Павлов: «Во Львове нас встретили так, как в Советском Союзе не встречали»

Головний тренер маріупольського «Іллічівця» Микола Павлов на післяматчевій прес-конференції подякував господарям за теплий прийом, відзначив молодість двох команд, а також поділився враженнями від перемоги своєї команди.

– Насамперед, я б хотів поділитися враженнями від нашого перебування у Львові. Ми ж мали грати тут на початку березня. А сьогодні до мене подзвонив наш почесний президент Володимир Бойко і спитав: «Як там у вас, у Львові?». А нас тут так прийняли, як в Радянському Союзі не приймали. Всі нас вітали, бажали нам успіхів. Дуже приємно. Щодо гри, то скажу, що сьогодні грали наймолодші команди чемпіонату. Середній вік 22-23 роки. Такого ще в чемпіонаті не було. От вчора грав дубль. У вас середній вік був трохи менше 20 років і ви нас обіграли без питань, хоч ми на першому місці йдемо. А чому ми програли? Бо Гальчук зараз ворота основи захищає, а там інші пропускають. Сьогодні я задоволений результатом. Але знаєте, коли «Карпати» в меншості залишилися, то я почав більше хвилюватися. Нічого не можемо з цим зробити. Виграємо 1:0, а суперник в меншості і ми граємо гірше. І ніби досвідчені гравці вийшли – Шевчук, Мандзюк. А ми не могли за м’яч зачепитися. Хоча моментів у вас було не багато.

– То може вам теж вартувало б одного гравця зняти?
– Таке не можна ж. Якби Тотовицький у першому таймі реалізував свої шанси, то забив би більше голів, аніж Матеус у ворота «Волині».

– Ви сказали, що вас тут дуже гарно прийняли. А як ви вважаєте, чи будуть раді «Карпатам» в Криму і Луганську?
– Ми в Луганську 0:3 програли, там якраз захопили СБУ. Ми могли не в’їхати і не виїхати. А зараз там вже спокійно. Тоді я не зміг заспокоїти свою команду. Щодо Криму, то я там працював, футбол там люблять, люди не будуть налаштовані проти футболу. Нам теж туди їхати. Може зміниться все в кращу сторону до останнього туру.

– Як ви налаштовуєте своїх молодих гравців?
– Знаєте, так важко як зараз мені в роботі ще ніколи не було. Після Мирона Маркевича я провів найбільше матчів в чемпіонаті в якості тренера. От коли мене запитали чи хочу я ще десь попрацювати, то сказав, що тут, напевно, і закінчу. Дуже важко... А коли одні хлопчики, то ще важче. Старші думають про кращі контракти, про те, як заробляти гроші. А молодь думає, що завтра буде краще. Мені завжди було цікавіше працювати з молодими. Ще тоді як «Дніпро» наприкінці 80-их боровся за чемпіонство, а самих гравців ніхто не знав. То вже потім вони стали відомими, стали за «Динамо» грати і за збірну Союзу.