Новачок «Полісся» Віалле: «У Бразилії стільки голів головою не забивають»

Бразильський новачок «Полісся» Жоао Віалле в першому інтерв’ю в Україні розказав про себе та відмінності футболу в Україні та Бразилії.

– Ти швидко схоплюєш українські слова? Ти тут недовго перебуваєш, а вже можеш привітатися українською. У тебе до цього талант?
– Дякую. Вибачте. Привіт. Добрий ранок. Добрий день. Доброї ночі. Моє ім’я Жоау (прим. всі фрази сказано українською). Ось це я вивчив.

– Шикарно! Хто тебе їх навчив?
– Інтернет.

– Чекай, ти вчиш українську через інтернет, чи як? Чи ти маєш на увазі викладача? Як це все відбувається?
– Перед тим, як приїхати сюди, я знав, що потрібно хоча б якісь слова знати українською. Я заходив на українські сайти, де був переклад. Я шукав сайти із транскрипцією, вимовою та наголосами. Мені здавалося, що це буде потрібно, коли я приїду. І ось тому я вже скільки слів знаю.

– Ти талановитий у вивченні мови. Що ще повинні знати українські вболівальники про футболіста Жоао Віалле?

– Те, що мені можна довіряти і я абсолютно адекватний.

– Ти граєш в захисті, але всі бразильці люблять забивати, атакувати, їх називають чарівниками м'яча. Як сталося, що ти бразильський захисник?
– Я відкрию вам таємницю. Я починав у півзахисті. Але я ріс і ставав вище зростом, тому тренер вирішив спробувати мене на позиції опорного півзахисника. А потім і на позиції крайнього захисника. У першій же грі і в наступних матчах, усім дуже сподобалась моя гра. Я і захищався добре і разом з тим не забував навички гри у нападі.

– Чи був у тебе футбольний кумир у дитинстві? Можливо, зараз він досі лишається. На кого ти орієнтуєшся?
– Дуже подобається Серхіо Рамос і Тьяго Сілва.

– Як ти зараз граєш, якщо порівнювати з ними?
– Мені ще доведеться багато навчитися для того, щоб хоча б досягнути їх рівня. Але я ані крапельки не сумніваюся, що мені вистачить терпіння і завзяття, щоб перевершити їх.

– Розкажи, будь ласка, трошки українським вболівальникам про свій футбольний період в Бразилії. Де ти грав, розкажи про свої минулі клуби?
–Я напевне, почну навіть не з професіонального футболу, а з самого дитинства. Перші кроки у футболі робив у клубі «Парана». А мій перший професійний клуб – це «Атлетіко Паранаенсе». Згодом мене віддали в оренду в «Поусу Аллегре». Я також мав досвід виступів за клуб «Ітуано», а вже звідти я опинився тут – у «Поліссі».

– Коли ти вперше почув, що тобою цікавиться «Полісся», якою твоя була реакція?
– Коли мене сповістили, я одразу зайшов в інтернет, щоб поцікавитися клубом та містом. Одразу з’ясував, що тут грають бразильці. Я зв’язався з ними – почав розпитувати про все: про команду, країну. Поклавши руку на серце – те, що я чув від них – і те, що я побачив – перевершило усі мої сподівання. Я дуже задоволений, що я тут.

– Кому найпершому ти подзвонив?
– Таллесу, а вже потім Лукасу.

– Ти їх обох знав до цього?
– Я тільки трішки знав Таллеса, тому що ми грали проти «Сан-Паулу», коли Таллес там був.

Я розпитував про клуб. Наскільки Таллес і Лукас тут швидко адаптувалися, які тут люди та як ставляться до іноземців. А вже потім я сам почав шукати інформацію про Житомир, про Україну. Але перше, що мене цікавило – наскільки вони швидко адаптувалися і наскільки сильний клуб.

– Чи були у тебе питання про війну?
– Так. Ви ж уявляєте, що можна знайти, прочитати в інтернеті та наскільки різною може бути ця інформація. Тому важливо було дізнатися правду від людей, які тут живуть. Вони мене заспокоїли і переконали, що тут зовсім не така ситуація, як можна вичитати в інтернеті – тут немає вибухів щодня.

– Чи відмовляв тебе хтось у Бразилії не їхати в Україну і які аргументи наводили?
– У мене в сім’ї таких людей точно не було. Мені дуже важливо було, коли ми розмовляли з дружиною – знати, що вона думає з цього приводу. І коли ми поговорили, вона не була проти. І це рішення було спільним, а дружина теж незабаром переїде сюди.

– Кілька слів про дружину. Як звати? Як познайомилися? Скільки разом?
– Її звати Марія-Габріела. Ми познайомилися у ресторані чотири роки тому. Це було кохання з першого погляду. І перед тим, як я переїхав сюди – ми одружилися.

– Тобто ти одружився і переїхав у Житомир, втікши від дружини? )))
– Ні вона теж приїде сюди. До речі, для неї це буде перший виїзд за кордон. Але вона дуже хоче сюди приїхати.

– Чекай, а як же медовий місяць?
– А хто вам сказав, що ми не запланували наш медовий місяць тут, в Житомирі?

– Повернімося до футболу. Яка інформація про «Полісся» тебе найбільше вразила?
– У першу чергу, це амбіції клубу. Те, що він так швидко за короткий період подолав шлях від Другої Ліги до УПЛ. Також структура клубу та плани на майбутнє. Я переконався, що все йде швидкими темпами. Тренувальний центр, база, академія, багато планів з розвитку – все рухається ефективно і швидко. Передусім, мене вразила швидкість.

– Що ти знав до цього про український футбол?
– Я і сам бачив, і було чимало інформації про те, що в чемпіонаті України швидкісні футболісти, це також стосується мислення. Тут гравці швидко приймають рішення на полі, тому мені треба буде докласти зусиль, щоб адаптуватися до цього.

– Чим ще відрізняється бразильський футбол від українського?
– Окрім мислення і швидкості – я відзначу інтенсивність і фізичні кондиції гравців. Я побачив, що тут багато високих, фізично міцних футболістів. У Бразилії ми так класно у повітрі не боремося, у нас стільки голів головою не забивають.

– Як тобі здається, скільки тобі треба часу, щоб адаптуватися?
– Перш за все хочу сказати, що у мене є тут велика підтримка від персоналу, тренерського штабу, усіх, хто поруч. Я не буду зараз говорити про якісь терміни, а просто скажу – я докладу максимум зусиль. І на успішну адаптацію не доведеться довго чекати.

– Взагалі хочеться почути твої враження від команди.
– Скажу у двох словах: амбіції та задоволення.

– Той факт, що в «Полісся» тренер-поліглот, також сприятиме твоїй швидкій адаптації?
– Так. Ми вже спілкувалися англійською та іспанською. І мені так легше зрозуміти його вимоги та зрозуміти який футбол він хоче бачити від мене особисто та від команди.

– Який футбол він хоче від тебе бачити? І від вашої команди?
– Ми будемо націлені на ворота суперників. Це буде збалансований футбол, з високою інтенсивністю, за умови домінування нашої команди. Ми будемо грати дуже щільно та агресивно. Хочемо не давати суперникові простору. Такий футбол принесе багато забитих голів.

– Яким тобі видається прийдешній сезон? Яким би тобі хотілося його бачити?
– Ми будемо брати участь у трьох турнірах. І, я вважаю, що ми маємо бути чемпіонами у кожному з цих турнірів. Я тут, щоб не просто грати у футбол, а перемагати. Буду викладатися на полі на 100 відсотків.