Баранов: «Кудрівка» має швидко відходити від поразок, а від перемог – ще швидше»

Головний тренер «Кудрівки» Василь Баранов розповів клубним журналістам про підготовку команди до поєдинку 2-го туру УПЛ проти «Зорі».

– Певно, що ейфорія у клубу, якщо вона й була, вже пройшла. Одразу ж після такого феєричного старту – на тренування. Чи відчували ви особисто психологічний тиск? І чи користувалися якимись особливими тренерськими методиками щодо гравців?
– Я думаю, що ейфорія після першого матчу вже повинна була пройти. Ми зіграли лише перший тур, а попереду ще 29. Якщо зараз ходитимемо в ейфорії, це матиме доволі негативні наслідки. Тому наступного дня у нас одразу було тренування – як казали, так і зробили. Ми розуміємо, якими б не були емоції, негативними чи позитивними, їх потрібно притишувати. Швидко відходити від поразок, а від перемог – ще швидше. Я впевнений, що зараз хлопці в хорошому настрої. Провели гарне, інтенсивне тренування після вихідного дня. Я бачу, що вони професіонали й розуміють: це була лише перша гра і ми вже про неї забули.

– Чи зустрічалися ви за свою тренерську та ігрову кар’єру з такою увагою до себе, як після першого туру? Чи було багато запитів і чи доводилося комусь відмовляти?
– Я б не сказав, що у мене була яскрава ігрова кар’єра, якою можу похизуватися. Стосовно тренерства, то, звичайно, Прем'єр-ліга – це зовсім інший рівень. Зараз до мене справді дуже багато уваги, і в мене таке враження, що я її не заслуговую. Поки що відчуваю себе ніби не у своїй тарілці. Але розумію, що це необхідно для вболівальників та преси. Ми повинні спілкуватися за будь-якого рахунку – гарного чи поганого. Ми всі працюємо на футбол, і це справді потрібно. Просто для мене це поки дуже незвично.

– Як відреагували на те, що ви – найкращий тренер 1-го туру в УПЛ? Як то кажуть: «З корабля – й на бал».
– Це досягнення всього клубу, а не моє особисто. У першому турі працював увесь тренерський штаб, керівництво клубу, гравці. Саме вони втілили наші ідеї у цій грі. Для мене ці регалії нічого не означають. Можливо, це якийсь аванс: було – то й було, визнали – то й визнали. Приємно, але потрібно працювати далі й покращувати себе як гравцям, так і тренерському штабу.