«Шахтар» дивиться на схід, донорство «Металіста» й омолодження «Динамо». 10 трендів трансферного вікна

Виключення одне: якщо на момент завершення трансферного вікна вони не знаходилися у статусі вільних агентів. Тому можна очікувати нових підписань, але їх кількість буде мінімальною: рідко який тренер погодиться перекроювати склад вже по ходу чемпіонату. Тож підсумки трансферної роботи можна підводити. Відзначаємо головні тенденції у роботі наших клубів.

1. Конкуренція за українських футболістів зросла та призвела до збільшення довіри молодим

Розпочати потрібно з найбільш очевидного, до чого призвела повномасштабна війна. Колись противники ліміту на легіонерів обурювалися, що його введення штучно підняло ціни на українських футболістів, які зрозуміли свою значимість. З новою хвилею це питання загострилося після 24 лютого 2022. Частина футболістів просто не повернулася на батьківщину після російського вторгнення, погодившись грати будь-де, окрім України. Збільшився дефіцит через тих самих легіонерів, яких до воюючої країни зараз не затягнеш, хіба на дуже добрі гроші. На момент старту поточного чемпіонату України у Прем'єр-лізі було лише 28 легіонерів – це другий найнижчий показник від часу нашої незалежності.

«Кривбас», «Інгулець», «Колос», «Верес», «Олександрія», «Металіст 1925» не запросили жодного іноземця цієї зими, по одному – «Минай» та «Зоря».

Компенсувати нестачу хоча б кількісно клуби вирішили за рахунок орендованих з двох найкращих академій України. Майже половина клубів УПЛ наразі має у себе в обоймі футболістів, які були тимчасово запозичені у «Динамо» та/або «Шахтаря». Капінус («Металіст 1925»), Бондаренко, Білошевський, Савченко, Сігеєв та Михайленко («Олександрія»), Булеца, Бурда, Погорілий та Бражко («Зоря»), Кравченко, Смирний та Ісаєнко («Колос»), Алібеков та Кузик («Львів»), Віктор Блізніченко («Інгулець»), Микитишин («Кривбас»), Булеза («Минай»). Потроху підключається до цього тренду «Дніпро-1», який вже віддав іншим клубам Горбунова («Карпати»), Логінова («Олександрія»), Юрчука («Львів») та Зновенка («Металіст»).

Утім, є й ті, хто намагається впоратися у трансферній роботі своїми силами: у «Ворскли», «Вересі», «Руха», «Чорноморці» та «Металісті» немає орендованих з наших історичних грандів. Але, як бачимо, таких меншість.

Тренд на оренди не дуже добрий. Він показує, що скаути (якщо вони є) українських команд не вміють працювати на ринку пошуку гравців та зазвичай задовольняються простим дзвінком до колег з «Динамо» та «Шахтаря», забираючи у них в оренду молодь та фактично готуючи до дорослого футболу чужих виконавців, які в перспективі користі клубові не принесуть. Такі новачки можуть дати результат тут та зараз, на що й розрахунок, проте наступного сезону доведеться все розпочинати спочатку. І не факт, що з цими ж гравцями.

2. «Шахтар» став задивлятися на футболістів зі сходу

За два трансферних вікна «гірники» підписали тільки двох гравців з Південної Америки. Одного з них з досвідом гри в УПЛ: влітку 2022-го Ігор Йовичевич перебрався до «Шахтаря» та запросив до клубу свого колишнього підопічного з «Дніпра-1» Лукаса Тейлора, який перед цим виступав за грецький ПАОК. Другим заокеанським легіонером став 18-річний венесуелець Кевін Келсі, що цієї зими прибув з Уругваю.

Акцент у трансферній роботі менеджменту «гірників» все ще залишається на українцях, яких або повертають з-за кордону, або купляють у конкурентів по лізі (Ракицький, Різник), проте помітним також став вектор в бік країн сходу. Цієї зими донеччани поповнили свої ряди грузином Гіоргі Гочолейшвілі й таджиком Хруславом Тоіровим. Обох взяли, що називається, на виріст: Гочолейшвілі тільки вийшов з віку молодіжних збірних, а Тоіров ще може грати за юнацьку команду своєї країни. Тому очікувати результатів від них вже по ходу поточного сезону не варто. Але загалом буде цікаво подивитися, як «Шахтарю» вдасться підготувати на продаж не бразильських талантів, які самі бачать для себе донецький клуб як трамплін до Західної Європи, а футболістів з країн, національні збірні яких побачити у фінальних частинах ЧС або Євро буде надзвичайною сенсацією.

3. «Динамо» дуже серйозно економить та змушене робити ставку на омолодження

З точки зору прибутку проект Ігоря Суркіса провів відносно непогане трансферне вікно: продали за більш ніж 20 млн євро Забарного та виручили хоч якісь кошти за Циганкова, чого влітку могло не бути взагалі. Також клуб полегшив фінансову відомість розставанням із гравцями віком 25+: Кадірі, Кулач, Бурда, Сідклей, Кендзьора, Дуелунн, Бєсєдін, Кравченко. Можна сперечатися, чи дійсно кожен із них нинішньому «Динамо» не знадобився б, але очевидно, що вік «перспективних» вони вже пройшли. Замість них кияни запросили 19-річних Рамадані, Дячука та Назара Волошина (останні двоє – повернення з оренди). Випадають із цього списку 24-річні Лєднєв, Рамірес та Беніто, проте більше схоже, що їх просто не змогли прилаштувати в інші клуби, тому змушені залишити.

Ніхто при доброму бюджеті не робитиме ставку на молодь тільки якщо назва цього клубу не «Аякс» або «Рух» (про це нижче). На даний момент у киян серед центральних захисників найдосвідченіші 24-річний Попов та 22-річний Сирота. З нападників – 23-річний Супряга та 21-річний Ванат (про Раміреса писали вище). Серйозно виглядає нині хіба що півзахист, де залишаються Сидорчук, Буяльський, Гармаш та Караваєв, та позиція голкіпера з 35-річним Бойком та 28-річним Бущаном.

З усього схоже, що найближчі півроку тренерський штаб відводить на перебудову, жертвуючи результатом. А це означає, що критики на адресу Луческу буде ще більше.

4. «Дніпро-1» використовує «Металіст» як донора, а за потреби підписує легіонерів

Колись ми бачили в УПЛ тренд на фарм-клуби, найяскравішим прикладом якого був «Маріуполь». «Дніпро-1» під пильним керівництвом свого спортивного директора Євгена Краснікова пішов іншим шляхом: дніпряни використовують гравців, яких для них підготував «Металіст». За рік з Харкова до Дніпра вже переїхали десятеро – майже повноцінна команда. Незрозуміло тільки, чому більшість цих трансферів оформлюється як оренда. Втім, навряд чи Красніков ображатиме свого колишнього боса Ярославського: швидше за все, обидві сторони мають обопільний інтерес від таких переходів.

Якщо ж гравців «Металіста» не вистачає, СК підписує легіонерів. Багато легіонерів, як для нинішнього воєнного чемпіонату України. На даний момент дніпряни лідери не тільки турнірної таблиці, а й умовної легіонерської, маючи в своєму ростері одразу дев'ятьох іноземців. По ходу осені легіонери вже відмовлялися грати в УПЛ. Чи навчили чомусь попередні прецеденти клубне керівництво?

5. «Львів» відкриває для України нові трансферні напрямки: клуби Середнього Сходу та Африки

«Синьо-золоті» розпочинали поточний чемпіонат без жодного легіонеру. Проте, схоже, керівництво настільки виявилося незадоволеним результатом, що взимку перша команда повністю змінила своє обличчя. У січні, лютому та перший день березня склад Олега Дулуба збільшився на чотирнадцять нових футболістів.

По-перше, звертає на себе увагу, що клуб став робити ставку на досвідчених українців: Дитятьєв, Богунов, Юрчук, Есеола, Полегенько чимало побачили у своєму житті. Але ще цікавіше, звідки приходили легіонери.

Громадянство іноземців, за великим рахунком, не дивувало: більшість із них бразильці. Звертають увагу на себе клуби, з яких вони приходили: Лео Антоніо з передостанньої команди чемпіонату Литви, Муріло Соуза з найгіршої команди ліги Бахрейну, Траоре – з лідера чемпіонату Гвінеї. Це дійсно трансфери, які врятують клубові життя в УПЛ?

6. Футболісти охочіше йдуть до лідерів ПФЛ, аніж до аутсайдерів УПЛ

Цей тренд вже далеко не новина та існував у всі роки. Таким чином, наприклад, пролетів Другу та Першу ліги «Металіст», підписуючи гравців рівнем вище. Зараз у схожому напрямку розвиваються «Полісся», «ЛНЗ» та «Карпати». Житомиряни навіть не цураються купляти нових футболістів, заплативши за Крушинського. Черкащани пішли менш радикальним шляхом, запросивши вільними агентами або в оренду Нича, Бойка, Муравського та Шестакова – усіх з досвідом гри в УПЛ. Трансферна робота львів'ян виглядає не так ефектно через спроби здобути результат на плечах орендованих, але всі гравці також з УПЛ: Горбунов, Хобленко, Бобко, Книш плюс безкоштовно перейшли Саків та Ільющенков.

Причин цьому декілька. По-перше, кожному буде цікавіше рубатися за лідерство в таблиці з шансами зберегти місце у клубі після підвищення, аніж борсатися на дні з незрозумілими перспективами існування клубу. По-друге, фінансовий мотив. У Першій лізі є клуби, які готові платити більше, ніж у командах нижньої частини УПЛ. А для українських гравців середньої руки, які не розбалувані великими грошами, зарплатня зазвичай стає набагато важливішим фактором, аніж досвід гри в УПЛ.

7. «Інгулець» – стабільність тисячоліття. Клуб ніколи не підписує сильних гравців

Ми ледь не кожного трансферного вікна аналізуємо роботу петрівців на трансферному ринку і щоразу оцінюємо її як «погано». Цієї зими нічого не змінилося: клуб просто підписав на позиції гравців, що пішли, нових, не замислюючись, чи дали вони щось клубові. Олександрові Поворознюку слід спитати зі своїх підлеглих, чому вони ніколи не працюють над підсиленням складу. Аграрій нещодавно сказав, що не втручається в роботу тренера. Проте він, схоже, не втручається і в роботу клубу загалом, занурившись у суперечки з Гордоном та переспівування Круга. Цієї зими хоча б виділяється Білик, який восени був основним у «Олександрії». Чи можна інших футболістів назвати підсиленням – питання без відповіді.

Не виключено, що мало хто хоче йти до «Інгульця» через персону самого Поворознюка. Не виключено, що через розташування клубу в глибинці. Не виключено, що через фінансові умови. Все це разом і дає той трансферний результат, який ми бачимо. А в підсумку призведе до середньої якості. Можливо, щось вдасться змінити Сергієві Ковальцю, який взимку заступив на тренерський місток.

8. «Рух» робить ставку на власну юнацьку команду, ризикуючи результатом

Доволі цікавий вектор руху обрав «Рух». Проект Григорія Козловського робить ставку на свою юнацьку команду, а награє футболістів у основі. Це виглядало б достойно, якби не місце команди у таблиці УПЛ: одразу над зоною вильоту.

Існує вірогідність, що цього сезону львів'яни одночасно виграють юнацький чемпіонат та вилетять з дорослого. Взимку «жовто-чорні» підписали лише двох новачків – що цікаво, бразильців. Але ставка однозначно робитиметься на тих, хто підтягнеться з юнацької команди.

Сама по собі ідея Григорія Козловського зі створення колективу на базі власної молоді (поки ще не власної академії, адже більшість із нинішнього складу пройшли школу «Карпат») виглядає дуже потужно. Проте реалізація планів у дорослому футболі ризикує провалитися.

9. Ніхто окрім «Шахтаря» не може розкрутити своїх гравців, щоб вигідного їх продати

Кане, Якубу, Олів'є Тілль, Шахаб, а ще раніше Сіто Рієра, Фонтанелло та багато інших – погодьтеся, для українського футболу ці легіонери були вище середнього рівня. Втім, підтвердити його ніхто з них не зміг та після «Ворскли», «Зорі» або пікового «Чорноморця» продовжив кар'єру у середніх чемпіонатах, які навряд чи сильно відрізняються від українського. Зворотних прикладів – Лунін або Аллахяр – одиниці на десятки інших гравців.

Жоден із клубів окрім «Шахтаря» не працює над маркетинговою привабливістю своїх футболістів. Це ми тут знаємо, що Віктор Циганков – це крутий вінгер. Але чомусь за ним не було черги ані за півроку до завершення контракту, ані за рік. І також саме тому підписувати українських захисників готові лише аутсайдери АПЛ.

Інша сторона медалі – Михайло Мудрик. «Шахтар» активно піарив свою зірку не стільки на українському медіаринку, скільки на закордонному. Це стало однією з причин зацікавленості в ньому топових клубів Лондона. Розкрутка нині потрібна всьому.

«Дніпро-1» ніколи не продасть Артема Довбика за омріяні 20 млн євро саме через те, що його ніхто не знає у Західній Європі. Статус найкращого бомбардира групового етапу Ліги конференцій – це команди рівня «Істанбула», «Андерлехта» або «Ніцци». Таким клубам на 20 мільйонів необхідно щось більше, аніж суха статистика в посередньому турнірі.

10. «Колос», «Верес» та «Металіст 1925» залишаються найбільш консервативними клубами із запрошення новачків

На фоні трансферного хаосу, який влаштували «Львів», «Металіст» або «Ворскла» (останні не кількістю гравців, а їхнім рівнем), є три клуби, які цієї зими віддавали перевагу консерватизму та збереженню нервів замість постійних переговорів. Двох із них – «Верес» та «Металіст 1925» – зрозуміти можна, адже ці клуби грандіозних завдань перед собою не ставлять та живуть на ті кошти, які мають. Набагато цікавіша ситуація в «Колосі», який, за словами власника клубу Андрія Засухи, мріє грати в єврокубках. Цієї зими ковалівці підписали лише захисника Кравченка, якого повноцінним трансфером назвати не можна: по-перше, його взяли в оренду, по-друге, за «Колос» він вже також раніше грав. Це однозначно не робота на підсилення, тому від аграріїв з Київщини разом із «Металістом» ми очікуємо одного з найбільших регресів другого півріччя.

Також варто звернути увагу на «Минай». Рідко який клуб з небезпечної зони дозволяє собі спокійно ставитися до трансферного вікна, коли тобі загрожує виліт. Проте, схоже, Володимир Шаран переконав своїх роботодавців у зворотному та цієї зими запросив лише п'ятьох новачків. Це може виявитися набагато ефективніше, аніж спроба будувати з нуля, як це роблять «Львів» або «Металіст».