Диво-історія Максима Кучерявого. Із Шотландії – до «молодіжки»

Це неймовірна історія: хавбек Максим Кучерявий займався собі в київській ДЮСШ-15, і прямо з-під носа вітчизняних грандів наприкінці 2020 року перейшов до Сент-Джонстона, який виступає в вищому дивізіоні чемпіонату Шотландії. Молодий український півзахисник спочатку набирався досвіду в клубах Брікін Сіті та Келті Хартс з нижчих ліг, на початку поточного сезону Максим дебютував за Сент-Джонстон і навіть вийшов в стартовому складі в домашньому матчі проти Селтика, але три місяці тому знову пішов в оренду – цього разу до Фалкірка з Третьої ліги. І дійшов з ним до півфіналу Кубку Шотландії!

У листопаді минулого року головний тренер молодіжної збірної України Руслан Ротань звернув увагу на талановитого хавбека та вперше запросив його на збір своєї команди. 21-річний Кучерявий відзначився голом вже на другій хвилині свого дебютного матчу – контрольної гри проти однолітків з Ізраїлю. Напевно, Кучерявий є десь там, у віртуальному розширеному списку кандидатів на фінальний турнір молодіжного чемпіонату Європи – в усякому випадку, 26 матчів у поточному шотландському сезоні (1 гол і 3 асисти) є його козирями. Все ж стабільна європейська ігрова практика!

Максим розказав про переїзд до Шотландії, матчі проти Селтика та Інвернесса в півфіналі Кубку, дебют за молодіжну збірну України, головного тренера команди Руслана Ротаня та майбутній Євро-2023.

«МІГ ЗАМІСТЬ ШОТЛАНДІЇ ОПИНИТИСЯ В ВІЛЬЯРРЕАЛІ»

– Максиме, розкажіть, будь ласка, про старт вашої кар'єри – де та коли почали займатись футболом?
– Я почав займатись футболом, коли мені було шість років. Спочатку займався у звичайній школі, в першому класі. Потім, коли мені виповнилося сім років, я пішов у секцію ДЮСШ-15 у Києві, де тренувався вже до випуску, до 17 років.

  
– Чому обрали саме ДЮСШ-15, а не, наприклад, Динамо?
– Пішов туди, куди віддали батьки. Я просто хотів займатись футболом, а вони вже вирішували. Може тому, що ДЮСШ-15 була ближче до дому ніж динамівська школа.

– Потім Динамо або Шахтар вами цікавились?
– Так, але завжди я хотів грати за кордоном, де є більше можливостей та футбол більш високого рівня. Коли я був в малому віці, то Динамо та Шахтар не продавали багатьох своїх українських гравців за кордон. Зараз це почало з'являтись, але все ж не є частим явищем. Тому я вважав, що буде більш раціонально поїхати за кордон не з Динамо або Шахтаря.

– Хто з футболістів для вас був прикладом у малому віці?
– Улюбленим гравцем завжди був Ліонель Мессі, але не знаю, наскільки на нього можна рівнятись. Це феномен. Дивився на багатьох гравців та старався чомусь навчитися для себе.

– Якісь закордонні клуби ще цікавились вами до переїзду в Шотландію?
– Коли мені було 14 років, я їздив на перегляд до іспанського Вільярреалу. Але не міг там залишитись, бо існують європейські закони, які не дозволяють у такомі віці переїзжати, якщо в сім'ї немає нефутбольної причини, аби залишитись в країні.

«ШОТЛАНДЦІ ПЕРЕГЛЯНУЛИ МЕНЕ ПІД ЧАС КИЇВСЬКОГО ФІНАЛУ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ У 2018 РОЦІ»

– Як з'явився варіант саме з Шотландією?
– Головний тренер шотландського клубу Хартс Крейг Левін приїхав до Києва на фінал Ліги чемпіонів 2018 року між Реалом та Ліверпулем, переглянув мене та запропонував спробувати свої сили в Шотландії.
 
Спочатку я тренувався з Хартсом, постійно подорожуючи між Україною та Шотландією. До 18-річного віку я не міг підписати контракт із шотландським клубом.
А коли мені виповнилось 18, то почалася пандемія коронавірусу. Левіна, який запрошував мене до Хартс, в цей час звільнили. Тоді Сент-Джонстон запропонував мені контракт на три роки. Я приєднався до цієї команди в вересні 2020 року.

  
– Як проходила ваша адаптація в Шотландії?
– Фізично було трохи важкувато, оскільки я був набагато менший ніж всі інші, навіть ніж мої однолітки. Англійську я розумів, з цим не було проблем ніколи. Тому в побуті було легше, ніж на полі. Пару місяців адаптувався, потім вже все було нормально. Мені здається, що в ранньому віці швидше звикаєш до нових умов.

– На якомі рівні інфраструктура в Сент-Джонстоні?
– В клуба є своя база, тренувальні поля. Все на достатньо високому рівні, але мені складно це з чимось порівняти.

– Вболівальники в Шотландії впізнають на вулицях?
– Так, впізнають, але тут немає такого, щоб дуже сильно приставали на вулиці посеред дня. Всі розуміють, що ти така сама людина, як інші. В кожного є свій вільний час, тому до цього всі спокійно відносяться. Немає ставлення до футболістів, як до когось особливого.

– Ви вже втретє за два з половиною роки граєте в оренді. Це ініціатива клубу чи особисто ваша?
– Перші два рази це було спільне рішення ‒ моє і клубу. В цей час я продовжував тренуватись з Сент-Джонстоном, але двічі на тиждень грав за команди з нижчих ліг. 
А в цьому році я сам попросив піти в оренду, щоб отримувати більше ігрової практики. Трансферне вікно вже зачинилось, але в Шотландії воно триває довше, якщо йде мова про перехід в оренду до клубу з нижчих дивізіонів. В Сент-Джонстоні довго ввагалися, чи відпускати мене, але в лютому я таки перейшов до Фалкірка на правах оренди до завершення поточного сезону.

  
– Фалкірк, який грає в Третій лізі, вийшов з вами до півфіналу Кубка Шотландії. Це велике досягнення для клубу?
– Історично це був досить успішний клуб. В останні роки щось сталося і Фалкірк опустився з вищого до третього дівізіону. Але раніше команда доходила не тільки до півфіналу, але й до фіналу Кубку Шотландії.

– В півфіналі Кубку Шотландії ви вийшли в стартовому складі проти команди другої ліги Інвернесс, але Фалкірк програв з рахунком 0:3. Чого не вистачило для виходу у фінал?
– Не вистачило реалізації гольових моментів. Більшість людей, з якими я говорив після матчу, казали, що ми були кращою командою по грі, демонстрували більш привабливий атакувальний футбол.
 
Але Інвернесс зіграв від оборони, на контратаках. Вони забили швидкий гол. Ми грали в позиційній атаці, але не реалізували свої моменти, тому, нажаль, не змогли пробитись до фіналу.

«ПІСЛЯ МАТЧУ З СЕЛТИКОМ ВІДЧУВ, ЩО МОЖУ ГРАТИ НА ВИСОКОМУ РІВНІ»

– Український форвард Микола Кухаревич теж грає та регулярно забиває в Шотландії, в Хіберніані з вищої ліги. Спілкуєтесь з ним?
– Так, спілкуємось час від часу. Я бачив небагато матчів з його участю. В грі проти мого Сент-Джонстона він себе непогано проявив, забив гол, але Хіберніан тоді програв нам.

В цілому, він проявляє себе дуже добре, враховуючи специфіку шотландського чемпіонату. Миколі в поточному сезоні трохи не пощастило з травмою. Але за той час, що він отримує в Хіберніані, він показує дуже хороший футбол.

– Як можете охарактеризувати специфіку шотландського футболу?
– Тут дуже високі швидкості. Боротьби більше, ніж в інших чемпіонатах, судді дають боротися на полі. Загалом, шотландський футбол приблизно такий, яким його всі уявляють – силовий та швидкісний. Може, за винятком Селтика та Рейнджерс, які грають в більш комбінаційний футбол.

– Ви виходили в складі Сент-Джонстона в матчі проти Селтика. Складно було грати проти чемпіона Шотландії?
– Це найсильніша команда в Шотландії в поточному сезоні. Ми грали майже без м'яча, але при цьому я комфортно почувався на полі. Всі виконували свою роботу. Сент-Джонстон грав досить непогано і втратив нічию на останніх хвилинах. Після того матчу я відчув, що можу добре грати на такому високому рівні.

  
– Як в Шотландії ставилися до протистояння Селтика з Шахтарем на груповій стадії Ліги чемпіонів?
– Звичайно, було цікаво. Але в групі ще були такі команди як мадридський Реал та Лейпциг. Тому якогось особливого ажіотажу навколо матчів з Шахтарем не відчувалось. Але це ж Ліга чемпіонів, де немає прохідних поєдинків. В Шотландії дуже люблять футбол, на всіх домашніх матчах Селтика панує неймовірна атмосфера, гра з Шахтарем не була виключенням.

«РОТАНЬ СТАВИТЬ ФУТБОЛ, В ЯКИЙ ХОЧЕТЬСЯ ГРАТИ»

– Які емоції викликало дебютне запрошення в молодіжну збірну України від Руслана Ротаня?
– Емоції, звісно, були позитивні. Було приємно познайомитись та зіграти за молодіжну збірну України. Це велика честь для кожного футболіста – представляти свою країну на міжнародному рівні. Тим більше, що в дебютному матчі я одразу забив свій перший гол.

– Яке враження від головного тренера молодіжки Руслана Ротаня?
– Він дуже добре доносить свої ідеї до гравців, все одразу зрозуміло. Ротань вимогливий, але справедливий тренер. Він ставить такий футбол, в який хочеться грати. Немає такого, щоб хтось з гравців не погоджувався з настановами Руслана Петровича. Команда при ньому грає в цікавий комбінаційний футбол з контролем м'яча.

– Руслан Ротань одночасно з молодіжкою працює в Олександрії, а в березні ще й виконував обов'язки головного тренера національної збірної України. Чи не позначиться це негативно на підготовці молодіжки до Євро-2023?
– Надіюсь і вірю, що на якості його роботи це ніяк не позначиться. Він точно знає краще за мене, скільки і де він може працювати. Тим більше, що робота в національній збірній – це честь і мрія для багатьох тренерів. Але мені важко щось коментувати, бо ми працювали разом лише на одному зборі. Я не настільки добре його знаю, щоб давати відповідь стосовно його тренерської роботи в інших командах.

– Чому ви не поїхали на останній збір молодіжки, який відбувся в березні?
– Я був у резервному списку молодіжки. В основний список запросили гравців, які раніше викликалися до команди. Можливо, вплинуло те, що я зробив крок назад на клубному рівні, коли перейшов з першої до третьої шотландської ліги. 

Але в мене не було ніякого розчарування через те, що мене не викликали. Я розумів, що я не був в складі команди, яка здобувала путівку на Євро-2023. Ми контактуємо з тренерським штабом молодіжної збірної України. Але я не думаю, що вони повинні пояснювати мені свої рішення.

– Сподіваєтесь потрапити до заявки молодіжної збірної України на Євро-2023?
– Звичайно, але викличуть мене чи ні – покаже лише час. Я намагаюся грати настільки добре, наскільки можу. Буду щасливий, якщо поїду на Євро-2023.

  
– Чого може досягти молодіжка на Євро-2023?
– Я вважаю, що у нас дуже сильна збірна. Більшість основних гравців зараз мають постійну ігрову практику в своїх клубах. Хочеться, щоб всі підійшли до Євро в своїй найкращій формі і показали свій найкращий футбол. Тому вважаю, що молодіжка має непогані перспективи на цьому турнірі.

«ПОВЕРНУТИСЯ ДО УКРАЇНИ? ЗАВЖДИ РОЗГЛЯДАЮ БУДЬ-ЯКУ ПРОПОЗИЦІЮ»

– В Шотландії уважно стежать за війною в України чи ця тема вже відійшла на другорядний план?
– В перші сім-вісім місяців тут було дуже багато новин про війну в Україні. Але зараз цього стало вже набагато менше. Це можна зрозуміти. Навіть в Україні люди втомилися від інформаційного потоку про війну, а в Європі – тим більше. В мене часто запитують, що відбувається у нас в країні, бо вже немає майже ніякої інформації.

При цьому шотландці дуже сильно допомогли українцям – тут багато наших біженців, яким надали прихисток.

В Сент-Джонстоні всі намагалися підтримати мене, коли почалася повномасштабна війна, бо вся моя сім'я залишилась в Україні. За це я дуже вдячний клубу.

– Яку мету ставите перед собою в кар'єрі?
– Головна мета – стати кращою версією себе та постійно розвиватися. Як і кожний футболіст, я хочу грати в Лізі чемпіонів, в найсильніших європейських чемпіонатах. Але для цього треба багато працювати та прогресувати кожного дня. Тоді мрії почнуть збуватися.

– Якби в майбутньому прийшла пропозиція повернутися до України, наприклад, до Динамо або Шахтаря – подумали би?
– Я завжди розглядаю будь-яку пропозицію. Але поки що мені хочеться якнайкраще проявити себе саме в Європі, а повернутись до України зможу пізніше.