ТелеКлуб. Повний пердюмонокль чи ще ні?

Мені ж згадалося, яким великим прихильником театру був Валерій Васильович. Навіть сміявся вишукано над диваками, які намагалися перечити його баченню розвитку футболу. Припускаю, що один із його улюблених перлів: «Повний пердюмонокль!» вони розуміли по-своєму.

Метр футболу, безумовно, знав, що йдеться про театралів, у яких від подиву випадав із ока монокль. Але подробиць великий тактик Лобановський не пояснював. Символічно, що в авторській програмі Вацка теж згадали про спектакль і вплив постановки на глядачів.

МОНЗУЛЬ БЕЗ СВИСТКА

Цього побачення у студії Вацко добивався з березня. Зізнався не лише Катерині Монзуль, а й усім глядачам. Гостя не заперечила, але підкреслила – начальство вона має суворе. Навіть згадала вголос свого головного куратора Лучі.

Не всі, хто побачив арбітриню у брючному костюмі із зачіскою, одразу впізнали її. Говорила розкуто, бо всі гострі кути згладжував сам модератор. Задля пристойності Вацко навіть нав’язував тему можливого сексизму, гримів «каструлями з борщем, шелестів пелюшками», які на думку брутальних чоловіків тільки і мають турбувати сучасну жінку. Цікаво, сам додумався?

Катерині лише залишалося усміхатися. Проте кожну спробу наблизитися до справді значущого у професії вона зустрічала очікувано: «Ні. Нам не варто про це говорити».

Я не потрапив під вплив студійного образу Монзуль. Залишаючись холоднокровним спостерігачем, стояв і стою на принциповому висновку: «Якщо ти поринула у царину чоловічого футболу, то про який сексизм може йти мова?» Маєш відповідати за всією суворістю вибору. Тому згадку про видатне суддівство відбірного матчу Андорра – Англія залучаю до «розмови для душі».

Не велике досягнення співрозмовника арбітрині УПЛ, що примі суддівського цеху подобаються раки і тараня. Побалакати про їстівне – фішка всіх, хто пройшов школу «Великого футболу». Монзуль навіть пустилася у родинні звичаї і доповіла, що морепродукти обожнює разом із мамою. Матуся ж збирає добірку про все, що пишуть і говорять про доню.

Щемливо. Проте ефірний час спливав, і було не ясно, як така «свята та божа» особа мчала в одному з українських класичних матчів метрів сорок, тримаючи картку для динамівця і волаючи, наче не знизу, а у мікрофон коментатору: «Попов!!!»

Ця історія не така давня, як про «вагон колготок», на який, на думку Кварцяного, вона ще встигне заробити. Монзуль на спогади не повелася, бо вони бачилися призабутими і навіть штучно притягнутими. Проте одразу визнала поборника волинського футболу «великорозумним і освіченим».

А те, що наставники бувають, на думку Вацка, токсичними, не біда. Зважаючи на співрозмовницю, поспішив погодитися з нею: у нас же арбітри які! І візитерка одразу згадала, що середню школу вона закінчила із золотою медаллю.

КРУГЛА ВІДМІННИЦЯ І ПРИХИЛЬНИЦЯ VAR

Цікаво, що жодного разу дует у студії не згадав про обслуговування ігор «Шахтаря». Від запитання, які гравці створюють їй найбільший клопіт, Монзуль ухилилася з широкою усмішкою: «Є, але не називатиму». Тоді Вацко самотужки узявся за наболіле. Його номер із Вербичем не пройшов. Беньяміна арбітриня не вважає агресивним, а бажання отримувати посеред газону її пояснення навіть вітає. Дуже змінився у позитивний бік і Гармаш. Це, припускає, заслуга Луческу і клубного керівництва «Динамо».

Я замислився. Чи не трапилося по той бік монітору щось за Фрейдом?! Як сталося, що у центрі уваги раптом опинився чинний чемпіон України? І чи не та сама Монзуль із бригадою дівчат стала мало не особистою образою для Михайличенка – коли «Динамо» під його орудою програло «Десні», у суддівській кімнаті було гамірно і весело. Наче там розгорнули пакунки з раками і таранею…

Головний суддя того матчу вислизнула, мов вугор: «Чому ми тоді так раділи з дівчатами? У тому матчі жодного разу не застосували систему VAR. Отже, ми відпрацювали без помилок».

Сумнівна пропорція. Та про взаємостосунки із системою відео-повторів далі буде. Бо за новим вкиданням Вацка визріла тема матюків. У родині Монзуль їх не вживають, але вона допускає використання на полі, бо то емоції. Не пробачила Піхальонку? Інтелігентний парубок, але лаявся, мов чоботар, не у бік, а прямо на її адресу.

У цілому ж використання ненормативної лексики вважає небажаним. А я зазначу, якби приязний автор ідеї інтерв’ю, сидячі напроти, не був упередженим, то обов’язково запитав: «Катю, а Алан Патрік матюкається португальською? І чи не є він одним з твоїх острахів на полі?»

Сам не раз бачив квадратні очі цього пірата з «Шахтаря» і бурхливу жестикуляцію на великих планах. Проте домовленість про табу на тему суддівства гірників ніхто скасовувати не збирався.

Не збіглося з логікою і згадками про матч динамівців з «Десною» ще одне зізнання Монзуль. Вона, виявляється, є палкою прихильницею роботи з VAR. Бо це відкриває стільки можливостей! Одного не втямить: чому таких гарних і підготовлених українських арбітрів не запрошують на вирішальні матчі Ліги чемпіонів і топових збірних із такими самими.

Бідкалася над запитанням разом із Вацком. Останній спромігся видати про назрілу необхідність для представників нашої футбольної Феміди давати флеш-пояснення після матчів. І це запитання не застало зненацька. Монзуль не горить бажанням покидати теплу ванну закритого ордену, яку створили в УПЛ італійські заробітчани.

Отож на життя Катерині вистачає, а кожен матч вона розглядає як спектакль, де старанно виконує відведену роль. Сама сказала.

ТУШКА І ГРИФОНИ

Почуття безвиході я намагався чимось змінити. Без надії подивився матч 17-го туру Серії А на MEGOGO. Андрій Шевченко з «Дженоа» побували в Римі, де чинили спротив на «Стадіо Олімпіко» команді Саррі. Дует коментаторів Кравченка з Лук’яненком навіть запевняв, що перші тридцять хвилин гри з «Лаціо» були кращими у генуезьких грифонів за час роботи екс-тренера збірної України.

Казка скінчилася, коли у ворота Сірігу влетіли три голи. Потішив хіба м’яч «джокера» Андрія Шевченка Мелегоні, забитий під завісу. Та і коментатори дружно визнали: якби не воротар «Дженоа», рахунок був би на користь господарів поля ще переконливішим. Я навіть не заперечуватиму.

На додачу люди біля мікрофону повідомили про єдину перемогу грифонів у Кубку Італії над «Салернітаною», яка сприяє поверненню Шевченка на «Сан-Сіро» в січні. Наступна кубкова гра там із «Міланом», де Андрію гарантовані обійми багатьох друзів-одноклубників.

Менш прогнозованим був ефір проекту «Три до одного». Домовившись пильно подивитися услід 2021 року, трійка аналітиків кутів не зрізала. Босянок своєрідно поздоровив президента УЄФА з врученим орденом Ярослава Мудрого.

Крижанівський саркастично попереджав наступний спіч Артема Франкова: «Невже знову про свято УАФ?..» Той виправився і підбив підсумки виступу нашої збірної на ЄВРО-2020 виразно: «Команда Шевченка дісталася там чвертьфіналу «тушкою» або навіть «опудалом». У цьому запевняють не лише незрозуміла гра з Австрією, а і заключне декласування англійцями. Окрім бажання боротися в окремих лідерів, не було у команди Шевченка справжньої жаги і піднесення, які притаманні кожному учаснику на таких турнірах…»

З приводу блискучих перспектив команди Петракова висловилися стримано. Відзначили везіння збірної, яка дісталася плей-офф відбору на ЧС-2022. І справа не у зміні на містку збірної України, яка не була для провидців несподіваною. Франков вважає вирішальним фактором відсутність мотиву у боснійців боротися в останній грі за путівку до Катару.

Чи відчуваємо її вже у кишені? Від ейфорії застеріг Босянок. Йому не дає спокою бажання шотландців поїхати до Катару. Вони чекатимуть нашу збірну у своєму лігві. Денису доводилося коментувати з «Гемпден Парку», і він уже уявляє атмосферу на арені Глазго в березні.

Про позитив доброзичливці з випуску «Три до одного» поінформували теж небуденно. Повний провал наших клубів на євроарені поєднали з аналогічним фіаско Бельгії. Тому чемпіон України може не відчути приниження у таблиці коефіцієнтів і стартувати у Лізі чемпіонів напряму.

Замість епілогу. Через такі новини я перебуваю у захваті лише від київського «Динамо» U-19. Команда Костюка захищатиме честь країни у Юнацькій лізі УЄФА у лютому. Єдина команда, яка завоювала це право у спливаючому році.