Чому «Шахтар» хоче бути схожим на «Фейєноорд»

Призначення Пушича не стало великим сюрпризом. Минулого сезону «Шахтар» грав у 1/8 фіналу Ліги Європи проти «Фейєноорда». У Роттердамі команді Ігора Йовичевича дуже серйозно дісталося – господарі відвантажили у ворота «Шахтаря» сім голів, пропустивши один. Власник «Шахтаря» Рінат Ахметов після тієї гри захотів бачити у своїй команді щось подібне. Наставника «Фейєноорда» Арне Слота, попри всі численні спроби, запросити не вдалося. Нідерландський спеціаліст має всі шанси у найближчому майбутньому отримати роботу в клубі з провідного чемпіонату. Влітку він відмовив «Тоттенгему», а сенсу їхати в Україну в нього немає. У нього пропозицій вистачає. Грошима не заманиш. Тому запросили, кого змогли – першого асистента Слота Маріно Пушича, сподіваючись, що помічник зможе працювати не гірше від свого боса.

Уже після офіційного представлення Пушича генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін підтвердив бажання бути схожими на «Фейєноорд».

«Нам передовсім імпонує «Фейєноорд». Тому що той футбол, у який вони грали і грають, – це наш футбол, це наша ДНК, це наша філософія», – сказав Палкін у коментарі офіційному клубному сайту.

Треба пам’ятати прописну істину: будь-яка копія завжди гірша за оригінал. Скільки команд хоче бути схожими на «Барселону» та запрошують тренерів із клубу, але в інших місцях повторити ДНК каталонців ніхто так і не зміг. У кожної команди свої особливості, які копіювати неможливо. Тим паче, що зараз український футбол стає локальним. Сподіватися на іноземців не доводиться. Потрібно створити щось своє ідентичне, власне, адаптоване до реалій. Свого часу найбагатший клуб Болгарії «Лудогорець» копіював ідею «Шахтаря» із запрошенням бразильців, але чогось доброго з цього не вийшло.

На перший погляд запрошення Пушича – це утопія. Між головний тренером і його асистентом прірва. Тренер приймає рішення, створює авторитет в команді, а помічник тільки виконує свою роботу, асистує. Коли він сам переходить на самостійну роботу, то далеко не завжди із цього щось виходить. Найбільш яскравий приклад помічника сера Алекса Фергюсона – португальця Карлоса Кейруша, який сам так не зміг досягти успіху. Хоча аванси Кейрушу видавали величезні. Ніхто не знає, як себе проявить Пушич у новій ролі. Це більше схоже на кота у мішку.

Хоча можна подивитися на цю ситуацію й трохи під іншим кутом. У Пепа Гвардіоли виріс із помічників у дуже сильного тренера Мікель Артета. Свого часу Ерік тен Гаг їздив працювати до того ж Пепа у «Баварію», де більше вчився. Хороший, якісний тренер своїми ідеями створює зі своїх помічників самобутніх спеціалістів. Але тут не може бути жодної закономірності, бо кожен випадок індивідуальний. Головний тренер – це не тільки якісь ідеї, філософія, але й харизма, характер, вміння управляти колективом.

У «Шахтаря» вже був досвід роботи з Патріком ван Леувеном, який не так багато самостійно працював у дорослому футболі. Фактично тільки нетривалий період із «Маккабі» й один сезон у «Зорі». Патріку із всіма його талантами явно бракувало навичок самостійної роботи тренера на дорослому рівні. Робота директора Академії або керівника молодіжного сектору дуже відрізняється від посади головного тренера у дорослому футболі. З молоддю потрібно максимально закручувати гайки, щоб вони думали тільки про футбол, вчити, робити з них професіоналів. А в дорослому футболі потрібно вибудовувати стосунки з гравцями, підлаштовуватися під їх можливості. Робити це з позиції сили не завжди правильно. Не тільки своя методологія, але можливості складу, напрацювання попередників.

Пушичу вже 52 роки. Самостійно він майже не працював. Я б зрозумів, що це молодий тренер тільки після завершення кар'єри починає тренерський шлях і хоче повчитися на посаді асистента. А тут ми маємо справу з професійним помічником. Який звик виконувати свою роботу в головного тренера. Схоже, що в нього не було навіть таких бажань працювати самому. Все змінила пропозиція від «Шахтаря». Припускаю, що вона була дуже щедрою. Інакше, навряд він би покинув «Фейєноорд» та приїхав у країну, що воює. Зараз команда з Роттердама грає в Лізі чемпіонів. Наступного літа були всі шанси піти на підвищення й опинитися в серйозному європейському клубі разом зі Слотом. Це все дуже схоже на бажання «Шахтаря», але не тренера. Пушичу зробили пропозицію, від якої він не зміг відмовитися у фінансовому плані.

Однією з головних проблем Пушича на новому місці роботи я вважаю відсутність розуміння української ментальності. Чому Йовичевич був успішним у «Шахтарі»? Він прекрасно розумів менталітет українських футболістів, які на літо 2022 року склали кістяк команди. Ігор вмів працювати з молоддю, допомагати їхньому становленню. Йовичевич скоріше був не тренером, а другом, старшим товаришем. Який не був супертактиком, чи стратегом, але чудовим психологом та мотиватором. Він відкривав перед гравцями нові можливості. Коли Патрік хотів вибудувати конфігурацію «тренер – гравці», вийшов провал. Футболісти не захотіли сприймати нові ідеї. Вони захотіли грати, так як вони хочуть, як звикли.

На сьогодні Пушич абсолютно не розуміє українських реалій. Він навіть не зможе прямо спілкуватися з гравцями. Навряд чи більшість футболістів «Шахтаря» вільно розмовляють англійською. Плюс три бразильці, еквадорець, венесуелець, два грузини. Саме від того, як складуться стосунки тренера з гравцями, дуже багато чого залежить у майбутній співпраці.

Важливу роль у сучасному футболі відіграє тренерський штаб. Самостійно тренер уже не працює. В нього є свої помічники. Пушич приходить один. Уже в Україні буде формувати когорту своїх помічників. Першим буде колишній скаут «Брюгге» Маріо Станич. Зараз тільки йде пошук. Навряд чи Андрій П’ятов, Карло Ніколіні мають однаковий погляд на футбол із новим головним тренером. Йовичевич приходив до команди зі своїм штатом помічників, з якими працював тривалий час. У Роберто Де Дзербі, Луїша Каштру, Паулу Фонсеки були свої асистенти.

Пушич – це ідеї атакуючого футболу, домінування на полі та висока якість гри. Однак для такого футболу потрібна й якість футболістів. Улітку 2022 року «Шахтар» був сильнішим за іменами. Були Михайло Мудрик й Анатолій Трубін. Два найкращих футболісти залишили команду. Навіть маючи Трубіна та Мудрика, Йовичевич грав дуже раціонально. Не було мови про естетику, якість. Усе було заточене під результат. Я не впевнений, що нинішній склад «Шахтаря» може грати в якісний атакуючий футбол. Тим паче, що починати потрібно з протилежного – налагоджувати гру в обороні.

У «Шахтарі» так завжди було, що тренер максимально підходить під наявний склад. У Луческу була історія з молодими бразильцями, яку потім продовжили португаломовні Паулу Фонсека та Луїш Каштру. Під Роберто Де Дзербі провели масштабну селекцію вже сформованих гравців. Зараз від українського кістяка команди нікуди не втечеш, бо реалії такі. Потрібен тренер, який буде вміти працювати саме з українцями, робити їх ментально сильнішими, налагоджувати атмосферу всередині команди. Це все дуже непросто. Особливо для людини, яка не має жодного уявлення про український футбол, про життя в Україні.

Між українським і нідерландським футболом просто прірва. В Ередивізі грають у відкритий, комбінаційний футбол, а в УПЛ важливе значення має вміння вигравати силову боротьбу. Багато команд грають через довгі передачі та пресингом шукають помилки суперника. Свого часу «Динамо» заплатило чималі гроші за Франа Соля, який добре себе показував саме в чемпіонаті Нідерландів. Але в Україні іспанський форвард так нічого й не показав. Просто футбол зовсім інший.

У будь-якому випадку, в Пушича є час. Думаю, що восени він зможе краще вивчити можливості кожного з футболістів. Узимку вже формувати команду в трансферному плані під себе. Хтось має піти, якісь позиції спробують посилити. Та награвати свої ідеї вже під друге коло. Навесні буде зрозуміло, чи зможе хорватсько-боснійський тренер надовго затриматися в «Шахтарі».