Коноплянка: «Заплакав, коли прощався з представниками «Ліверпуля»

Один з найкращих футболістів України Євген Коноплянка – про трансфер з «Дніпра» до «Ліверпуля», що не відбувся.

– Можете назвати інші клуби, які також серйозно вами цікавилися?
– Телефонував Манчіні з «Інтера». «Ліверпуль», «Валенсія». Мій тато з мамою їздили на стадіон, запрошували їх. Коли я був малим, то не розумів, які клуби, що та як. Хотів просто отримувати задоволення від гри. Ніколи не думав: «О, завтра приїду туди, хочу опинитися там».

Якби в мене був агент, який все знав, міг направити, це точно було б краще для мене. Можливо, він також зміг би натиснути на клуб, щоб я пішов раніше.

Визнаю: якби пішов з «Дніпра» раніше, то і стрибок, можливо, зробив серйозніший. Потрібен час, щоб зрозуміти стиль, менталку європейську. Чому Зінченко так комфортно почуває себе в АПЛ? Тому що він пішов туди в юних роках, він там, як у себе вдома.

– «Ліверпуль» – це історія, яка змушує вас думати, а що як? Це болюча сторінка для вас?
– Була б болючішою, якби я поїхав не в «Севілью», а в «Атлетик», наприклад. Чому я такий приклад привожу? Добра команда, але ж нічого не може виграти. Може, тоді шкодував би ще більше.

«Севілья» – це клуб, який залишиться назавжди в моєму серці, як і «Дніпро», і «Шахтар» також. Якби я був впевнений, що Каштру буде і далі, то іще сильніше б полюбив цей клуб.

З «Севільєю» я виграв Лігу Європи. Хто знає, можливо, у «Ліверпулі» нічого не виграв би. Але, звісно, «Ліверпуль» – це «Ліверпуль». Звісно, я більше хотів там грати, не буду приховувати. Тому що це мрія кожного малого футболіста.

Але, знаєте, що справді шкода? Шкода, що не гравці вирішують у футболі. Я розумів, що дав клубу за всі роки як футболіст. Міг зрозуміти клуб та президента, які не хотіли відпускати топового гравця. Але ж можна знайти в собі трошки людяності і поставити себе на місце гравця, а тоді сказати: «Ну, гаразд, зіграв вже п'ять років, йди».

Це не лише мій приклад. У європейському футболі теж багато такого. Класно було б, знаєте, ось так: «Тобою цікавляться «Арсенал», «Ліверпуль», «Ман Юнайтед». Ти обираєш для себе команду і телепортуєшся туди».

З «Ліверпулем» трішки залишився осад. Вже багато разів казав це, але одна справа, якби я з ними просто телефоном спілкувався. Було б не так боляче. Але коли я вже побачив персонал, який приїхав до мене в Дніпро... Вечеряв з ними усіма, а вони розповідали, що там буде твоя поличка, дамо тобі такий номер, Джеррард чекає, зараз тебе набере. Мені говорили: «Не переживай, все буде добре, пісню тільки заспіваєш, як потрібно». Я вже в номері лежу, а в голові прокручую слова пісні, яку треба буде на посвяті співати.

Боляче стає від того, що був однією ногою вже там. Вони на одну годину перенесли трансферне вікно тільки для того, щоб цей трансфер зробити. За їхнє бажання величезний респект клубу. Вони піднімали ціну з 15 до 25-30 млн фунтів – це було так приємно для мене. Коли я з ними прощався, заплакав.

Вікно закрилося, треба було вже мінімум пів року чекати. Але ж не я приймав рішення, а власник.

– Виходить, вашу долю вирішив Коломойський?
– Так, це вже всі знають. Можна сказати таке про багатьох. Думаєте, мало таких випадків? Всі знають про них, але можна з цим працювати. Якщо бути на стороні гравця, і робити все так, як хоче він, можна знайти якісь лазівки