Ротань: «Мудрика, Трубіна та Забарного хочемо задіяти на Євро-23»

Руслан Ротань заслужив загальне визнання, здобувши путівку на молодіжний чемпіонат Європи – це лише третє подібне досягнення за всю нашу історію. Здавалося б, 2023 рік для фахівця цілком передбачуваний – підготовка до виступу на Євро та боротьбу за олімпійську ліцензію. 

Проте Руслан Петрович здивував футбольну громадськість, взявшись за досить складну роботу – він прийняв п’яту команду Прем’єр-Ліги, гарантувавши собі подвійне навантаження на наступний рік. Про власну мотивацію при прийнятті цього рішення, враження від УПЛ і всі складові успіху молодіжної збірної України Руслан Ротань розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».

«РІШЕННЯ ЩОДО РОБОТИ В ОЛЕКСАНДРІЇ ТРЕБА БУЛО ПРИЙМАТИ ШВИДКО, ХОЧА Я Й НЕ ПЛАНУВАВ КЛУБНУ РОБОТУ РАНІШЕ НАСТУПНОГО ЛІТА»

‒ Два тижні – від перших інсайдерських повідомлень до офіційного оголошення клубом – тривала сага зі зміною головного тренера ФК Олександрія. А коли для вас почалася ця історія, як проходили перемовини?

‒ Варіант з ФК Олександрія з’явився трішки несподівано, запропонували очолити команду УПЛ і я повинен був швидко вирішувати. Скажу чесно, безперечно, я думав над тим, що наступним кроком у моїй тренерській кар’єрі має стати самостійна робота в клубному футболі. Проте я не планував до літа брати таку відповідальність, хотів довести молодіжну збірну до завершення циклу її роботи.

Та коли почав ретельно зважувати всі «за» та «проти», подумав – чому б і ні? Це новий виклик для мене. Мені це цікаво. Молодіжна збірна на ходу, основна робота щодо її формування вже зроблена. Залишається стежити за вже награними гравцями, селекційний процес уже завершений і ми знаємо більш-менш усіх гравців України та наших легіонерів у цій віковій категорії. Вони всі на виду, ми за ними стежимо.

Тож, зваживши всі моменти, я погодився взятися за цю роботу. Вдячний за розуміння УАФ, яке також зацікавлене в моєму розвитку. Я прийняв зважене рішення, тож не варто переживати, чи я встигатиму на обох напрямках діяльності.

‒ З ким саме вели перемовини? Чи встигли познайомитися з батьком і сином Кузьменками?

‒ Так, дійсно, вже на першій зустрічі з ними спілкувалися – і з Сергієм Анатолійовичем, і з Іваном Сергійовичем. Далі познайомилися з директорами, з селекційним відділом, я вже мав також бесіди з футболістами. Всього два дні, як оголошено про моє призначення (бесіда відбувалася ввечері 23 грудня, ‒ прим. «УФ»), проте маємо все робити дуже швидко. То тільки здається, що вдосталь часу, насправді роботи багато й за ці кілька місяців нам треба буде належним чином підготуватися до всіх весняних випробувань.

‒ Весь попередній тренерський штаб пішов із ФК Олександрія. Хто ввійде у ваш?

‒ Це питання ми практично вирішили, я визначив людей, з якими хотів би працювати, проте конкретно зможу відповісти вам трішки пізніше – ще ведуться переговори, людей не можна «підставляти», поки вони в процесі перемовин. Про склад мого штабу буде оголошено додатково.

‒ Ви, очолюючи молодіжну збірну, само собою, стежили за УПЛ. І яке враження на вас справляла ФК Олександрія під керівництвом Юрія Гури?

‒ Не хотів би відповідати на це питання, тому що це буде некоректно з мого боку. Що стосується ракурсу мого бачення ФК Олександрія, так, я бачив, що в цій команді є досить цікаві молоді гравці, з якими можна працювати в молодіжній збірній України. Звісно, склав свою думку про гру олександрійців, їхню манеру, особливості складу та тактики. Проте, вже очоливши команду, буду дивитися зовсім інакше – і вже на наших перших зборах з Олександрією розпочну конкретне знайомство.

‒ Половина складу ФК Олександрія – досвідчені гравці в віці 28-32 років, дехто вас застав на полі. Їм є місце в команді під керівництвом головного тренера, який до цього працював у молодіжній збірній України?

‒ Ну, звичайно! Те, що я очолюю молодіжну збірну України, не привід у клубі відмовлятися від послуг досвідчених футболістів. Це інше, це клубний футбол. Тут повинен бути баланс складу між молодими гравцями, гравцями середнього віку та досвідченими ветеранами.

І, як бачимо по всіх провідних світових чемпіонатах, ветерани повинні бути в кожній команді. Вони – перші помічники тренерів на полі, провідники наших ідей, невід’ємна частка команди. Коли у вас є молоді гравці, поруч із ветеранами вони зростають вдвічі швидше в виконанні турнірних завдань.

«ОЛЕКСАНДРІЯ, ЯК КОМАНДА ТА КЛУБ, МАЄ ДОРОСТИ ДО ЄВРОКУБКІВ. ВИХОДИТИ ТУДИ, ЩОБ ВИЛЕТІТИ ПІСЛЯ ПЕРШОГО Ж СУПЕРНИКА, НЕМА СЕНСУ»

‒ До слова, якими будуть турнірні завдання ФК Олександрія? Чи говорилося це на зустрічі з керівництвом клубу?

‒ Зрозуміло, що в клубу є амбіції грати в єврокубках. Але я не ставив би наразі питання так, що це безпосереднє завдання. Головне завдання – це створити такий колектив, який би дійсно був гідним регулярної участі в єврокубках. Можна, приміром, вийти й вилетіти в першому ж раунді кваліфікації, задовго до групового турніру. Для чого тоді це все? Тому головне, над чим ми будемо працювати, ‒ це якість гри, тактична грамотність, постійний і послідовний розвиток кожного окремо взятого футболіста та команди в цілому. Робота з молодими футболістами навчила мене тому, як важливо підвищувати рівень футболістів. От якщо ми зможемо набуті звання застосувати на гравцях ФК Олександрія, їхній прогрес підніме загальнокомандний рівень до тих показників, які можуть вважатися хорошими.

‒ Є різні методи комплектації: запрошення легіонерів, придбання готових майстрів, оренда талантів. Який ви будете застосовувати в Олександрії?

‒ Ми повинні враховувати, що відбувається в Україні, не можна покладатися тільки на один якийсь вектор. Ну, приміром, ми запросимо якісного легіонера – а він скаже: «Не поїду в це місто, бо там прилетіло». І що тоді? Який це матиме вплив на команду в цілому? Прийде час, коли придбати якісного іноземця буде не проблема. На сьогодні ж це недоцільно.

Можна концентруватися на молодих гравцях, але для турнірних завдань і стабільності треба досвід. Можна орендувати кількох футболістів – але це інвестиція в чужий актив. А запрошувати вітчизняних гравців топ-рівня в Україні важко, бо є велика конкуренція і всім потрібне якісне посилення.

Саме тому ми будемо об’єднувати різні методи роботи на трансферному ринку. Як я вже говорив, серед перших моїх знайомств у клубі – селекційна служба та спортивний директор. Отже, робота не припиняється ні на мить і взимку будуть нові обличчя.

‒ ФК Олександрія – не з тих клубів, у яких майно – назва, клубний вимпел, автобус і все, що в автобусі. Свій Дім футболу, клубний стадіон, який в часи зведення був одним із рідкісних прикладів сучасної компактної споруди, тренувальне поле з трибунами… Ви зважали на інфраструктуру, приймаючи рішення очолити цю команду?

‒ Однозначно. Це досить важливий фактор, тому що клуб повинен розвиватися в усіх напрямках, а футболісти – мати якісні умови для підготовки. Під час візиту в Олександрію я на свої очі переконався, що в цьому місті створені такі умови для роботи, яких не мають деякі прославлені клуби. Для мене важливо, що є фундамент для побудови якісної команди.

‒ Ви збираєтеся жити в Олександрії, чи розглядаєте варіант із, скажімо так, «вахтовими заїздами»?

‒ Ну, звичайно, буду жити в Олександрії, разом із командою. Це клубна робота, нема іншого вибору.

‒ Але у нас в Україні до цих пір для багатьох аргумент – як можна жити в провінції, як можна відлучити себе від елітних нічних клубів і магазинів…

‒ Ви знаєте, зараз, з початком повномасштабної фази війни, багато всього ми переоцінили в нашому житті. Я думаю, зараз багато хто почав цінувати роботу, а тим більше – улюблену, а ми всі в футболі за покликом серця. Тому я впевнений, що футболісти ФК Олександрія з радістю грають за свою команду та живуть у цьому місті, я сам там бував, грав у складі різних команд, і вважаю, що жити там буде досить комфортно. Спасибі ЗСУ за таку можливість – продовжувати розвивати футбол в Україні всупереч всім обставинам.

‒ Один екс-футболіст Осера, киянин, розповідав про легендарного Гі Ру: досвідчений фахівець після вихідних перевіряв кілометраж пробігу автомобілів своїх гравців, і коли підрахунки показували дещо більше, ніж відстань по самому містечку, робив висновки – в вихідні був «загул». Ви будете контролювати життя своїх підопічних поза полем, чи рейдів а-ля Пузач робити не будете?

‒ Той, хто мене знає, в курсі – я довіряю футболістам. Завжди роблю акцент на тому, що гравці після тяжкої роботи повинні відновлюватися морально та фізично, тож не бачу проблем, якщо вони з розумом відпочинуть, у своє задоволення і не за рахунок справи.

Проте якщо хтось зраджує довіру – починається зовсім інше ставлення, інша робота. Тому я не збираюся нічого забороняти, професіонал і так знає, де межа можливостей і потреб його організму. Хай відпочивають з сім’ями, зі своїми коханими, щоб після матчів і вихідних були в хорошому стані на перших же тренуваннях.

«КАЖУ ФУТБОЛІСТАМ: «ВСІ РАЗОМ БУДЕМО РОБИТИ ПОМИЛКИ Й РОЗВИВАТИСЯ»

‒ Колись у Жозе Моурінью, якого зараз чутки відправляють чи то в збірну Бразилії, чи то Португалії, зустрічалася фраза: «Я бачив футбол з однієї сторони, тому що працював суто на клубному рівні». Ви погодитеся з таким твердженням, як чоловік, котрий сольно працював саме зі збірними?

‒ Дійсно, це зовсім інша робота. У збірній ми збиралися на 10 днів і за цей час повинні були максимально опрацювати з командою тактичні моменти, фізика та базис готовності у них закладалися в клубах. У клубі праця 24/7, ти відповідаєш за все – від селекції до фізичної підготовки, від тактики – до побутово-виховної роботи. Я прекрасно це розумію, врешті-решт, я ж був футболістом і все це пройшов і в клубі, і в збірній.

‒ У цьому плані робота в штабі Шевчука в донецькому Олімпіку вам щось дала, чи для сольного тренерства звідти нічого почерпнути?

‒ Ну чому, це гарний досвід, і не тільки щодо роботи команди, а й клубу в цілому. За цей час я побачив багато такого, що допомогло виробити свою систему роботи. Як кажуть, ти маєш спробувати все – і в цьому плані робота помічником головного тренера була теж інформативною. Дає багато фактажу для роздумів.

‒ В’ячеслав Шевчук після спроби попрацювати головним тренером зосередився на роботі спортивного директора Вереса. Бачите в нього якості хорошого тренера?

‒ Ми спілкуємося зі Славою, у нього є все, щоб реалізуватися на будь-якій роботі в футболі. Наразі він хоче реалізуватися на своїй поточній посаді, йому на цій роботі цікаво. Ну що ж, найкраще, що можна побажати людині, якій симпатизуєш – це можливості розкритися в тій галузі, в якій йому подобається працювати. Я стежу за його роботою, бажаю йому тільки перемог, і де він вибере працювати – скрізь йому буду бажати успіху.

‒ У вас неймовірна особиста історія співпраці з тренерами: ви пройшли таких фахівців, як Шнейдерман, Кучеревський, Рамос, Маркевич, Буряк, Фоменко… Я міг би цей перелік продовжити ще на кілька рядків. Нині, коли в роботі зі своїми гравцями приймаєте те чи інше рішення, ловите себе на думці: «це від Блохіна, це від Мефодійовича, це від Хуанде?»

‒ Ми всі, футболісти, старалися від наших тренерів взяти найкраще. Не скажу, що я сліпо копіюю того чи іншого тренера. Теж не можу виділити когось одного, хто на мене найбільше вплинув. Але, зізнаюся, часто згадую тренерів, з якими доля зводила мене в футбольному житті. Я хочу розвиватися, дізнаватися щось нове про мою роботу, здобувати новий досвід.

Коли ми з футболістами спілкуємося, я їм кажу: «Не прогресує той, хто не робить помилок. Головне – на цих помилках вчитися. От ми всі разом з вами й будемо робити помилки, їх розбирати, вчитися».

‒ Поєднання двох відповідальних посад – не проблема для вас?

‒ Я мав час все продумати. Брав графіки, календарі УПЛ і молодіжних змагань. Накладав терміни зборів. Як я вже говорив, спочатку я планував братися за тренерську роботу наступного літа, проте ситуація склалася інша. Ну, що ж. Я все зважив і погодився, тому зараз впевнений, що поєднання посад не стане проблемою.

«ХОТІВ БИ ЗАДІЯТИ НА ЄВРО-2023 ТРУБІНА, ЗАБАРНОГО ТА МУДРИКА»

‒ Оголошено, що УАФ готове пролонгувати ваш контракт, цитуємо: «у разі успішного виступу на Євро-2023, куди потрапила збірна України, а саме – здобуття олімпійської ліцензії, у контракті передбачена опція автоматичного продовження до завершення Олімпіади-2024». Така умова для вас – «дамоклів меч» чи правильна мотивація?

‒ Ми не будемо вирушати на Євро-2023 з гучними заявами та словами, у нас свої завдання – грати на перемогу від матчу до матчу, від цілі до цілі. Постійно розмовляю з хлопцями – можете не сумніватися, настрій у них неймовірний, всі сприймають чемпіонат Європи як турнір, де треба вийти на поле й відіграти за нашу країну, битися до кінця на спортивному фронті, тому що за нами – вся Україна, хлопці і дівчата, що боронять країну на війні, наш народ.

З першого дня спільної роботи я казав: у футболістів є велике бажання й майстерність, тобто, все, щоб себе проявити. І за цей час хлопці ще зростали, розвивалися, прогресували. Можливості цієї команди дуже великі, кожен із гравців може дорости до високого рівня – це залежить від них.

А щодо мене особисто… Від самого початку роботи з молодіжною збірною я розумів, що це можливість на собі спробувати великий обсяг тренерської роботи – це і тактика, і розбір суперників, і пошук гравців. Величезний особистий виклик і максимальні завдання в кожному матчі.

‒ До слова, про селекцію. Ваша молодіжка – найбільш легіонеризована, і пошук ведеться в глобальних масштабах – у вас викликалися гравці з Іспанії, Чехії, Латвії, Бельгії, Азербайджану, Шотландії, Угорщини, Німеччини, США, Португалії, Англії. Це данина часу чи свідомий вибір вектору?

‒ Ви знаєте, я безмежно вдячний моїм помічникам за роботу – всім без винятку. Проте зараз хочу особливо відзначити Євгена Греся. Він не дає мені відпочивати – вже о сьомій ранку звучить дзвінок: «Петрович, давайте працювати». Це Женя веде облік українців в іноземних чемпіонатах і дістає зі всіх джерел інформацію про хлопців, які грають десь у молодіжних командах, у нижчих лігах, у резервних складах. Деяких гравців «ведемо» по кілька років, ретельно відстежуючи їх розвиток – і як гравців, і як особистостей. У нашому списку – десятки прізвищ, і справді зараз треба буде відстежувати весь світ, тому що українських юних гравців можна знайти в найрізноманітніших чемпіонатах.

‒ Представник Брентфорда Ярмолюк – 2004 р.н. То це означає, що й молодші гравці мають шанс заскочити в потяг, який відходить на молодіжне Євро-2023?

‒ А чому б і ні? За півроку все може змінитися. До фінального турніру Євро-2023, дасть Бог, якраз завершиться весняна частина сезону УПЛ, європейські чемпіонати. Хлопці будуть на ходу, і ми маємо намір відстежувати всі змагання й дати шанс кожному, хто на клубному рівні за цей час себе гарно покаже.

Чемпіонат Європи серед молодіжних команд – це змагання дуже серйозного рівня. Ми з вами мали змогу в цьому переконатися, коли зустрічалися зі збірною Франції. Там середній цінник, я думаю, в районі 25 млн. євро за гравця, найдешевші футболісти в складі за 12-15 млн. І якщо перший матч Україна програла з розгромним рахунком, то в другому вже показала, що спроможна протистояти такому супернику (нічия 3:3 в підсумку, ‒ прим. «УФ»).

‒ Тоді інша сторона: а чи розраховуєте ви на допомогу на Євро-2023 тих молодих гравців, які наразі є вже стабільними гравцями національної збірної – Трубіна, Забарного, Мудрика?

‒ Так, я сподіваюся на цих футболістів і буду просити головного тренера національної збірної відпустити їх на молодіжний чемпіонат Європи. Знаю й думку самих хлопців: Трубін, Забарний, Мудрик хотіли б зіграти на Євро-2023. Для нашої команди присутність таких гравців може зробити різницю.

Проте від самого початку я говорив – молодіжна збірна працює в піраміді українського футболу на національну команду. І якщо на той момент хтось із цих хлопців буде обов’язково потрібен першій збірній, ми приймемо це рішення головного тренера національної команди. Молодіжна збірна повинна готувати гравців для національної. Таке її стратегічне завдання, важливіше навіть за поточні турнірні результати.

‒ Останній тур УПЛ уже на початку червня, до старту Євро-2023 буде всього кілька тижнів. Це проблема?

‒ До певної міри, це наша перевага, що чемпіонат України затримається дещо порівняно з провідними європейськими лігами. Ми підрахували календар – у хлопців буде 5 днів на відпочинок зі своїми родинами. Навіть якби було 10 днів – уже можна було б дещо розгубити форму, переключитися подумки від поточних футбольних завдань на побут. Тому ми постараємося мінус (щільний графік) перетворити на плюс – і маємо надію, що хлопці підійдуть до фінального турніру в максимальній готовності, в бойовій формі та на ходу.

«НИНІШНЄ ПОКОЛІННЯ ЗНАЧНО ПРОФЕСІЙНІШЕ ЗА НАШЕ»

‒ У вас було двоє попередників: Михайличенко з Мілевським, Алієвим, Михаликом і П’ятовим став віце-чемпіоном Європи (у фіналі виграли Нідерланди з Хунтеларом, Вларом, Вермером), Яковенко з Ярмоленком, Коноплянкою, Зозулею та Ракицьким навіть не вийшов із групи. Ви вивчали їхній досвід?

‒ Однозначно. Ще тоді я дивився ці турніри, пізніше не раз повертався думками до тих часів. Але цей масив інформації – більше для допомоги, для орієнтування. Футбол дуже змінився, люди в футболі змінилися. Коли дивишся молодим гравцям в очі, бачиш, що вони горять футболом.

Моє покоління не було настільки професіональним, як вони. Ці хлопці відповідальніше ставляться до свого побуту та здоров’я, вони мають більше інформації для саморозвитку й не лінуються це все робити. Скажу вам, що ще попереднє покоління українських футболістів якісно відрізнялося від нашого – ну а те, що є нині, це взагалі готові маленькі професіонали. Їх чекає хороше майбутнє в футболі.

‒ Ой, чи вам казати про більший професіоналізм у нинішнього покоління? До 37 років у футболі вищих досягнень, сотня матчів за збірну, винятковий універсалізм і різноплановість на користь колективу…

‒ Що ж, якщо мій приклад допоможе хлопцям, я тільки радий (сміється, ‒ прим. «УФ»).

‒ Гаразд, тоді до ще одного гіпотетичного питання. Є приказка в футболі: тренер клубу купує потрібних футболістів, тренер збірної працює з тими, кого Бог дав. Якби у вас була можливість здійснити трансфер у молодіжну збірну України, на яку позицію запросили б новачка?

‒ Ви знаєте, ми найбільше працюємо над тим, щоб розвивати гравців, які у нас є. І мені дуже приємно, що є результати, які вже можна пред’явити. Ми працюємо над кожним футболістом, намагаємося знайти йому оптимальне застосування й розвинути ті якості, які в нього відстають чи, навпаки, виділяються в таланті. Якщо ж усі зусилля марні, тільки тоді варто братися за наступного гравця. Все-таки, молодіжна збірна – це історія про розвиток, а не експлуатацію таланту. Я виходжу з цього.

До вашого питання. Звісно, є позиції, які «провисають». Але ми працюємо над їх поповненням, і буквально кожен тур національних чемпіонатів нам дає підстави для роздумів. Ви самі можете простежити за УПЛ і подивитися, що досить багато молодих гравців у основі своїх клубів, і є такі, про яких ще рік тому загал не чув. Оце і є наші «трансфери».

‒ Проте у вас у складі є відразу кілька гравців, потрібних молодіжці, в яких категорично нема ігрової практики. Що робити?

‒ Тут ми справді стикаємося з болісною ситуацією. Ми знаємо справжній потенціал гравців, але з різних причин вони в клубі не затребувані. Доводиться говорити з тренерами та самими футболістами, десь навіть впливати на те, щоб вони хоча б на півроку пішли в оренду. Євро – це зовсім інший рівень, там будуть у кожному турі суперники класу Франції. Ми маємо бути до цього готовими.

‒ Франція… Гравці по 40-60 млн. євро вартості в молодіжній збірній. Божевільна історія. Які «клерфонтени» треба будувати нам, щоб наблизитися до цього рівня?

‒ Треба розвивати інфраструктуру, масовість, умови, за яких футболісти будуть розвиватися й плавно переходити на новий рівень свого розвитку. Тоді й вибір буде настільки широким, що на кожній позиції матимемо гравців континентального класу. Звісно, війна. Орки бомблять футбольні поля, спортивні майданчики – їм без різниці. Я хочу вірити, що все це лихоліття скоро закінчиться, а далі все відбудуємо, з’явиться масовість, а з нею – вибір у тренерів усіх збірних.

«ВІРЮ В СУПРЯГУ Й РОЗРАХОВУЮ НА НЬОГО»

‒ Яке провидіння змусило вас, як у 2019 році Петракова, поставити в основу проти словаків Сікана, який хет-триком приніс Україні перемогу?

‒ Ми давно Данила бачили, з перших зборів, коли працювали разом, переконалися, наскільки розвинене в нього гольове чуття. В умілому оточенні, з хорошими партнерами Сікан – це чудовий форвард. Він, як і всі в нашому колективі, командний гравець. Чітко робить те, що говорять тренери. Розуміє гру й вірно вибирає позицію. Не скажу, що це рішення [виставити в основі Сікана] було авантюрним – він гідний гравець атаки поруч із Ванатом, Кухаревичем, а раніше – Супрягою.

‒ От ви згадали Влада, ще одного героя Мундіалю-2019 серед молоді. Останнім часом у нього тільки негативні інформ-приводи – провал у Динамо та Сампдорії, тяжка травма. Про його перспективність треба припиняти говорити, чи ви вірите в Супрягу?

‒ Вірю й розраховую. Невід’ємна частина життя футболіста – травми. Проте сильні особистості такі випробування використовують, щоб повернутися ще кращими. У Влада багато хороших якостей, щоб стати нападником високого рівня. Нехай 2023 рік стане роком його прориву.

‒ У вашій збірній є стабільні лідери – як ті ж Бондаренко, Судаков чи Сич. Але що в молодіжці, що в Шахтарі став справжнім відкриттям Криськів, який ще не так давно грав у Першій лізі, а тепер грав у Лізі чемпіонів і забивав в УПЛ. У вашій збірній у нього чотири голи та два асисти. Несподівано?

‒ Я бачив завжди у Діми такі якості. Хай, якщо це інтерв’ю читає, закриє очі – а то зазнається. Криськів – це інтелект рівня Судакова та Бондаренка. Це різносторонній сучасний півзахисник. Особисто я радий, що і в своєму клубі він досягнув такого рівня, що стоїть поряд із найталановитішими гравцями України. В нього є всі шанси ще прогресувати. Ось тому, маючи таких атакувальних півзахисників, інсайдів, я й говорю, що нове покоління – якісне, технічно та тактично оснащене. Це результат чудової роботи нашого дитячо-юнацького футболу, всіх тренерів на місцях. Я не перебільшую, коли кажу, що нові українські футболісти – це дуже гідна генерація.

‒ Далеко не всі з ваших легіонерів успішні в своїх клубах: що краще, грати вдома, чи сидіти в запасі десь у Бельгії чи Англії?

‒ Найкраще – грати. До того ж, що означає бути в Бельгії – в конкурентному чемпіонаті, де швидко прогресують футболісти й продаються в топ-клуби? Це прекрасна школа. Сич і Драмбаєв однозначно стануть кращими після Ліги Жупіле. Так само, думаю, Кухаревич багато для себе винесе із Франції, Бельгії, Шотландії. Не сумніваюся, що Ярмолюк у Брентфорді багато нового для себе відкриє, він взагалі в юному віці опинився за кордоном. Тому розумна людина з будь-якого досвіду винесе плюси.

‒ Михайло Мудрик. Трансфермаркт назвав його найбільш високовартісним гравцем із часів Шевченка. Преса підняла планку очікувань стосовно його трансферу не нижче Арсеналу. Це відповідає його дійсному таланту?

‒ Ви знаєте, ще влітку я в одному з інтерв’ю (здається, на FootballHub) говорив щось на кшталт – йому ще не час іти з Шахтаря. Зараз своєю грою Міша довів, що йому вже можна думати про найкращі чемпіонати світу. Він швидко підняв свою ціну яскравою грою в Лізі чемпіонів, а в чемпіонаті України ми бачимо, що він уже грає на класі.

Що робити Мудрику? Грати, й успіх прийде. Що робити Шахтарю? Думаю, для клубу продаж гравця за таку велику суму в такі великі клуби, які фігурують навколо Михайла, ‒ це велика користь для іміджу.

Мені особливо приємно, що український футбол навіть у наші складні часи здатен настільки розвинути гравця, що він стає постійною темою для обговорення на найвищому європейському рівні.

«БУВ ОДИН ГРАВЕЦЬ, ЯКОГО Я НЕ ПОБАЧИВ У АВТОБУСІ МОЛОДІЖНОЇ ЗБІРНОЇ»

‒ В листопаді ви задіяли майже півтора десятки новачків при тому, що молодіжна збірна вже на той час вийшла на чемпіонат Європи. Це була робота на майбутнє?

‒ Так. У нас дуже багато талантів, і в моїх інтересах поближче з ними познайомитися. Я ще сумнівався: чи варто в наш час братися за закордонні збори? Адже, щоб виїхати в Грузію, треба було подолати багато перешкод у розпал війни та чемпіонату. Але я радий, що ми це зробили – збори дали мені величезну кількість інформації. До слова, не лише на майбутнє, а й з прицілом на Євро-2023. Я хотів би, щоб усі молоді гравці України знали – вони в полі зору, за ними стежать їхній прогрес не залишиться непоміченим. Кожен може встигнути потрапити на великий турнір.

‒ Як складаються ваші взаємини з колегами – головними тренерами футбольних клубів, а також із самими клубами?

‒ Чудово складаються. Немає жодних питань. Усі ми робимо спільну роботу, і мені дуже приємно, що мені йдуть назустріч, що довіряють мені своїх гравців і радіють, коли я їх викликаю.

‒ Невже жодного «ні»?

‒ Навіщо акцентувати на негативі? Був один футболіст в УПЛ (не називаю його імені та клубу прописки), якого я викликав і не побачив у автобусі молодіжної збірної. Проте ми не загострюємо стосунки і точно не відмовляємо цьому гравцеві в майбутньому в збірних командах України. На той момент так склалося, що він не зміг взяти участь у зборі. Але це, загалом, дрібний робочий момент, який можна вирішити. Я налаштований конструктивно й іду назустріч людям.

‒ Якщо порівнювати дві молодіжні збірні, з якими вам довелося працювати, що зробили б інакше в попередньому відборі, маючи нинішні знання та досвід?

‒ Звісно, є такі моменти, які я міг би виправити. Проте й багато хорошого ми зробили. Дуже важливо, коли гравці вірять у тренера та завдання, яке вони виконують. Я не відразу цього добився з попередньою молодіжкою, і, якщо пригадуєте, в другій частині відбору грала вже багато в чому оновлена команда, основа якої нині пробилася на Євро-2023. Отже, ми змогли посіяти в душах хлопців якусь впевненість у собі та знання, які вони вдало застосували.

‒ Ще одна площина оцінки роботи з молоддю (може, навіть важливіша за поточний результат) – це кількість збірників, яких ви відправляєте в національну команду. З цієї точки зору ви дуже навіть в порядку, ні?

‒ От це найприємніше! Я взагалі вважаю, що мета роботи кожного тренера юнацьких чи молодіжних збірних – це підготовка гравців до національної команди. Радію за кожного з хлопців, хто дебютував на новому рівні.

«НЕ НАВ’ЯЗУЮ СВОЇМ ФУТБОЛІСТАМ НЕОБХІДНІСТЬ ЧИТАТИ МОЮ КНИГУ»

‒ Ентузіасти футболу, які стежать за ним зі сторони, дуже люблять красиві історії: посада технічного директора збірних, як у Бірхоффа та Німеччини, магічний Клерфонтен або Коверчано, всім збірним грати за однією схемою… Ви, діючі фахівці, ставитеся до зарубіжних кейсів з професіональним інтересом?

‒ Однозначно. Потрібно вчитися. Зарубіжна практика показує, як можна досягти досвіду, і мені подобається багато що з того, що я бачив під час відвідин закордонних збірних. Але далі говорити не буду – це вже царина управлінська, є межа між роботою тренера та функціонера.

‒ У різні роки в збірних бували різні базові команди – Динамо, Дніпро вашого покоління, Шахтар. У вас, здається, вимальовується Рух.

‒ Мені дуже подобається ставлення гравців Руху до збірної. Ментально вони найкращі в Україні збірники, які цінують кожну хвилину, проведену в збірних. Це однозначно наслідок виховання в клубі, патріотизм іде від самого Руху, який вірно розставляє акценти і, як клуб, вчить своїх футболістів, що збірна – це вершина майстерності кожного футболіста. Нема жодних проблем у роботі з представниками Руху, і я вдячний за це.

‒ Ви – автор однієї з найбільш яскравих книг про футбол за останнє десятиліття. Ваші підопічні – молоді футболісти – її хоча б розгортали?

‒ Навіть і не знаю (сміється, ‒ прим. «УФ»). Я не нав’язую хлопцям необхідність читати мою книгу, але якщо хтось із них зацікавився – мені приємно. Врешті-решт, якихось глибоких одкровень чи секретів там не написано. Це просто моя біографія, опис коротких моментів із мого футбольного життя. Книгу я випускав більше з благодійною метою, радий, що завдання, які ставилися, були виконані й ми змогли пустити виручені кошти на добре діло. А футболістам я в повсякденній роботі розказую те, що виніс для себе зі своєї кар’єри.

‒ Так чи інакше, а вихід на молодіжне Євро – небуденна подія, і ви вже маєте серйозну «ачівку» в своїй тренерській біографії. Як не «забронзовіти» в такій ситуації?

‒ Я ж у футболі не перший день. Знаю, наскільки короткий той єдиний крок від любові до ненависті. Нема часу відпочивати та святкувати, попереду – ще важчі випробування. Моя головна перемога – що вдалося створити колектив, де плече до плеча стоять однодумці. І мій штаб, і мої гравці.

У мене є здорова спортивна мотивація – є хороші футболісти, здатні реалізовувати наші задуми, слідувати нашій ігровій філософії. Я відчуваю інтерес вболівальників, причому, рідко коли молодіжна збірна настільки зачіпає інтерес людей, щоб за нею так стежили. Я вдячний за все це.

Мрію, щоб закінчилася війна. Щоб знову було багато вболівальників на стадіонах. Щоб наш чемпіонат знову повернувся на той рівень, який був років десять назад. Щоб українські клуби та збірні перемагали, прославляючи батьківщину. І наша молодіжна збірна теж працює над цим. Попрошу вболівальників, усі наші клуби, об’єднатися навколо збірних. Усі разом, ми можемо зробити наш народ трішки щасливішим у цей складний час.