Чи знищення турніру U21 справді зашкодило українському футболу?

Свіжа хвиля дискусій про необхідність нормалізувати сферу оренд в українському футболі, щоб унеможливити існування неофіційних «фармів» в національному чемпіонаті, з-поміж іншого заново підняла питання доцільності ліквідації за рішенням УАФ турніру молодіжних команд клубів УПЛ.

Президент «Динамо» Ігор Суркіс нещодавно навіть заявив, що на такий крок могли піти «лише вороги українського футболу». Очільника біло-синіх, як і багатьох його колег із тих клубів УПЛ, які дійсно скрупульозно розбудовують свої системи підготовки гравців, цілком можна зрозуміти.

Справа не тільки в тім, що раптово на контрактах в таких клубах опинилось дуже багато молодих гравців, які з одного боку вже не вписуються в вікові рамки турніру U19, а з іншого – ще не доросли до першої команди та реального рівня УПЛ.

І тепер їх або потрібно відпускати як вільних агентів (що, скажімо, для тих же «Динамо» чи «Шахтаря» не так уже й просто, бо який гравець захоче відмовитись від гарної в фінансовому плані та надійної в усіх інших аспектах угоди), або «розпихувати» по орендах.

Та й ці оренди, навіть на рівні УПЛ, не завжди є благом для молодого футболіста: не кожен належним чином справляється із стресом переїзду та можливим упередженим ставленням нового тренера (мовляв, ти у нас на півроку – який сенс робити на тебе ставку?). А сам клуб, якому належать права на гравця, втрачає можливість контролювати його розвиток (функціональний, тактичний, ментальний).

Але ще гірше те, що на так званому «шляху розвитку» гравців утворилась глибока яма: величезна кількість здібних футболістів, чиє формування ще не завершилось, втрачає можливість отримувати достатню ігрову практику, щоб, власне, зрештою і завершити цей процес.

Процес, який є чи не найбільш складним у кар'єрі будь-якого професіонального гравця: перехід із молодіжного до дорослого футболу.

Яскравий приклад – Данило Сікан (гравець національної збірної, між іншим!), який за півроку в «Шахтарі» награв лічені хвилини. А теоретично він міг би тримати себе в тонусі за рахунок турніру U21 – звичайно, не оптимальний варіант для одного з найбільш перспективних форвардів країни, але хоча б щось...

Чому УАФ прийняла рішення знищити турнір U21? До сих пір не зрозуміло, адже нормальних пояснень з Будинку футболу ні ми, ні клуби, судячи з усього, так і не отримали.

Ті, хто захищають цю «реформу», зазвичай наводять три аргументи: перший – цей турнір був надто обтяжливим фінансово для більшості клубів; другий – справжній талант і в 20 років уже закріпиться в першій команді; третій – врешті-решт, якщо клуб так хоче залишити собі молодіжну команду, то нехай створить, як у давні часи, «дубль» і заявить його в другу лігу.

Що стосується непомірного фінансового навантаження на клуби, то це звичайні балачки на користь бідних. Чому тоді вирішили пожертвувати саме турніром U21 (при тому що нав'язали тим самим клубам жіночі команди, які більшості взагалі нецікаві та непотрібні)?

З таким же успіхом можна було скасувати обов'язок мати свої дитячо-юнацькі школи – на них теж багато коштів іде, при тому що багато клубів навіть не приховують, що для них це просто формальність для виконання регламенту.

А ще краще можна було б знизити витрати клубів на організаційні «забаганки» УАФ та УПЛ, чи це не варіант для Будинку футболу?

З приводу тези, що «справжній талант і так розкривається до 20 років», у мене одразу виникає запитання: а чи проводила УАФ яке-небудь серйозне дослідження того, в якому віці більшість українських гравців досягає зрілості? Чи вивчали там наслідки створеного ними «провалу» між змаганнями U19 та дорослими професіональними турнірами?

Тому що на кожного умовного Забарного, який розкрився у 18 років, можна знайти умовного Бущана, який реально заявив про себе у 24. І таких історій насправді вистачає.

Нарешті, про варіант із «дублем» в другій лізі хотілось би поговорити більш детально. Адже створити умовні «Динамо-2», «Шахтар-2» чи «Металіст-2» і заявити їх у дорослі професіональні змагання – це зовсім не альтернатива турніру U21.

По-перше, не будемо себе обманювати: наша друга ліга – не найкраще місце для розвитку молодих талантів. Там вони радше вчитимуться битись-боротись, ніж грати в футбол.

Крім того, виступи на поганих полях проти мужиків, яким звично лупити по ногах все, що рухається повз них, загрожують лишніми травмами – особливо з урахуванням того, що у багатьох 20-21-річних гравців тіла ще не до кінця сформовані.

Також, на мій погляд, для команди, в якій виступають виключно молоді гравці, друга (чи навіть перша) ліга не буде надто сприятливим середовищем для тактичного зростання.

Уявімо, що в певному клубі хочуть, щоб їхня молодь робила акцент на грі в короткий пас, контролі м'яча, пресингу. Одна справа – відпрацьовувати ці елементи у турнірі U21 і зовсім інша у лізі «бий-біжи».

Я вже не кажу про ті клуби, де намагаються створити «вертикаль» розвитку гравців – коли команди всіх вікових категорій грають за однією схемою та дотримуються однієї філософії. Всі такі стратегії підготовки молоді було б надзвичайно важко реалізувати в умовах сучасної другої ліги.

Ну і, нарешті, ключова відмінність між «дублем» в турнірі U21 та другій лізі – відсутність у другому випадку «наскрізної» заявки. Іншими словами, в умовному «Динамо-2» не буде можливості дати практику для набору кондицій футболісту першої команди, який відновився після травми.

Точно так же не можна оперативно залучити гравця із «дубля» в перший склад або підняти в команду U21 найбільш талановитих виконавців із U19. Точніше можна – але лише в рамках офіційних трансферних вікон.

Прописати інше в регламенті – не вихід, бо це буде порушенням принципу рівних можливостей для учасників змагань. Адже інші команди другої ліги не мають змоги в будь-який момент посилитись кадрами з материнського клубу.

Звісно, для випадкових людей у футболі все це – невелика біда. Однак для тих, хто вкладає мільйони у свої академії та розглядає кожного талановитого гравця як цінний актив клубу (і всього українського футболу), ситуація виглядає зовсім інакше.

Як відверте та малозрозуміле шкідництво, якщо називати речі своїми іменами...