«Сталь»: «Судьи требуют платить им деньги»

Вадим Плотніков, головний тренер алчевської «Сталі» – про нинішній сезон і претензії до арбітрів.

– Вадиме В’ячеславовичу, після того, як Анатолій Волобуєв залишив посаду головного тренера, ви були єдиним кандидатом на його місце?
– Це потрібно не мене питати. Звідки мені знати? Я не розраховував після його звільнення обійняти посаду головного наставника.

– Як тоді виник варіант із очолюванням «сталеварів»? Вочевидь, мали інші можливості продовжити свою тренерську діяльність?
– Нікого іншого тренувати не хотів. І взагалі, бути головним тренером у першій лізі – дуже тяжко. У голові не вкладається ситуація, яка зараз склалася в українському футболі: судді вимагають платити їм гроші. Якщо цього не робити, то команду просто «топитимуть».

– Цього літа в команді не так багато змін. «Сталь» не потребує підсилення для виконання поставлених перед вами цілей?
– У нас для цього просто немає фінансових можливостей. Ким тоді підсилювати склад? Можемо брати лише гравців, які абсолютно нікому не потрібні. Для того, щоб укласти з кимось угоду, потрібно знайти гравця, котрого зможемо безкош­товно підписати, за умови, що він погодиться на мізерну зарплатню. Як ви гадаєте, може такий виконавець допомогти нашому клубу?

– Очевидно, що ні.
– Ось бачите. «Сталь» – не «Динамо», тим більше – не «Шахтар», які можуть безпроблемно виходити на трансферний ринок. Ми ж не можемо навіть за 10 гривень когось купити. Цього міжсезоння лише троє футболістів, звичайно, вільні агенти, поповнили наші лави.

– Як тоді вдалось утримати тогорічний склад гравців?
– У кого були пропозиції від інших колективів, ті поїхали з Алчевська. Серед них Локтіонов, який відзначився того сезону, та Окана-Стазі, котрий поїхав шукати кращої долі до Азербайджану, де більше зможе отримувати. Щоправда, він там був на перегляді, а чи його підписали – мені невідомо. Усі шукають клуби, де більше платять. У кого немає такої можливості, залишаються.

– Можна зробити висновок, що у «Сталі» погіршилося фінансове становище?
– Ні, не погіршилося. Умови залишилися тими ж. Це я говорив до того, що не можемо за гроші купувати гравців.

– Після всіх подій було складно налаштовувати своїх підопічних на цей сезон? Футболісти, напевне, вже розраховували, що перебуватимуть серед кращих команд України…
– Звичайно, всі мріяли пограти в прем’єр-лізі. Після того, як нас не допустили, настрій був не з кращих. У психологічному плані були дуже пригнічені.

– Однак алчевці впевнено розпочали сезон із домашньої перемоги проти армянського «Титана».
– Якось-то зуміли. Гравці добре зіграли, боролися за результат. Самовіддача завжди відіграє свою роль.

– Далі була серія перемог із рахунком 2:0. За допомогою чого це вдалось? Напевне, хотіли, щоби ця серія продовжилась…
– Безумовно, ми на кожен поєдинок налаштовуємось лише на перемогу. Якщо до цього виходило, то в Полтаві – ні. Пропустили безглуздий м’яч у свої ворота. Хоча голи забивались за правилами, все ж Феміда була на боці господарів, неодноразово допомагаючи їм доходити до наших воріт. Після такого суддівства бажання працювати просто нівелюється. Таке враження, що 1990-ті повертаються. В окремих матчах присутнє відверте свавілля.

– Можливо, клуб писатиме якісь листи, скарги?
– Для того, щоб їх скласти та відправити, потрібні гроші, а в нас їх немає. До того ж, це б нічого не вирішило. Там усі одне одного прикривають. Навіть якщо будуть прямі факти, з нас просто сміятимуться. Як це було з «Буковиною», наприклад. Виходить, що ми ніяким чином не реагуватимемо на ці події. Лише усне обурення.

– Яке стоїть завдання на сезон?
– Намагатися якомога більше вигравати. Питання виходу до еліти не стоїть. Для цього потрібно придбати ще висококваліфікованих виконавців. Мета – зайняти гідне місце.

– Серед тижня команда зіграє в Кубку України. Чи буде шанс гравцям, які отримують менше практики?
– Пріоритетним для нас залишається чемпіонат. На Кубок у нас вийдуть гравці, які не потрапляють до основи. А провідним футболістам надамо відпочинок.

– Головною перепоною до ви­ходу в прем’єр-лігу була клубна інфраструктура. У цій площині відбуваються позитивні зрушення?
– Нічого не бачив, відтак не знаю. Ймовірно, й робиться щось.

– Попри все сказане, який настрій нині в колективі?
– Гравці засмучені. Не так поразкою на виїзді від «Полтави», як ставленням до нас арбітрів. Доходить до того, що гравцям на полі прямо кажуть: «Ви ж не хочете платити, тому терпіть».

– Не виникало думок залишити посаду головного наставника?
– Хотів, аби Анатолій Іванович Волобуєв продовжив очолювати колектив. Утім, не знаю, чи він сам хоче цього, хоча й допомагає мені чим може. Це не від мене залежить, чи продовжу своє перебування на чолі команди.