Шевченко: «Навіть у темряві, у найважчий час свого життя українці виявляють витримку і гостинність, які захоплюють»

Колишній капітан та нападник збірної України Андрій Шевченко в інтерв’ю Vogue розповів про своє перше повернення на Батьківщину після початку повномасштабного вторгнення.

«Для мене було важливо приїхати в Україну. Направду, я перші два місяці відчував, ніби в мене щось відняли. Хотів на мою рідну землю, в моє рідне місто.

Такого Києва я не бачив ніколи. Дуже мало людей загалом – і багато військових зі зброєю. Я гуляв містом, ходив місцями, які любив. Не знаю, чомусь це було мені потрібно. Обгорілий будинок на Оболоні, де я виріс. Блокпости та їжаки біля дому, де живу.

З одного боку, відчуваєш величезний біль від усвідомлення того, що сталося, скільки страждань, скільки смертей і руйнувань нам принесли. З іншого – захоплюєшся незламністю людей.

На центральній вулиці (в Ірпені – прим.) не було жодного вцілілого будинку. Ми заїхали в лікарню, зруйновану вщент. На стадіон. Там було дуже багато дітей, ми зробили маленький майстер-клас, поспілкувалися, побили пенальті.

Я бачив в них цю іскорку – бажання грати, попри будь-що. А потім ми зайшли до тимчасового містечка, де живуть люди, які втратили практично все. Звісно, вони плакали, розповідали жахливі історії окупації.

Але Лієва Шрайбера найбільше вразило те, що нас там пригощали малосольними огірками та варенням. Навіть у темряві, у найважчий час свого життя українці виявляють витримку і гостинність, які захоплюють», – сказав Шевченко.