої діти та дружина вже в Україні. Вони дісталися туди швидше, ніж я. Тому що, в першу чергу, це було більше їхнім рішенням повернутися. Їм було не дуже там комфортно. Чесно кажучи, вони дуже сумували за домівкою.

Мої діти постійно мені казали: коли ми вже поїдемо додому, ми сумуємо з дідусем, за сестричкою. Вони дуже хотіли повернутися. Був момент, коли я вже підписав всі документи, діти вже знали, що ми будемо їхати додому, і коли я прийшов додому та сказав, що все, ми повертаємося додому буквально через два дні. Мені здається, що за весь період, коли ми були в Греції, я не бачив своїх дітей такими щасливими. У них були такі емоції, що не передати словами.

– Підготовка «Металіста 1925» до старту другої частини сезону уже на завершальній стадії. Ти лиш приєднався до команди. Як оцінюєш свої кондиції?
– Я свої кондиції оцінюю, як дуже добрі. Бо в Греції немає зимової павзи. У нас було лише три чи чотири вихідних дні на Різдво. Потім ми весь час грали, там не зупинявся чемпіонат. Відтак я постійно тренувався. Навіть, коли були розмови про розрив контракту, я не зупинявся, постійно тренувався з командою. Сподіваюсь, що все буде добре.

– Серед факторів чому ти погодився стати гравцем «Металіста 1925», ймовірно, є фактор головного тренера, якого ти знаєш. На що ще звертав увагу, чим керувався?
– Так, звичайно, тренер – це один з ключових факторів. Бо ми добре знайомі. Коли він зателефонував мені, для мене важливий фактор, коли тренер зацікавлений в тобі, він хоче бачити тебе в команді, тому я одразу погодився. Це перший фактор. Другий фактор, я вже називав, це моя сім'я. Тому, думаю, що всі сторони задоволені.

– Які власні спортивні амбіції маєш на свою подальшу ігрову кар'єру?
– Я, як звичайний спортсмен,  не люблю програвати. Тому я завжди ставлю перед собою максимальні задачі. Я вважаю, що ця команда здатна на більш високі місця. Зараз нам потрібно просто добре підготуватися й в кожному матчі виходити, як на останній та перемагати.

– Розкажи, як тобі Греція, як країна для проживання?
– Для проживання, для родини – це дуже гарне місце. Я жив у Афінах. Не можу сказати, що було дуже комфортно, бо це дуже велике місто, мені трошки не зручно було. Коли ти їдеш на тренування, постійні затори, багато машин. Багато часу займали поїздки, близько однієї години їзди тільки в одну сторону. Тому було не дуже комфортно.

– Одразу скажу, що в Києві буде так точно.
– Так, я знаю, тому й планую, що буду жити на базі.

– Розкажи свої враження про чемпіонат Греції. Чим він відрізняється від українського, а чим схожий?
– Схожий в тому, що він теж такий, більш контактний. Кращий за рахунок того, що зараз їх великі клуби мають великі бюджети й вони купують якісних футболістів з Європи. Такі великі клуби, як «АЕК», «Панатінаїкос», «ПАОК», «Аріс» – вони беруть футболістів з «Роми», з «Мілану», з топ-чемпіонатів. Багато футболістів, які приїжджають з Європи, за рахунок цих гравців йде підйом чемпіонату.

Самі греки, я б не сказав, що вони на багато кращі гравці, ніж українці. Якщо взяти увесь чемпіонат, то не дуже багато греків грають в основних складах команд.

– А чим відрізняються тренування, можливо, щось тебе здивувало?
– Та ні. У плані тренувань там все те ж саме. Лише, коли я тільки приїхав у команду, був тренер у нас з Вельсу. Я дивувався, що в нього такий тренувальний процес. У нас були легкі тренування по 40-45 хвилин, були такі заняття, що ми взагалі не бігали. Вийшли постояли і все. Після України для мене це було дикувато.

– Був толк з таких тренувань?
– Ні, його через місяць звільнили.

– Ти граєш на позиції центрального захисника. На твою думку, хто зараз є найкращими центральними захисниками у світі
– Я б назвав, мабуть трьох захисників, які зараз грають. Це – Мілітао, ван Дейк та Рамос.

– Які риси в центрального захисники, на твою думку, мають бути обов'язково?
– Надійність. Якщо захисники будуть грати надійно, команда вже буде мати, як мінімум, один заліковий бал.

– Чим ти займаєшся у вільний від футболу час? Чи є якісь хобі?
– Такого як хобі в мене немає. Тому що весь вільний час я намагаюсь проводити зі своєю родиною, зі своїми дітьми. Я розумію, що й так мало часу їм приділяю, оскільки в завжди мене тренування, збори. Коли в мене з'являється вихідний чи вільна хвилина, то я проводжу цей час зі своїми дітьми.