Бар: «Шкодую через свою помилку, й те, що не зіграю з «Динамо»

Півфіналіст молодіжного Євро-2023 Арад Бар взимку вирішив поміняти спокійну Швейцарію на охоплену війною Україну. Скаути ЛНЗ скористалися тим, що футболіст за півроку в Цюриху майже не грав, а в Черкасах з перших матчів став залізобетонним гравцем основи.

Початок кар'єри Бара в Україні виявився насиченим на події: голи, передачі, вилучення та привезений пенальті на останніх хвилинах матчу з Рухом (0:1). Напередодні матчу черкаського клубу з Динамо ізраїльтянин пояснив, чому пропустить важливий для ЛНЗ матч, як пройшов адаптацію в Україні та чим вона нагадує йому батьківщину.

– Твої перші тижні в Україні були дуже продуктивними. Як проходить адаптація?
– Перші тижні були непростими, тому що я приїхав посеред тренувального табору. Було багато тренувань та ігор, але я щасливий, що встиг вчасно налагодити зв'язок з партнерами по команді, а також підійти готовим фізично до сезону.

– Присутність легіонерів допомагає тобі інтегруватися в ЛНЗ?
– Так, звичайно. Зараз набагато легше, коли є більше таких іноземних гравців, як я, і ми робимо щось разом після футболу, але й українські гравці мене добре зустріли, і всі були дуже добрі до мене.

– Мовний бар'єр заважає спілкуватися з місцевими хлопцями?
– З деякими – так, але я намагаюся вивчити деякі українські слова на полі, і навіть вже знаю найбільш важливі слова у футболі, які можуть допомогти краще спілкуватися.

– З ким із суперників, на твою думку, навесні був найскладніший матч у ЛНЗ?
– Я б сказав, що Кривбас (0:3), тому що це була перша гра після перерви, і це дійсно хороша команда. Хоча я відчуваю, що ми могли б зіграти краще в тому матчі, але ми зробили висновки і рухаємося далі.

– Коли я розмовляв з головним тренером ЛНЗ Олегом Дулубом, він сказав, що підготовка до цієї гри була надзвичайною.
– Так, на жаль, ми не дуже добре підготувалися і умови були не дуже хороші.

– Матч проти Динамо ти пропускаєш через вилучення. Не шкодуєш про червону матчі з Рухом?
– Звичайно, шкодую, але навіть якби я не отримав червону картку в кінцівці, все одно б пропустив [виїзд у столицю], бо мав чотири жовті картки. Але в будь-якому випадку я шкодую про свою помилку і мені дуже шкода, що ми втратили важливе очко. Проте це футбол, я виніс з цього уроки і буду рухатися далі

– Чи можна було уникнути степпінгу в карному майданчику?
– Так, звичайно, але я був втомлений і намагався перехопити м'яч. На жаль, це частина футболу

– Яка зараз атмосфера в команді після двох поразок поспіль?
– Звичайно, всі були засмучені після поразок, але ми – професіонали, тож повинні все забути і швидко рухатися далі. Зараз і енергія хороша і я довіряю і вірю в команду проти Динамо

– Араде, давай поговоримо про твій переїзд в Україну. Як відбувався трансфер з Цюриха?
– Моя ситуація там була дивною, тому що вони придбали мене влітку, але я не отримав жодної можливості грати. Тож у січні я шукав інші варіанти, щоб грати в класній лізі в Європі. Я отримав хорошу пропозицію від ЛНЗ, це перспективний проект з хорошими умовами, так що це було найкращим рішенням для мене.

– Цюрих став твоїм першим клубом за межами Ізраїлю. Що півроку у Швейцарії дали тобі як особистості?
– Я багато чому навчився як футболіст і як особистість. Мені довелося мати справу з новою мовою, культурою, країною та іншим стилем футболу далеко від моєї сім'ї та друзів, на самоті. Але я вважаю, що це допомогло мені швидко адаптуватися в команді ЛНЗ і стати більш підготовленим.

– Як родина відреагувала на твоє рішення переїхати в Україну?
– Я намагався отримати всю інформацію про ситуацію в Україні до того, як приїхати, щоб переконатися, що це буде правильне і безпечне місце. Тому поговорив з кількома гравцями, які грали тут, і краще розумію ситуацію. Звичайно, це не дуже симпатична ситуація, але оскільки в моїй країні теж йде війна, я знаю, як це буває.

– Як твоя сім'я пережила напад 7 жовтня? З вашими друзями все гаразд?
– Моя сім'я живе в Тель-Авіві, тому з ними все гаразд, але вся країна була шокована і засмучена тим, що сталося, і я був дуже стурбований ситуацією.

– Що вимагає головний тренер ЛНЗ Олег Дулуб від гравця на твоїй позиції?
– Він вимагає багато працювати на полі і намагатися контролювати півзахист у кожній грі. Я багато підключаюся до карного майданчика, тому намагаюся привносити в гру і цей елемент.

– Чи вдалося ближче познайомитися з Черкасами?
– Так, це дуже гарне, хоч і маленьке місто. Також познайомився з Києвом, тому що ми перебували там протягом місяця. Минулого вікенду ми побували у Львові. Я думаю, що Україна дуже красива і кожне місто має свою особливість.

– Чи відвідував ти Україну раніше? Можливо в тебе є тут родичі?
– Я ніколи не був в Україні, насправді це мій перший раз, коли я тут опинився, і мені дуже подобається Україна. На жаль, війна – це сумно, але мене надихає, як український народ тримається.

– Коли ти зрозумів, що хочеш стати футболістом?
– Я почав грати з раннього дитинства і побачив, що мені це дуже подобається. Крім того, у мене дуже добре виходило, тому я почав грати професійно, і з роками я почав розуміти, що це може бути реально, і став ставитися до цього більш серйозно.

– Хто був твоїм футбольним кумиром?
– Кріштіану Роналду.

– Улюблена команда дитинства?
– Маккабі (Тель-Авів).

– Ти був у складі молодіжної збірної Ізраїлю U-21 на Євро-2023. Як ти можеш описати свої враження від цього досвіду?
– Це був дивовижний досвід – бути частиною цього великого турніру з такими великими гравцями. Ми здійснили дивовижне досягнення для нашої країни, дійшовши до півфіналу, і я відчував себе дуже гордим і шанованим.

– У чому секрет того, що Ізраїль чудово грає на молодіжному рівні?
– Молодь Ізраїлю дуже хороша, але проблема в тому, що ліга недостатньо хороша і не так багато гравців виїжджають грати за кордон, тому, на жаль, національна збірна не досягає високих результатів.

– Насамкінець хочу запитати: за збірну США на ЧС 1950 року грав український єврей за походженням Уолтер Бар. Знаменитий автор асисту в матчі Англія — США — 0:1. Це одна з найбільших футбольних сенсацій ХХ століття, про яку навіть знято фільм. Чи це не твій родич?
– Ні.