Баранов: «Будь-яка гра – на вагу золота. «Кудрівці» потрібно результатами рятуватися»

Головний тренер Кудрівки Василь Баранов ексклюзивно для «Футбол 24» підбив підсумки підготовчо-тренувальних зборів.

– Василю Анатолійовичу, після зимових зборів у Туреччині яке головне відчуття щодо команди зараз: більше впевненості, чи розуміння обсягу роботи, який ще попереду?
– Щоб остаточно оцінювати готовність команди й говорити, наскільки ми задоволені її станом, це, мабуть, покажуть уже перші тури – саме вони дадуть відповідь, наскільки якісно ми підготувалися. Звичайно, погода інколи вносила свої корективи: не завжди була можливість працювати на футбольних полях, тому доводилося просто шукати альтернативи – тренувалися і в залах, і на піску, на пляжі тощо.

Загалом ці збори не можна назвати простими: досить часто через погодні умови переносилися спаринги, але важливо, що, зрештою, всі заплановані матчі ми зіграли. Як приклад – контрольний матч проти Токтогула: його планували провести 13 числа, але зіграли вже 14-го, фактично в день завершення зборів. Завершили цей етап перемогою 1:0, що, звісно, додало позитиву перед поверненням.

Кінцівка зборів вийшла трохи зім’ятою через погоду – інколи не могли провести тренування в ті дати, які планували. Але головне, що всю програму зборів у підсумку виконали.

Позитивний момент – повернення травмованих гравців до загальної групи. Ще кілька футболістів залишаються в процесі відновлення, але сподіваємося, що вже після першого туру вони теж повністю працюватимуть із командою.

Є і підсилення – запросили легіонерів, розраховуємо, що вони допоможуть команді стати сильнішою.

Загалом зборами я задоволений. Для Кудрівки це були перші закордонні збори, і для мене як тренера також перший такий досвід разом із командою. Тому цей етап був важливим і для розвитку колективу, і особисто для мене.

– У спарингах було багато різнопланових суперників – від скандинавських до балканських і польських клубів. Наскільки свідомо формувався такий «мікс» і що саме хотіли перевірити в цих матчах?
– Команди були досить різнопланові, але ми на цьому якось принципово не наполягали – просто так склалося. Загалом я задоволений тим, у яких умовах ми проводили спаринги й з якими суперниками грали. Нам було важливо, щоб серед суперників були команди з вищих ліг – таке побажання справді існувало. А далі вже виходили з того, хто реально був готовий зіграти з нами. Водночас добре, що вдалося зіграти і з командами УПЛ – зокрема з Вересом та Динамо. Це теж корисний досвід для команди.

– Частина новачків приєдналася досить пізно. Наскільки це ускладнює формування ігрових зв’язків і чи вистачить часу, щоб вони органічно вбудувалися в команду?
– Так, частина новачків справді приєдналася до нас уже наприкінці зборів. Але були й ситуації, коли про підписання гравця оголошували вже після того, як він певний час працював із командою – інколи навіть через два тижні після початку тренувань. Тобто певний період адаптації до колективу й вимог він уже мав ще до офіційного оголошення.

Звісно, ми хотіли б, щоб футболісти приїжджали на збори якомога раніше. Когось переглядали безпосередньо в роботі з командою, а були й випадки, коли підписували гравців без очного перегляду – спиралися на попередні знання про них, перегляд відео, дані платформ на кшталт Wyscout і статистичні показники. Не завжди вдавалося зійтися в умовах – інколи наші вимоги не приймали, інколи ми не могли задовольнити умови гравця чи клубу.

У будь-якому разі розраховуємо, що новачки швидко адаптуються, додадуть конкуренції та допоможуть команді прогресувати. Це важливо і для розвитку колективу, і для підвищення загального рівня команди.

– Зокрема, на правах оренди приєднався Антон Глущенко з Шахтаря. Чи мали змогу безпосередньо його переглянути? Яку роль ви бачите для нього навесні?
– Подивимося. У Антона дуже гарні якості. Він уже чимало працює з першою командою Шахтаря, хоч і небагато грав, але навіть виступи в єврокубках – це показник. Він проходив збори, тренування, постійно перебував в обоймі першої команди. Коли поруч дуже сильні партнери – це, безумовно, впливає і на рівень самого гравця.

Він сильний футболіст, але йому бракує ігрової практики. По-перше, саме за цією практикою він до нас і прийшов. Ми сподіваємося, що ті якості, які має, він покаже вже на полі за нашу команду. Його брали не просто заради хвилин – він має нав’язувати конкуренцію. При цьому ніхто не гарантував йому місце в основі Кудрівки. Але вже по перших тренуваннях і матчах видно, що він може стати підсиленням для команди.

– Чи складним видався процес перемовин і безпосереднього узгодження оренди?
– Були певні складнощі. Ми почали говорити про нього ще на початку зборів – він уже тоді був у наших планах. Але треба було розуміти, чи розраховує на нього Шахтар. Вони також зібралися своїм складом, тренувалися, тренерський штаб аналізував обойму гравців. І вже після цього ухвалили рішення віддати його в оренду, адже стало зрозуміло, що стабільної ігрової практики він там поки не матиме, а для молодого гравця це важливо.

Ми чекали на нього приблизно два тижні, можливо навіть трохи більше. Тому добре, що він у підсумку приєднався до нас.

– Відхід Тотовицького виглядав доволі знаковим, враховуючи його досвід і статус. Наскільки це рішення було складним саме з точки зору балансу команди?
– Якщо чесно, ми навіть не звертали уваги на його вік. У нього дуже гарні якості як для футболіста, але його підводить його ж здоров’я. Загалом упродовж кар’єри в нього такий шлях – історія з травмами. Він не може в повну силу працювати. Дуже випадав у цьому сезоні, його травми затягнулися доволі сильно, і ми не були певні в ньому, навіть після відновлення. Ризик великий, що цей сценарій не повториться.

Ми вирішили за обопільною згодою розійтися. Він багато якісних ігрових дій додав нам, створював конкуренцію в тренувальному процесі. Як людина – дуже хороший хлопець у всіх сенсах. Свій професіоналізм він довів, але травми протягом кар’єри спровокували те рішення, яке ми прийняли.

Нам зараз потрібно, щоб хлопці були в обоймі – і тренувалися, і грали, і не випадали на довгий термін.

– Ви зазначили, що команда перебуває на етапі розвитку, і загалом клубна структура теж формується. Якщо говорити про селекцію ширше, чи можна сказати, що у Кудрівки вже сформувалася певна модель пошуку гравців? Чи клуб і далі перебуває в процесі формування цієї стратегії?
– Я думаю, що кожен клуб постійно перебуває в процесі формування цієї стратегії та оновлення своїх можливостей. Ми виходимо з власних можливостей і з того, чого хочемо. Зараз перебуваємо у зоні перехідних ігор, і щоб там не залишитися, мали оцінити свою гру та шукати гравців, які можуть нам допомогти виправити становище. Звісно, певний кістяк є, але потрібно було підписати також гравців трохи інших за профайлом, яких ми раніше не мали, щоб у нас була більш різнопланова гра і більше можливостей. Ці критерії стали вирішальними у пошуку футболістів для нашої команди – якість і різноплановість гри.

– З огляду на результати, які вже продемонструвала команда, загалом дебютний сезон в українській Прем’єр-лізі традиційно називають найскладнішим. Дуже часто бачимо тенденцію: команди, які тільки виходять в УПЛ, відіграють один сезон і знову повертаються до Першої ліги, а там починається боротьба за повторний вихід. Чи не боїтесь ви повторення такого сценарію?
– Страху точно немає. Ми розуміємо свої сильні та слабкі сторони. Початок сезону у нас був непоганий, багато в чому емоційно допомагала підтримка вболівальників. Команда відчуває цю підтримку, хоча власного домашнього стадіону, де могли б стабільно приймати матчі, ми поки не маємо.

Нас підтримують люди з різних міст – приїжджали і з Черкас, Чернігова, і з Ірпеня та інших областей. Приїжджали та підтримували також дітлахи з нашої академії. Це справді допомагає, додає емоцій, і на цьому фоні ми певний час тримали хороший рівень гри.

Але суперники поступово нас краще вивчили. Якщо на початку десь ставилися більш зверхньо, то зараз уже готуються значно серйозніше – відповідно, і нам стало складніше, результати дещо просіли.

Щодо тенденцій – ми якраз намагаємося їх ламати. Зокрема, є тенденція краще грати в домашніх матчах, адже на виїзді поки складається складніше. Ми це розуміємо, працюємо над цим, щоб вирівняти результати й бути стабільнішими незалежно від того, де граємо. Загалом хочемо закріпитись в УПЛ, бо нам дуже тут подобається.

– Як головний тренер, що ви зараз ставите на перше місце: результат тут і зараз, чи більш системне будівництво команди на перспективу?
– Щоб говорити про перспективу, потрібно, звичайно, мати результат уже сьогодні. Довіряти більше молоді – це завжди певна нестабільність. Брати лише досвідчених гравців – теж нічого не гарантує. Тому ми хочемо баланс молодих і досвідчених футболістів. Такі гравці в нас є.

Зараз на перше місце виходить саме результат. Будь-яка гра – на вагу золота, бо коли дивишся на турнірну таблицю, розумієш: потрібно результатами рятуватися. Ми не можемо зараз грати як Манчестер, Реал чи інші топ-клуби – там уже вибудувана інфраструктура, стабільність, ресурси.

Коли буде створена необхідна інфраструктура, коли команда стабільно розвиватиметься на всіх рівнях і в усіх структурах – тоді можна буде більше говорити про довгострокову перспективу. Але це довгий процес.

Загалом нам зараз потрібно залишитися в українській Прем’єр-лізі, щоб мати можливість розвиватися далі й прогресувати. Тож відповідь на ваше запитання проста – результат.

– Є різні погляди щодо того, чи може тренер бути успішним без серйозного ігрового бекграунду. Ви ж маєте власний досвід виступів у футболі. Наскільки це допомагає вам у тренерській роботі і чи буває так, що цей досвід, навпаки, змушує переглядати якісь свої колишні футбольні уявлення?
– Коли я грав, то це був зовсім інший футбол. Я грав на іншому рівні. Зараз така тенденція, що не обов’язково імениті футболісти стають гарними тренерами. Що мені допомагає – це, мабуть, комунікація. Розумію, як правильно доносити гравцям потрібні речі, як налагоджувати діалог, знаходити рішення, розуміти психологію в певних питаннях – і на полі, і поза ним. Все інше – зараз дуже багато інформації. Раніше її так багато не було. Тепер відкриваєш усім нам відомий YouTube – і там справді багато корисного.

У будь-якому разі тренера оцінюють за результатом. Важливо, щоб команда давала результат і була впізнаваною. Я, як тренер, хочу, щоб був результат і щоб мою команду впізнавали, щоб говорили: це команда Баранова.

– Днями з’явилась інформація, що команда може провести домашні матчі на стадіоні Вереса в Рівному. Наскільки це реальний варіант і чи є вже якась конкретика?
– Поки я так розумію, остаточного рішення ще не прийнято – принаймні я ним не володію. Коли буде офіційне оголошення на ресурсах клубу, тоді вже можна буде предметно говорити. У будь-якому разі всі ці чутки й розмови йдуть не від мене – керівництво саме ухвалює рішення. Можливо, справа у фінансах, можливо, ще в якихось факторах – їх багато. Це питання більше до керівництва, а не до мене.

Ми – команда і будемо виходити грати на будь-якому полі. Зараз, на жаль, не маємо власного стадіону, але хочемо грати в Прем’єр-лізі й будемо виступати там, де матимемо таку можливість.

Загалом мені складно оцінювати й тим більше порівнювати стадіони – той кращий, а той – гірший. Авангард – це стадіон, заявлений у Прем’єр-лізі, він пройшов процедуру ліцензування.

– Ми розуміємо, що Кудрівка хоче зберегти прописку в УПЛ, але все ж, якщо говорити про місця в турнірній таблиці, яка підсумкова позиція цього сезону буде оптимальним результатом для вашої команди?
– Для першого року оптимальним буде місце, яке подалі від перехідних матчів. Нехай навіть п’яте з кінця, але так, щоб не потрапити у перехідні поєдинки – це я вже вважаю успіхом для нашої команди. Звичайно, кожен хоче бути якомога вище, і якщо нам це вдасться – буде супер. Але, насамперед, завдання – уникнути перехідних матчів.

– Наостанок таке запитання: якщо дивитися на таблицю реально, кого зараз розцінюєте як безпосереднього конкурента у боротьбі за ці позиції, за прописку в УПЛ? І чи під час зборів мали можливість спостерігати за тим, що демонструють інші команди ліги у контрольних матчах?
– Конкуренти – фактично всі команди, які поряд із нами в турнірній таблиці. Щодо перегляду суперників на зборах – ми були сфокусовані передусім на собі. Звичайно, за результатами стежимо, але щоб цілеспрямовано дивитися матчі, аналізувати експерименти зі складом, моделі гри чи тактику – ні. Це вже будемо бачити безпосередньо на полі після поновлення чемпіонату.

Перший тур граємо із Зорею – цього суперника аналізуємо. Полтаву, наприклад, майже не бачили, бо вони проводили підготовку в Україні. До них, як варіант, будемо готуватися, аналізуючи гру, яку вони покажуть в УПЛ уже після поновлення чемпіонату.