Чем интересен очередной новичок «Металлиста» Хуан Роман Касарес

Клуб Олександра Ярославського під час поточного трансферного вікна здійснив уже три підписання іноземних гравців. Називати новачків «ноунеймами» язик не повернеться. Херонімо Поблете має у послужному списку понад 25 матчів у топ-чемпіонаті (Ліга 1), за Пауліньо Бойя говорить ціна трансферу – 1,6 млн євро. А Хуан Рамос Касарес – гравець збірної Еквадору. Для Першої ліги України це дуже круто.

Останній трансфер насторожує й дивує одночасно. Насторожує, бо впродовж кар'єри Касарес змінив уже понад сім команд, дивує – бо це помітний футболіст на латиноамериканському ринку. Три роки тому він коштував шість мільйонів євро за «трансфермарктом» (а фактична його ціна була ще вищою), проводив сезони з 25-ма результативними діями (наприклад, сезон 2018/19: 12 голів + 13 гольових передач). Не можна сказати, що він суттєво деградував відтоді, але здав позиції – це факт. Однак у «Металісті» уже є Фаррес Балулі, якого взагалі ледь не викреслили з професіоналів на батьківщині. А в Харкові француз вдало перезавантажив кар'єру. Для Касареса переїзд на інший континент й поготів може стати поворотною точкою в професійному розвитку.

Його не назвеш різностороннім гравцем. Але Касарес відмінно виконує ті функції, які «відведені» йому за профілем. Тобто, це футболіст для конкретної позиції й під конкретні завдання. Аналітики характеризують його як гравця, який комфортно почувається з м'ячем у ногах і здатен розумно розпорядитися снарядом на обмеженому просторі. Розумно обирає позиції без м'яча і найкомфортніше почувається в грі з великою кількістю коротких передач. Дуже часто не сам розганяє атаки, а підтримує наступ різкими підключеннями з глибини. Відмінно бачить поле, може віддати приховану гостру передачу. При захисній роботі – чіпкий.

На «прихованих гострих передачах» варто зупинитися детальніше. У Касареса просто гросмейстерські показники в недалекому минулому. Впродовж сезону 2016/17 він віддав 72 ключові передачі, впродовж сезону 2017/18 – 75, 2018/19 – 88 (!). Тут мова не тільки про асисти. Це всі передачі, які спрямовані у напрямку до воріт суперника та створюють загострення в процесі наступу. Касарес – майстер «тонкої» гри.

Починаючи з 2014-го року, він провів тільки один сезон (2020/21), коли середній показник точності його передач був меншим за «80». Основна позиція Касареса – в центрі поля під нападником (функції плеймейкера), але може вдало діяти на флангах (будь-якому). У поточному сезоні, де він відіграв тільки 850 хвилин чистого ігрового часу, у нього 21 фланговий навіс. Точність – 52 відсотки. Непогано як для футболіста, який спеціалізується на плеймейкерських функціях.

Нинішні технології дозволяють знаходити схожих гравців у контексті розвиненості ігрових характеристик та виконуваних на полі функцій. Касареса порівнюють з Себастьяном Дріуссі, який відомий за виступами за «Зеніт». Також – з Луаном (не грав у Європі), який уже має матч у складі збірної Бразилії. З тих гравців, які ближче до наших широт, Касарес схожий за профілем до Богдана Лєднєва, Еріка Бікфалві й Жуліано. Так-так, того, що грав за «Дніпро».

Йому 29, тож вчити його грати по-іншому чи розвивати у ньому інші функції уже марно. Касарес уміє те, що уміє. Його потрібно розглядати як гравця з конкретними функціями й прив'язкою до конкретної позиції. Немає сумніву, що у своїй найкращій формі він здатен бути серед найкращих виконавців навіть не Першої ліги України, а УПЛ.

Питання в тому, у якій нині формі перебуває еквадорець. І чи зможе він демонструвати в Україні свої найкращі кондиції.