Новачок «Металіста 1925» Кверквелія: «Мені більше подобаються жорсткі захисники. Я також так граю»

– Розкажи, будь ласка, про початок свого футбольного шляху?
– Як всі діти, я любив спорт. У місті Самтредіа, де я народився, була дитяча команда. У мене було таке бажання, тож я і почав у футбол грати

– Ти високий на зріст футболіст. І в дитинстві також був, мабуть, не маленький. Як тебе не переманили до видів спорту, де полюють за такими габаритами, баскетболу чи волейболу?
– Ні, в мене ніколи не було бажання займатися іншим видом спорту, окрім футболу. Просто, я спочатку хотів грати у воротах. Проте, коли став у ворота, там було потрібно завжди стояти і мені це стало не цікаво. Тож, почав грати у центрі захисту і до сих пір виступаю на цій позиції.

– Ти вже кілька днів провів у розташуванні «Металіста 1925». Як тебе зустріли Україна, Харків, команда?
– Про Україну я багато знаю, чув. У мене є тут друзі. Мій близький друг – це Тарас Михалик, ми грали разом з ним у складі «Локомотиву». Ми з ним щодня на зв'язку, спілкуємося. Місто я ще не встиг побачити. Про команду можу сказати, що тут класні хлопці, хороший колектив. Тут є все для того, щоб грати у футбол. Мені все подобається.

– Що взагалі знаєш про сьогоднішній український футбол?
– Я знайомий з Марко Девічем, ми разом з ним грали в «Рубіні». Звісно я знаю про український футбол, бо з Давидом Хочолавою, який грав у «Шахтарі» ми кілька років граємо разом із ним у складі збірної Грузії. В принципі, я, як міг, завжди слідкував за чемпіонатом України.

– Ще на самому початку професійної кар'єри ти міг опинитися в Україні?
– Це було, коли мені було 18 років. Я приїздив до Турції на збори «Шахтаря». Був там не перегляді, але не склалося.

– У цьому році ти тільки одного разу грав у складі збірної Грузії, це, мабуть, одне і з твоїх особистих завдань повернутися до національної команди?
– Звісно, повернутися до збірної. Кожен футболіст мріє про те, щоб грав за свою країну, я впевнений у цьому. Я вже 10 років, як граю за збірну. Але цілі не тільки повернутися до збірної. Мета, щоб ще не один рік грати у футбол на високому рівні.

– Каладзе, Каннаваро, Неста Мальдіні – ти казав, що це твої улюблені захисники. Хто із сучасних центральних оборонців тобі подобаються. Які мають бути якості у сучасного центрбека, на твою думку?
– Станом на сьогодні найкращим центральним захисником я вважаю Серхіо Рамоса. За останні 10 років, думаю, він найсильніший. У кожного захисника є свої плюси та мінуси. Мені більше подобаються жорсткі захисники. Я також так граю.

– Зустрічав твої слова, що в одній із попередніх команди ти був номером один з анекдотів, міг трохи станцювати на тренуванні, можемо чогось такого від тебе очікувати в «Металісті 1925»?
– Можливо, не найкращий, але один з них. Я люблю жарти, я весела людина. Правда, не завжди веселий, але мені подобається, коли на тренуванні сміються. Я вмію це.