Ндукве: «Сподіваюсь, що через 2-3 роки гратиму за збірну України»

Перше інтерв’ю новачка «Полісся» Дениса Ндукве. У ньому він розповів, за що найбільше переживав перед зборами з «Поліссям», позначив свій максимум, а також поділився планами.

– Вітаємо тебе у Поліссі і давай знайомитися.
– Мене звати Денис Ндукве. Я прийшов з команди «Звягель», яка грає у Другій лізі.

– У тебе таке цікаве прізвище. Твоя мама українка?
– Мама – українка, а батько з Нігерії.

– Люди, які стежать за «Звягелем», за тим, як ти граєш, дають багато компліментів, кажуть, що ти там топ, зірка.
– Дуже приємно насправді чути, коли про мене так кажуть. Дуже приємно. Я вважаю, зі сторони видніше.

– Скільки матчів зіграв і скільки голів ти забив, що люди вважають, що ти топ?
– Відіграв я 19 матчів, забив 16 голів та 5 асистів, але чомусь пишуть, що два. Не знаю, чому так пишуть. Але я багато працював, щоб досягти такого рівня.

– Багато працював – розшифруй.
– Відпрацьовував з м’ячем, бігав – це корисно.

– Тобто ти працюєш ще поза цим основним тренуванням, ти ще допрацьовуєш сам?
– Допрацьовую.

– А чому – тобі не вистачає навантажень під час тренувань?
– Вистачає, але для себе. Дуже хочеться, приємно забивати.

– З якими настановами тебе відряджав до «Полісся» твій наставник – Сергій Шищенко.
– Бажав успіху, щоб я не хвилювався. Показав хлопцям, як я вмію.

– А ти хвилювався – чесно зізнайся?
– Спочатку так, хвилювався, а потім хлопці прийняли добре і як в своїй тарелці.

– А за щось найбільше хвилювався – було таке?
– Я розумів, що команда топ-рівня. Я зі «Звягеля» – в топ-команду потрапляю.

– Як ти думаєш, ти проявив себе? Показав свій максимум, що ти міг показати? Як здається?
– Ні, не максимум показав, я вважаю. Можу набагато більше зробити і я це зроблю.

– Але вже в офіційних матчах?
– Так.

– Але тобі доведеться грати в елітарному дивізіоні? Ноги тремтять, коліна тремтять?
– Дуже хочеться зіграти вже першу гру, дебютувати і забити свій перший дебютний гол за Полісся.

– Але УПЛ – це рівень зовсім інший, аніж Друга ліга?
– Я розумію, але я над цим працюю, щоб бути кращим в УПЛ.

– Ти вже морально налаштований штурмувати УПЛ?
– Так, налаштований. Дуже хочу, дуже хочу зіграти.

– Як ти думаєш, що там буде найскладніше?
– Я вважаю, що буде найскладніше – це швидкість, адаптуватися до швидкості гри. Дуже швидко думають на полі.

– А якось можна натренувати футбольний інтелект?
– Так, звісно, можна, чому ні.

– Як ти починав грати у футбол, хто тебе привів у футбол, хто прищепив любов до футболу?
– Це брат старший, привів мене в чотири роки до себе на тренування. Я спостерігав, як вони тренуються і з того моменту я почав займатися футболом.

– А твій старший брат – футболіст якого рівня?
– Колишній футболіст. Грав у Геліосі.

– Як його звати?
– Джон Ндукве.

– Ти перевершив свого брата?
– Я вважаю, так.

– А що він з цього приводу думає і каже?
– Він каже, так.

– Хто твій футбольний кумир у дитинстві і можливо хтось зараз є. Чи в дитинстві хтось був один, а зараз хтось інший?
– В дитинстві був кумир Кріштіану Роналду. А тепер Кіліан Мбаппе.

– А ти схожий на Кіліана Мбаппе на футбольному полі?
– Не можу нічого сказати, це видніше фанатам.

– Розкажи у яких командах ти грав?
– Металіст 1925, Краматорськ, Чайка, Звягель і от зараз Полісся.

– Як ти пояснюєш, чому так багато команд досить? Чи це небагато, навпаки?
– Я вважаю, що це небагато.

– Чим ти особливо пишаєшся за свою кар’єру. Чи є щось таке, що ти дивишся на це і кажеш – я молодець?
– Я пишаюсь тим, що в мене були труднощі, коли почалася війна, півроку не було футболу, я коли побачив, що «1925» собираються, то зателефонував їм, а вони сказали, щоб я шукав собі іншу команду. І на той час мені набрав другий агент і запропонував поїхати в Чайку. Я погодився і коли потрапив в Чайку я для себе сам рішив, що в 24 році хочу потрапити до УПЛ. Мені подобається те, що я сказав – я зробив. Я цим пишаюсь.

– Почалася війна, ти зачепив цю тему – ти в Харкові на той момент був?
– Так, на Салтовці я живу.

– Опиши свій ранок 24 лютого?
– О 5 ранку прокинувся від вибухів. Виглянув в окно і побачив там дим йшов і ми с батьками сразу зрозуміли, що все почалось. Почалася війна. Були там деякий час і потім я батьків відправив до Франції до брату старшого і там вони вже два роки десь, а сам я залишився в Україні, блукав сам.

– Ти кажеш блукав сам, а я знаю, що ти одружений?
– Дуже кумедна історія. Блукав сам, коли я батьків відправив, лишився у Львові, був у друга свого і мене позвав другий друг, щоб я у нього там жив – я приїхав до нього в Олександрівку і півроку десь прожив там. Перший день, коли я туди приїхав я йшов по вулиці і зустрів дівчину – вирішив підійти і познайомитися і ось так закрутилось.

– Від моменту, коли ви познайомилися, до моменту, коли ви одружилися скільки пройшло часу?
– Напевне менше року.

– Ну, а зараз вас не двоє, а вас троє.
– Ще булочка наша маленькая. Звати її Мілаша.

– Скільки їй?
– 5 місяців.

– Якщо брати загалом – про що ти мрієш? Виграти у футболі що? Щоб наприкінці своєї кар’єри ти сказав, що моя кар’єра вдалася?
– Ну, в даний час з «Поліссям» виграти кубок України, потім, щоб ми були призерами України в УПЛ – а надалі у мене дуже грандіозні плани.

– Розкажеш?
– Хочу, щоб лишились в таємниці.

– Вони аж настільки грандіозні? Давай я буду припускати – кубок Ліги Чемпіонів?
– Хотілось би.

– Чемпіонат Європи?
– Спочатку би хотілося чемпіонат Європи виграти.

– Поставлю таке цікаве питання. За які збірні ти маєш право виступати?
– Бажання грати за збірну України, а так можу грати за збірну Нігерії.

– Якщо серйозно, то ти реально бачиш себе у збірній України?
– Так, бачу, сподіваюсь, в крайній мірі надіюсь, що 2-3 роки і я буду там уже.

– Ти ж бачив, що помічник головного тренера збірної України Сергія Реброва – Вісенте Гомес був на двох точно поєдинках «Полісся».
– Бачив.

– Мотивації додавалося?
– Звісно.

– Давай розкажемо людям, які у тебе таланти є окрім футболу. Що ти вмієш так класно і добре робити, як забивати голи?
– То тільки вдома. Співаю в душі непогано, жінка говорить.

– Голосно?
– Голосно.

– Що співаєш?
– Придумую тексти про жінку, вигадую.

– А, то ти навіть складаєш. Ти вірші пишеш, чи тільки в душі пісні?
– Тільки в душі.

– Що ще потрібно знати уболівальникам про тебе?
– Я вважаю, що вболівальники знають більше про мене, чим я сам.

– Що такого ти прочитав про себе, що не знав?
– Мені так здається, що вони знають більше. Пишуть мені.

– Тобі пишуть в інстаграм чи куди?
– В Інстаграм.

– А що пишуть?
– В основному – підтримують, я дуже їм вдячний, що вони мене підтримують. Мені набагато легше, коли мене підтримують.