Паламарчук – про 5 відбитих пенальті: «До останнього намагаюся дивитися на м’яч»

Голкіпер «Інгульця» Олексій Паламарчук розповів в ефірі ТаТоТаке, як йому вдалося встановити рекорд з кількості відбитих поспіль пенальті в УПЛ.

– Знав, авжеж (про рекорд – прим.). Мене вже підколювали в команді, кожного дня вже навіть в автобусі казали: давай зробимо ще одну точку – відіб'єш і повториш рекорд Різника, типу.

Якось воно так усе легко. Потім, після цих пенальті важкувато. Не знаю, чому так. Хочеться викинути всі емоції з себе, покричати трохи після того, але намагаюся себе стримувати, коли це в грі проходить, витримати до кінця і вже потім десь викинути всі емоції з себе і бути порожнім на наступний день.

– Як думаєте, Скляр вивчав вашу манеру? Він свідомо пробив по центру чи просто в нього не вийшов удар?
– Вчора сказали хлопці, що розмовляли з ним – сказали, що воротар, наче, який пенальті відбиває, сказали бити по центру йому, я так розумію.

– Я подивився всі ваші 5 пенальті, які ви відбили – і бачу, що ви жодного разу не стрибнули заздалегідь до удару. Таке враження, що ви кожен раз, може, окрім останнього, знали конкретно, в який кут буде бити гравець. Як це пояснити?
– Я до останнього намагаюся дивитися на м’яч, навіть не на гравця. Гравець десь потрапляє в периферію зору мого, коли він вже майже біля м’яча, і коли замах чи десь маленька зупинка – вони так усі роблять. І десь у цей момент намагаюся сконцентрувати всю увагу в цей проміжок часу, подивитися і на нього, і на м’яч.

Мене питають: «Як ти це робиш?» Чесно – сам не розумію. Саме в цей проміжок часу воно чомусь з'явилося, раніше такого не було. Я ніколи не відпрацьовував ці моменти на тренуваннях. Буває, колись поставлять конкурс пенальтистів, і все, більше такого не буває.

– Якщо відзначати когось з тренерів, можливо, по роботі з голкіперами, хто з вами працював, – то чий внесок можна відзначити?
– За останній час, якщо чесно так казати, то з Шустом дуже багато часу ми тренувалися. Я йому дуже вдячний за це. Тому що пророблений такий об’єм роботи. З ранку тренування в залі, потім на полі, потім знову в залі, потім перегляди ввечері. Дуже багато часу приділяв мені тренер нам, голкіперам усім.

За останній час від мене вимагали гру ногами, як для голкіпера – Лупашко на цьому дуже сидів ще в Першій лізі. Тому мені треба було хапати це. Десь воно виходило, десь помилявся, але я їм дуже вдячний за такий робочий процес, який вони поставили для мене. Я навіть кайфував від цього, чесно скажу.

– Нонікашвілі з ЛНЗ взагалі вперше підійшов до позначки в УПЛ, ви не могли знати, як він б'є. Він зробив паузу перед ударом – ця пауза вам допомогла?
– Десь крок був для розбігу, щоб потім ударити нормально. Тому я розумію, що після такого важкувато пробити десь на силу, десь в кут, і тому треба вже до кінця в таких моментах вичікувати цей м’яч.

– Це правда, що Олександр Філіппов так само бив вам пенальті і в товариському матчі?
– Так, 1 в 1 такий же пробив.

– Як можна це пояснити? Настільки досвідчений форвард.
– Не знаю, може десь подумав, що в грі таке може пройти. Психологічний стан десь, може, так зіграв з ним такий жарт.

– До Судакова ви готувалися спеціально якось?
– Білоцерковець підходив і каже: «Він б'є частіше в один бік». Я такий: «ОК, зараз подивимося, куди він буде бити». Я на м’яч дивився до останнього. Мені здається, що він навіть не так хотів пробити, але якось не сильно складний удар у нього вийшов.