Біловар: «Казав Бущану: «Пусти мене на поле, я можу дограти»

Захисник «Динамо» Крістіан Біловар розповів про своє самопочуття після отриманої травми, терміни реабілітації та фізичну форму команди:

– Як ваше здоров’я? Як почуваєтеся?
– Вже набагато краще. Вчора ще сильно боліла голова, і я погано спав. Перебуваю ще не у найкращій формі, але сподіваюся швидко відновитися після цих подій.

– Чи пам’ятаєте, що відбулося у той момент, коли ви отримали травму?
– Останнє, що я пам’ятаю, це те, що була подача з флангу від суперника, я зіграв головою, а після цього прокинувся і намагався відштовхнути від себе Жору Бущана, бо не розумів, що сталося. Казав йому «Пусти мене на поле, я можу дограти». Але вже через дві-три хвилини усвідомив ситуацію і дякував Жорі за те, що тримав мене і не пускав, бо, повторюся, я хотів вирватися на поле.

– Чи передивлялися момент зіткнення на відео?
– У мене багато хто про це питав і радив передивитися, але, чесно кажучи, я жодного разу не дивився.

– У вас діагностували струс мозку, які строки відновлення після нього?
– Крім струсу мозку ще достатньо глибока рана, на яку мені наклали шви. На щастя, немає жодних проблем з головою, тож лікар сказав, щойно мені знімуть шви, я зможу розпочати роботу у загальній групі. Це орієнтовно 10-14 днів. Коли отримуєш такі травми, починаєш замислюватися про важливі речі, і я хочу сказати, що наші травми на футбольному полі взагалі ніщо порівняно з пораненнями воїнів на полі бою, адже там на кону стоїть життя. І це найстрашніше, коли людське життя хтось у когось може забрати.

– Отримавши цю травму, ви одразу вийшли до поля додивлятися матч, поки чекали на лікарів, щоб забрали вас до лікарні. Вчора ви вже були присутнім на грі, сьогодні прийшли на тренування. Вас так сильно тягне на поле?
– Я ніколи не можу сидіти на одному місці – нічого гіршого для мене і бути не може. Я вчора сказав командному лікарю, що не буду сидіти у номері, а піду дивитися гру. Він попросив повідомити, якщо мені стане зле, але я запевнив його, що усе буде добре. Побути з командою – це для мене найважливіше.

– Як вас підтримували партнери?
– Я дуже вдячний усій команді, адже і тренерський штаб, і гравці одразу мені написали, запитали, як я себе почуваю, ще коли я був у лікарні. Денис Попов, з яким я живу разом на зборах, здається, взагалі усю ніч не спав. Коли я серед ночі прокинувся, він запитав, чи усе зі мною добре. Для мене це показник того, що у нас хороший колектив та дружня команда.

– Тренувальний збір у Туреччині виходить на фінішну пряму. У якій формі перебуває команда? У якому фізичному стані?
– Вважаю, ми ще не досягли нашого максимуму у фізичному плані, адже ми лише нещодавно завершили першу частину збору, думаю, свій максимум ми досягнемо, коли до кінця добіжить друга частина нашої підготовки. Так само і в ігровому плані, ви бачите, що у кожному матчі награються різні комбінації, різні склади, футболісти діють на різних позиціях, часом, не на своїх. Вважаю, якусь оцінку можна буде дати лише під кінець збрів.

– Що б хотіли сказати уболівальникам, які слідкують за тренуваннями і матчами команди на зборах?
– Хочу попросити у них терпіння саме під час зборів. Треба розуміти, що під час підготовчого етапу ми проводимо дуже важку роботу. Складно у контрольних матчах бути готовими на усі 100%. А ось у чемпіонаті ми й самі розуміємо, що не маємо права просити про терпіння чи дати нам час – там потрібно одразу досягати результату. Також хочу побажати кожному здоров’я, щоб рідні і близькі перебували у мирі та безпеці.