Буяльський: «Луческу був і другом, і батьком, і наставником»

– Віталію, якою була реакція команди, коли у 2020 році Луческу очолив «Динамо»?
– Хочу спочатку висловити слова підтримки сім’ї Містера. Вони були разом з ним до останнього моменту його життя. Хочеться, щоб усі футболісти, які грали під його керівництвом, тренували потім свої команди так само, як робив це Луческу.

Коли Містер прийшов у «Динамо», то я, чесно, до останнього в це не вірив. Він багато зробив для «Шахтаря». Пам’ятаю, тоді перед тренуванням на базу приїхав президент «Динамо» Ігор Суркіс і сказав нам: «Хлопці, якщо цей тренер не допоможе вам і ви з ним не виграєте, то, напевно, кращого вже не буде». Далі під час пробіжки ми говорили між собою, зазначивши, якщо ми з цим тренером не виграємо, то нам потрібно завершувати з футболом і йти в інші професії.

– Що вдалося змінити Луческу одразу у першому сезоні, коли ви виграли усі трофеї?
– Крім трофеїв, ми ще вийшли в груповий раунд Ліги чемпіонів, вибивши досить потужний АЗ. В перше чергу, Луческу змінив нас ментально: у футбол виграє команда, а на полі є принципи. Він сказав, що якщо кожен з футболістів кожної ланки на полі буде виконувати ці принципи, ми доб’ємося результатів всі разом.

Ми уважно слухали його на кожному тренуванні, теоретичні заняття були по півтори години. Він розповідав нам про кожного гравця: у кого сильні якості, у кого слабкі сторони, кому над чим треба було працювати.

– До якої категорії тренерів ви би віднесли Луческу? Тренерів-тактиків чи тренерів-психологів?
– У цього була все: Містер допомагав нам як у плані тактики, так і не у футбольних моментах. Він був і другом, і батьком, і наставником. Це все у ньому було.

– Як часто ви спілкувались віч-на-віч?
– У перший сезон я небагато спілкувався з Луческу, адже капітаном був Сидорчук і він більше з ним говорив. Потім, коли Сергій залишив «Динамо» і я став капітаном, ми дуже часто спілкувалися з Містером. Особливо, після невдалих поєдинків. Саме невдалих ігор, а не результатів.

Пам’ятаю, я приходив до нього в кімнату, і на макеті у нього вже все було повністю розписано після матчу: хто грав, які помилки і на яких хвилинах, чому не вийшло в атаці, чому не вийшло в обороні, чому мало тримали м’яч, чому було багато довгих передач.

Ми спілкувалися хвилин 40 і розбирали усе. Луческу завжди наводив аргументи чому потрібно було робити так, а не інакше. Можна було завжди поставити питання – і він давав відповідь.

– Ці розмови були на підвищених тонах?
– «Розбір польотів» був після вдалих матчів. Після вдалих ігор він був злішим, адже розумів, якщо продовжить нахвалювати – команда могла заспокоїтись. Після вдалих поєдинків ми більше боялися іти на теорію, ніж після невдалих. Після поганих матчів він спокійно розповідав, що саме нам потрібно робити, щоб така ситуація більше не повторилась на футбольному полі.