Джарджу: «Мені подобається проект, який будує «Полісся»

Центральний захисник Мозес Джарджу підписав контракт з ФК «Полісся» у квітні 2023 року, а вже у вересні футболіст прибув в розташування команди. Гамбієць розповів, як проходить процес адаптації, як він приймав рішення про перехід до Житомира, чим його зацікавило «Полісся» та чим вразила Україна.

– Мозесе, від імені ФК «Полісся» вітаю тебе в розташуванні команди. Перш за все, я пропоную тобі познайомитись із нашими вболівальниками: розкажи про себе та про свою кар’єру футболіста.
– Мене звати Мозес Джарджу. Я футболіст із Гамбії. Раніше я грав за команду на батьківщині, яка носить назву ФК «Фортуна». Я радий пропозиції від футбольного клубу «Полісся» і я радий бути тут. Одразу після того, як я підписав контракт, люди з України почали писати мені і вітали з переходом сюди. Люди хотіли побачити мене тут, але, на жаль, я не міг прибути раніше. Коли я приїхав, я побачив всю ту приязнь, яку продемонстрували люди з Житомира. Так само радо мене зустріли у клубі та команді.

– Опиши свої футбольні якості, що ти вважаєш своїми сильними сторонами у футбольному плані?
– Я граю на позиції центрального захисника і це важлива позиція. Центрбек повинен добре комунікувати, щоб координувати оборону своєї команди, брати на себе лідерство на останньому рубежі оборони, позиція дозволяє підказувати партнерам, що відбувається на полі та, звісно, я повинен брати на себе відповідальність, щоб команда пропускала якомога менше голів, або не пропускала їх зовсім. Я частина команди і ми повинні віддавати на полі всі сили, щоб вигравати ігри. Я не люблю програвати. Якщо моя команда програє, то я завжди думаю, що саме я не зробив достатньо.

– На кого з футболістів ти орієнтуєшся, чи маєш ти свій власний приклад для наслідування?
– Є ціле сузір’я гравців моєї позиції. Я вважаю гідним для наслідування Серхіо Рамоса, який зараз грає за Севілью. Крім того, я спостерігаю за Данте, бразильським футболістом, який зараз виступає за Ніццу. У Гамбії мене надихав Ібрагім Сона, який закінчив професійну кар’єру в минулому році і виступав за збірну.

– Ти приєднався до «Полісся» близько трьох тижнів тому. Як проходить процес адаптації і як тебе тут зустріли?
– Коли я приїхав, усі зустріли мене дуже тепло. Таке враження, що я вже був частиною родини, ще до того, як прибув сюди. Всі дуже радо вітали із прибуттям та були дуже відкритими і мені здалось, що я вже був частиною системи клубу. Не було жодних проблемних моментів ані у команді, ані з тренерським штабом. Я прибув і одразу став частиною «Полісся» і повторюсь – я щасливий бути тут.

– Як тобі тренувальний процес у «Поліссі», чи є відмінності від того, як ти тренувався раніше?
– З точки зору гравця, я можу відзначити, що тренування тут дуже інтенсивні, дуже професійні, проходять у дуже високому темпі. І це відрізняється від моделей тренування в мене вдома. Це дуже високий рівень. Мені нелегко, але дуже цікаво вливатись в тренувальний процес – я входжу в систему, продовжую роботу над собою і вже зовсім скоро я буду відповідати заданому рівню клубу.

– На твій погляд, коли ти будеш готовий фізично дебютувати за «Полісся»?
– Ми вже проробили хорошу роботу з тренерами по фізичній підготовці, продовжуємо працювати над деякими компонентами, але коли тренер скаже, що я йому потрібен – я буду готовий на 100%. Я приїхав сюди грати у футбол, готовий працювати стільки, скільки потрібно і впевнений, що зможу продемонструвати свій талант і зробити вболівальників щасливими.

– Над чим ти зараз працюєш на тренуваннях найбільше?
– Зараз я покращую свої навички гри зв’язуючим пасом в один дотик. Це те, як грає команда і те, як зазвичай грають центрбеки. Це важливо з точки зору командної швидкості. Потрібно швидко приймати рішення і зараз я працюю саме над цим.

– З ким із футболістів ти спілкуєшся найбільше і хто найбільше допомагає в адаптації?
– Є кілька гравців, з якими я спілкуюсь найтісніше. Особливо це Пилип Будківський, нападник. Він завжди проявляє увагу, комунікує зі мною, перепитує чи все у порядку і чи потребую я чогось. І багато в чому він допомагає порозумітись з рештою хлопців. Іноді він може і пожартувати і по-дружньому підколоти.

– За цей доволі недовгий період виділи трьох футболістів і розкажи, чим саме вони тебе вразили?
– Можу одразу ж зауважити, що на мене справив враження Бені Макуана. Він дуже швидкий футболіст і швидко рухається з м’ячем. Пилип Будківський – це машина по забиванню голів. Він забиває у ворота, з якої б точки не отримав м’яч. Третій – це Сергій Чоботенко. Вражає його холоднокровність та техніка.

– Ти вже бачив кілька матчів «Полісся» наживо, як би ти описав стиль гри «Полісся»?
– «Полісся» грає в збалансований, позиційний футбол, багато контролює м’яч через короткі передачі. Водночас, ми можемо швидко перебудуватись і зіграти через швидкість півзахисників і використовувати ці можливості.

– Враховуючи ті ігри, які ти вже бачив, поділись своїми враженнями від українського футболу, що особливого ти побачив в українському чемпіонаті?
– В якості відповіді на це запитання, я можу поділитись своїми враженнями від матчу «Полісся» – «Динамо». До цього гру «Динамо» та інших команд, як «Шахтар», я бачив лише по телебаченню. А тут я вже зміг побачити гру наживо. Я можу відзначити високу інтенсивність дій, дуже високу швидкість прийняття рішень, зміну напрямів, переключення з оборони в атаку. Усе, чим зараз вражає сучасний футбол я вже побачив тут. І це означає, що Українська Прем’єр-Ліга відповідає всім критеріям сучасного футболу.

– Угоду про співпрацю з «Поліссям» ти підписав у квітні. Чому обрав саме цю команду для продовження кар’єри та яке уявлення ти мав про команду перед переїздом сюди?
– Перед підписанням я мав загальну інформацію про клуб, більше інформації мені допомогли отримати агенти. Вони розповіли мені про проект, який вибудовується тут: як клуб планує розвивати гравців і виступати на найвищому рівні, продемонстрували умови для тренувань та проживання у тренувальному центрі. Я бачив фото та відео звідси. І я вирішив, що перехід сюди буде чудовим кроком в моїй професійній кар’єрі і я зможу досягти результату з цим клубом.

– Ти приїхав до команди у вересні. Чи можеш ти розповісти, з чим пов’язана така затримка?
– Я підписав контракт, коли виступав за збірну Гамбії на Кубку Африканських Націй. Після того ми мали ще зіграти на Чемпіонаті світу в Аргентині. Я знав, що команда відбула на навчально-тренувальні збори в Австрію. За попереднім планом, я мав приєднатись до команди там. Для цього мені потрібно було оформити усі необхідні документи та візу. Це мало зайняти час і, порадившись з агентом, я вирішив приєднатись до національної збірної в Аргентині. Оформлення усіх паперів зайняло певний час, але після чемпіонату світу я прибув сюди.

– Коли ти прибув в Україну, чи були речі, які тебе здивували: тренувальний центр, команда, можливо, українська кухня, а, можливо, щось інше?
– Коли я прибув до України, в мене була можливість зустрітись і поспілкуватись з президентом клубу. Він запросив мене до своєї резиденції. Мене дуже вразило, що першим в Україні мене захотів привітати саме президент клубу. Мені також дуже сподобався Київ, я зустрів в ньому прекрасних людей. Якщо ж говорити про більш загальні речі, то тут значно прохолодніше, ніж на моїй батьківщині. Але я вже починаю звикати до цього.

– Які емоції ти переживав у перший тиждень в Україні?
– Коли я збирався до України, люди дуже багато говорили про війну, яка зараз відбувається. Країна дійсно проходить крізь складні часи. Коли я прибув сюди, я побачив, що дійсність трохи інша. Хочу пояснити свою думку: в країні дійсно війна і це – велика біда, але люди не втрачають оптимізму. Де це можливо, вони намагаються жити нормальним мирним життям. Я маю на увазі, що те, що я бачив в новинах трохи відрізняється від того, що я побачив вже тут. І це важливо – не опускати руки. Мені стало спокійніше, коли я побачив дух українців.

– Як саме ти приймав рішення про переїзд сюди?
– Коли я отримав пропозицію від «Полісся», я багато спілкувався з рідними та друзями і всі говорили: навіщо, навіщо ти туди їдеш, там війна. Але я стою на тому, що футбол це одна з речей, яка може об’єднувати людей, футбол може сприяти якнайшвидшому відновленню миру. І мій прихід сюди – це моє особисте рішення, рішення, яке я прийняв самостійно і в якому мене підтримали мої батьки. Вони теж переживали, що тут війна. Але ми поговорили, дійсно тут війна, але команди грають і я можу зробити свій вклад, щоб люди відволікались від новин про війну. До того ж, тепер багато людей на моїй батьківщині, в Гамбії дивляться ігри «Полісся». І якщо раніше вони бачили тільки ігри таких команд, як «Динамо» та «Шахтар», то тепер вони знають і «Полісся». І я вважаю це прекрасним. Тому я жодним чином не шкодую про переїзд сюди.

– З самого оголошення про те, що Мозес Джарджу тепер є гравцем «Полісся» багато вболівальників очікували твого прибуття в Україну і покладають на тебе багато надій. Пропоную тобі використати таку можливість і прямо зараз звернутись до наших фанів.
– Ще коли я тільки підписав контракт я отримав дуже багато повідомлень в мій Instagram, де люди писали, що дуже чекають на мене. Всі вітали мене у «Поліссі». Коли я вже прибув, це продовжилось і багато людей писали мені. Вже коли я приїздив на матчі в Житомирі, я бачив фанів та спілкувався з ними. Це дає відчуття – як вдома. Після матчів багато людей просить зробити фото. Я дуже ціную і дякую за такий теплий прийом. Я зі свого боку, допоки я в «Поліссі», я докладу всіх можливих зусиль, щоб допомогти клубу досягати найвищих висот у футболі.