Лавренко: «Таргамадзе продали «Шахтеру» за 1,5 миллиона»

Президент «Олександрії» Микола Лавренко відверто розповів про свій гаманець, зізнався, наскільки збагатився від продажу Давида Таргамадзе, та пожурив себе через те, що звільнив… Леоніда Буряка

«Після вильоту в першу лігу бюджет ПФК зменшився вдвічі»

– Миколо Миколайовичу, перед стартом нинішнього сезону ні ви, ні тренер команди Андрій Купцов не озвучували конкретне завдання на сезон, мовляв, хочете зрозуміти, на що здатна оновлена «Олександрія». І ось, недавно таки заявили, що вважатимете якісним результатом перебування в трійці лідерів до зимової перерви. Отже, такий ваш «вирок» цій команді?
– Таке конкретне завдання оголошувалося радше для того, щоби морально стимулювати футболістів і бути, в підсумку, у верхній частині турнірної таблиці. Але я – реаліст. Тому хочу сказати, що склад команди, в порівнянні з прем’єр-ліговим періодом, змінився майже на 99 відсотків (після вильоту «Олександрії» до першої ліги команду залишили 13 гравців, а на заміну їм прийшли 11. – А. В.), у нас було мало часу на підготовку до сезону, тому й брали невідомих нам виконавців. Сьогодні можемо похизуватися самовіддачею гравців – безперечно. Але розумію, що цього замало, бо потрібна ще й ігрова майстерність. Отож, маємо багато зауважень щодо цього. Проте до перерви в чемпіонаті просто маємо бути серед лідерів. А ось узимку на нас чекає глобальна реорганізація клубу, і команди зокрема.

– І все це робитиметься з прицілом на прем’єр-лігу, чи так категорично заявити не готові?
– Не готовий. По-перше, зазначу, що досі я – одноосібний власник клубу, але є ймовірність (і це питання вже розглядається), що з’явиться ще один клубний акціонер, котрий долучиться до фінансування команди.

– А наразі, як одноосібний власник «Олександрії», чи маєте бажання і, головне, можливість бути на чолі прем’єр-лігового клубу?
– Якщо відверто, то, спробувавши торік свої фінансові можливості на такому рівні, усвідомлюю, що мені, м’яко кажучи, буде дуже складно утримувати клуб. Тому в грудні-січні детально аналізуватимемо ситуацію в ПФК і точно зрозуміємо, наскільки реальною є для нас прем’єр-ліга – в тому контексті, щоби не просто прийти туди й знову вилетіти, а затриматися всерйоз і надовго.

– Отже, попередні передумови…
– …свідчать, що ми не готові до прем’єр-ліги. І не лише я, а й переважна більшість наших футболістів, бо рівень багатьох із них – перший дивізіон.

«Таргамадзе продали «Шахтарю» за півтора мільйона доларів»

– Фінансова площина в контексті клубу, який якраз «з’їздив на ліфті» двох чемпіонатів, дуже цікава. Скажімо, на скільки зменшився бюджет «Олександрії» після повернення до першої ліги?
– Майже вдвічі. Але точну суму не називатиму.

– А якщо порівнювати «Олександрію» зразка переможного сезону в першій лізі й нинішню? Яка мала кращі фінансові умови?
– Сучасна «Олександрія». Причому – суттєво. Але це пов’язано передусім із тим, що з попереднього сезону все ж залишили певну групу гравців, практично не знизивши їхню зарплатню, якщо порівнювати з тими сумами, які вони отримували в прем’єр-лізі.

– Почесний президент «Укр­агро­кому» Сергій Кузьменко наразі вкладає кошти суто в команду, але не в клуб, правильно?
– Так, він є учасником утримання футбольного колективу, фінансуючи команду разом зі мною у співвідношенні п’ятдесят на п’ятдесят. А все, що стосується інфраструктури клубу, це прерогатива суто моя.

– А зарплата футболістів наразі відповідає стандартам прем’єр-ліги?
– Вона в нас – першолігова, але в дивізіоні, впевнений, входимо до першої трійки за цим показником.

– Улітку дуже здивував перехід Кирила Сидоренка до столичної «Оболоні», де вже чотири місяці гравці не отримують заробітну плату…
– Умови для футболістів у нашому й київському клубах порівнювати в цьому контексті не треба. Ми просто відмовилися від послуг цього виконавця й надали йому статус вільного агента.

– А продала «Олександрія» за останній рік Давида Таргамад­зе, Павла Ксьонза, Юрія Паньківа, Андрія Гітченка та Олексія Довгого. Можна сказати, що на цих трансферах клуб збагатився й покрив витрати, скажімо, річного свого існування?
– Ну, на рік не вистачило – було би неправдою, якби так сказав. Але за Таргамадзе справді отримали значну фінансову підтримку. Хоча дуже шкодую, що він не залишився в нас на друге коло минулого сезону – це для нас була би дуже суттєва допомога в боротьбі за збереження місця в прем’єр-лізі. Щодо інших гравців, то за них були незначні компенсації, можна сказати, символічні кошти. Але всі ці хлопці не дадуть збрехати, що їм тоді пообіцяв: «Якщо знайдете себе в іншому клубі, перепон при переході не чинитиму». Так, власне, і сталося. Був зобов’язаний цим футболістам і дотримав свого слова, давши їм змогу залишитися в найвищому клубному ешелоні.

– Здогадуюся, що конкретну суму, яку виклав «Шахтар» за Таргамадзе, не назвете?
– Чому ж? Ми отримали за Давида півтора мільйона доларів. І ця сума майже відповідає сьогоднішньому контракту футболіста.

«Із Леонідом Буряком не спілкувалися з часу його звільнення»

– Миколо Миколайовичу, коли востаннє розмовляли зі своїм другом (чи другом у минулому) Леонідом Буряком?
– (Сумно усміхаючись, поправляє годинник на руці). На жаль, із Леонідом Йосиповичем не спілкувалися з того часу, як він залишив «Олександрію» минулого сезону. Але дуже вдячний йому за той час, що провели разом у клубі, тому що він – професіонал. Людина, яка знає й може у футболі багато, бо цілком віддана цій справі. Але, з плином часу, відверто зізнаюсь, що жалкую про те, що вчинив. І беру всю відповідальність на себе в тій ситуації.

– Коли пан Буряк залишав «Олександрію», все було схоже на виставу: нібито лікарняний наставника плавно переріс у його звільнення…
– Давайте не будемо так про це говорити. Скажімо простіше: це була помилка Миколи Лавренка.

– Призначення Леоніда Буряка замість Володимира Шарана?
– Ні. Його звільнення.

—?! А звільнення Володимира Шарана?!
– По-перше, то було не звільнення, бо в нас була домовленість із Володимиром Богдановичем ще в першій лізі, та й залишитися в клубі йому пропонував… Загалом, із часом моє бажання, щоби в клубі все було фаховішим, лише посилювалося, адже знаю дуже багато зсередини: того, чого не знають ні журналісти, ні вболівальники. Скажімо так: не маю жодних претензій до Шарана – він хороша, порядна людина. Але рівень є рівень, а на той час усе йшло не так, як мені хотілося. Ви ж мене не питаєте, чому я не Президент України? А все тому, що працюю на якомусь своєму рівні, тож більшого, мабуть, не можу. Так було й у випадку з Шараном.

– Минула вже хвилина після вашої фрази про помилковість рішення звільнити Леоніда Буряка, а я все ще шокований…
– Чому?

– Судіть самі: під орудою Шарана команда мала свій малюнок гри й давала результат – «Олександрію» Володимир Богданович залишив поза зоною вильоту. А з Буряком вона не мала практично жодних шансів.
– А я вважаю, що треба було дати можливість Буряку допрацювати до завершення сезону. І я реально помилився, звільнивши його.

– Гаразд, залишуся при своїй думці, та, все ж, і ви не посперечаєтеся, що результату з фахівцем, який мав на підготовку команди всю зиму, не було. Отож, Буряк став жертвою агентів і, як підсумок, низькосортних футболістів? Бо у вашому місті більшість вважає, що «Олександрія» стала жертвою Буряка.
– Складне питання. Гадаю, агенти – не останній чинник, який вплинув на результат роботи тренера, але проблем був цілий комплекс. А щодо неякісних футболістів, то в клубі справді була й є проблема з підготовкою кадрів для першої команди й комплектацією складу, пошуками «правильних» агентів. Адже більшість із них – працівники комерційної спрямованості, які хочуть щось продати й заробити на цьому. Тож і в прем’єр-лізі брали гравців, на вивчення яких був лише час, відведений на тренувальні збори. До цього ми їх не знали й не слідкували за ними, як це має відбуватися в ідеалі.

– А селекційна служба в клубі взагалі є? І чи була тоді, коли «Олександрію» тренував Буряк?
– У нас є тренерський штаб, який займається пошуком відповідних виконавців. Так було й у випадку з Буряком – агенти привозили йому футболістів, а він уже пропускав останніх крізь «сито».

«Купцов? Зима дасть відповідь на всі запитання»

– Кілька місяців тому ви дуже сумнівалися, чи продовжувати вкладати кошти у футбол. На вас так вплинув виліт із прем’єр-ліги?
– Так, у тому числі. Вибачте, але за двадцять останніх років побачив достатньо. Тому, вкладаючи душу й гроші у футбол і маючи, в підсумку, такі результати, всерйоз задумався про доцільність такого проекту.

– Скажіть, будь ласка, а Анд­рій Купцов – це всерйоз і надовго?
– (Після паузи). Уважаю, що все залежить суто від нього. Ви ж чудово розумієте, що не лише результат залежить від тренера, а й навпаки – тренер залежить від результату. Якщо його не буде, то треба буде щось змінювати.

– Спитав про Купцова, віддаючи належне світовій практиці, де керівники клубів нині дуже полюбляють робити ставку на молодих тренерів. При чому часто це приносить результат.
– Чи готовий зробити ставку на Купцова? Я йому довіряю. І хочу в нього вірити. Дуже хочу. Але зимовий час дасть відповідь на всі запитання…

– Завершити розмову хотілося би тим, з чого почали – зимової реорганізації «Олександрії».
– Загалом, змін буде дуже багато, тому що нині існує велика невизначеність щодо всього. Якщо з людьми, які теж хочуть фінансувати клуб (йдеться насамперед про Сергія Кузьменка, але не тільки про нього), зійдемося в усіх питаннях і підпишемо угоду про комплексну й масштабну співпрацю, то взимку комплектуватимемо зовсім інший склад, який уже відповідатиме всім вимогам прем’єр-ліги. Якщо ж нічого не зміниться й залишиться в нинішніх умовах, що не дають можливості фінансувати клуб рівня прем’єр-ліги, то поставимо хрест на всіх глобальних амбіціях і без зайвих емоцій гратимемо в першій лізі.

– А гірше, ніж сьогодні, після зими теж може стати?
– Ні. Точно не може.