Різник та компанія: українці, на яких «Шахтар» тратив мільйони

Хоча саме тут немає нічого дивного – клуб ще у бразильські часи зазвичай формував «вітчизняний» захист, та і за голкіпером пильнували, як мінімум, кілька років.

Зважаючи на те, що «Ворскла» повідомила про рекордний трансфер у власній історії (орієнтовно – 3 мільйони євро), пригадуємо десятку найдороговартісніших українців, запрошених донеччанами.

Суми вказані відповідно до даних сайту Transfermarkt

Євген Коноплянка
Позиція: лівий вінґер
За скільки прийшов: 1,8 млн євро (у 2019-му з «Шальке»)
Статистика: 46 матчів, 5 голів, 5 результативних передач

Одна із найнелогічніших покупок «помаранчево-чорних». Колись Рінат Ахметов прагнув отримати Коноплянку, проте станом на 2019-й це був не той виконавець, який міг гарантувати прийнятний результат. Скандальний відхід із «Шальке», невтішна фізична форма, несерйозність та завищене его – словом, «Шахтар» мав миритися з цілим букетом очевидних мінусів. І мирився б, якби Євген створював різницю.

Натомість Коноплянка чергував відвідини лазарету з інтервʼю, у яких критикував усіх, крім себе. За іронією долі той же Роберто Де Дзербі успішно тренує «Брайтон», а нападник безславно закінчує у Польщі.

Микола Іщенко
Позиція: центральний захисник
За скільки прийшов: 2 млн євро (у 2008-му з «Карпат»)
Статистика: 58 матчів, 1 результативна передача

Микола Іщенко потрапив у середовище, коли було потрібно конкурувати з Олександром Кучером та Дмитром Чигринським. Коли ж останній перебрався до «Барселони», киянин змарнував шанс та показав, що на дистанції не дотягує до належного рівня. Яскравий приклад – розгром каталонцями (1:5) у Лізі чемпіонів 2010/11, де Іщенко здійснив кілька катастрофічних помилок.

Мірча Луческу, маючи в арсеналі не лише Кучера та Чигринського, який повернувся до Донецька, а й Ракицького, Чижова та Кривцова, не церемонився з Іщенком та відправив того у «Маріуполь». У 2015-му центрбек став вільним агентом, опісля виступав у «Металісті», «Сталі», «Вересі» та «Чорноморці, сьогодні представляє інтереси «Лівого берега».

Олександр Зубков
Позиція: правий вінґер
За скільки прийшов: 2 млн євро (у 2022-му з «Ференцвароша»)
Статистика: 12 матчів, 4 голи (2022-н.ч.)

На зорі карʼєри вихованець «Шахтаря» обʼєктивно не міг протиснутися повз Марлоса, Бернарда чи навіть Веллінгтона Нема. Добре, що на Зубкова поклав око Сергій Ребров та надав усі умови для росту – в «Ференцвароші» вінгер спрогресував, високо котувався у місцевому чемпіонаті та зрештою доріс до статусу збірника України.

З появою Станіслава Черчесова справи Олександра суттєво погіршилися. Тож «Шахтар» скористався ситуацією, про що навряд чи жалкує – за невеликі кошти якісно залатав діру після втрати Давида Нереса, Тете та Педріньйо. Якби не травма стегна, то Зубков грав би стовідсотково частіше – він непогано вписався, двічі вразив ворота мадридського «Реалу» та заклав фундамент перемоги над «Динамо» (3:1). Чекаємо на відновлення.

Олександр Гладкий
Позиція: центрфорвард
За скільки прийшов: 2,5 млн євро (у 2007-му з «Харкова»)
Статистика: 124 матчів, 38 голів, 20 результативних передач (2007-2010 рр.)

Без перебільшення, Олександр Гладкий є знаковою персоною в історії «Шахтаря». Центрфорвард декілька разів йшов, потім повертався, але завжди пристосовувався до обставин та допомагав у атаці. Під час першого періоду уродженець Харківщини був особливо ефективним – що тут казати, якщо у дебютній кампанії 2007/08 він оформив 35 результативних дій за системою «гол плюс пас» та увійшов до пʼятірки найкращих бомбардирів Премʼєр-ліги.

У подальшому показники помітно зменшилися (певною мірою це можна виправдати урізноманітненням лінії нападу та обмеженістю практики), проте й тут «гірники» не залишилися в програші – вигідно продали Гладкого «Дніпру» за 7 мільйонів євро. Жарти жартами, та деякий час саме Олександр був найдорожчим внутрішньоукраїнським трансфером.

Євген Селезньов
Позиція: центрфорвард
За скільки прийшов: 2,5 млн євро (у 2011-му з «Дніпра»)
Статистика: 29 матчів, 15 голів, 2 результативні передачі (сезон 2011/12)

Незважаючи на те, що Євген Селезньов дав більше «Дніпру», його, як і Гладкого, теж слід похвалити. Хоча б за те, що у 2011-му виконавець захистив статус найкращого страйкера УПЛ – розділив першу сходинку з «волинянином» Майконом. Причому це за наявності Едуардо, Луїса Адріану, Дентіньйо, Марсело Морено та Джуліуса Аґахови.

Різник та компанія: українці, на яких Шахтар тратив мільйони – изображение 2

Ширина вибору дозволила Луческу спокійно маніпулювати підопічними, застосовувати їх на різних фронтах і Селезньов не змарнував можливість. Але в рідному клубі не затримався з власної ініціативи – все ж бути примадонною (нехай і в Дніпрі) комфортніше, якщо говорити про особисті амбіції.

Дмитро Різник
Позиція: воротар
За скільки прийшов: 3 млн євро (у 2023-му з «Ворксли»)
Статистика: -

Дмитро Різник закриває собою пʼятірку нашого списку. «Шахтарю» ще доведеться перевірити голкіпера у грі, але ніхто не сумнівається, що Різник має достатньо скілів, аби навʼязати суперництво Трубіну та замінити Анатолія, якщо той таки переїде в Європу. Як для свого віку, випускник «Ворскли» відзначився кількома знаковими рекордами, якісно виглядає на лінії та вправно бере пенальті. Є відчуття, що все буде добре.

Костянтин Кравченко
Позиція: атакувальний півзахисник
За скільки прийшов: 3,6 млн євро (у 2008-му з «Дніпра»)
Статистика: 38 матчів, 12 голів, 6 результативних передач

Це саме той випадок, коли футболіст мав неймовірний талант, однак йому не вистачило характеру, аби переконати тренера у профпридатності. Звичайно, Кравченко знаходив відмовки – мовляв, як себе продемонструвати, коли поряд Жадсон та купа інших бразильців з акцентом на атаку?

Можливо, Костянтин й заслужив би на розуміння, якби не систематичні порушення дисципліни та схильність до випивки – і кого тут ще винуватити? Плеймейкер дуже швидко перетворився із найдорожчого українця в межах УПЛ на тягар – проблеми не зникли, тож розпочалися оренди. Кравченко винуватив у всіх бідах керівництво, персонально Сергія Палкіна, але тут також мимо – у жодному з колективів, який мав діло з півзахисником, успіх не спостерігався.

Олександр Воловик
Позиція: центральний захисник
За скільки прийшов: 4 млн євро (у 2013-му з «Металурга» Д)
Статистика: 7 матчів

Олександру Воловику пощастило, що він прийшов разом із Бернардом, Фредом, Фернандо, Веллінгтоном Немом та Факундо Феррейрою. Коли клуб одним махом витрачає більше 70 мільйонів євро, то 4 з них – майже непомітні.

Воловик добре виглядав у донецькому «Металурзі», але перехід до «помаранчево-чорних» став для нього повною несподіванкою. Центрбек не вірив, що потрібен на тлі присутності Ракицького , Чигринського, Кривцова та Кучера, а коли таки зважився, то практично одразу травмувався. Гомілкостоп та ментальна неготовність коштували дорогоцінного часу. Оренда до бельгійського «Левена» фактично послугувала квитком в один кінець.

Марко Девіч
Позиція: центрфорвард
За скільки прийшов: 5 млн євро (у 2012-му з «Металіста»)
Статистика: 16 матчів, 4 голів, 1 результативна передача

Одразу наголосимо: на момент 2012-го Марко Девіч давно мав український паспорт, виступав за збірну, тож справедливо підпадає під критерії матеріалу.

Після чемпіонату Європи форвардом цікавилося «Динамо» й таке враження, що «Шахтар» спеціально перебив пропозицію, аби Марко не дістався принциповому супернику. Серед аргументів – гарантована участь донеччан в Лізі чемпіонів, «жирний» контракт та вмовляння Даріо Срни.

Біда тільки в тому, що на практиці Мірча Луческу не придумав, як використати новачка. Луїс Адріану, Євген Селезньов, Едуардо, Дентіньйо та Майкон Олівейра – усі претендували на одну позицію, тож не зовсім зрозуміло, на що сподівалися й керівництво, й сам Девіч. Тут все просто – йому, як і Селезньову, потрібне відчуття власної важливості та постійна підтримка з боку партнерів. Прикметно, що вже через пів року Марко повернувся туди, де його сліпо обожнювали.

Дмитро Чигринський
Позиція: центральний захисник
За скільки прийшов: 15 млн євро (у 2010-му з «Барселони»)
Статистика: 52 матчі, 5 голів, 2 результативні передачі (2010-2015 рр.)

Коли хтось каже, що «Шахтар» виграв від того, що продав Чигринського за 25 мільйонів євро, а прийняв назад за 15, то нам хочеться сміятися крізь сльози. Безумовно, Дмитро міг похвалитися неабиякими здібностями (навіть зараз він у порядку, що підтверджено статистикою в чемпіонаті Греції), але на ділі гроші вилетіли в трубу.

Півсотні поєдинків за 5 років – не те що скромно, а жахливо. Потенційно блискучу карʼєру загубили травми і це дуже прикро.