Починаючи з 1927: як кияни шокували «канонірів»

«Динамо» своїм виходом у чвертьфінал і епічними розбірками з «Барселоною» привернуло до себе загальну увагу футбольної Європи. Проте хто б міг подумати на початку листопада 1998-го, що на другий сезон кияни навіть перевершать це досягнення! «Динамо» плелося в хвості турнірної таблиці, маючи після трьох турів групового етапу всього лише два очка. Матч із чемпіоном Англії розставив усе по своїх місцях – а «Динамо» почало своє сходження до третього в історії клубу півфіналу Кубка/Ліги чемпіонів УЄФА.

Чемпіони з безпрограшною серією

У столицю України «Арсенал» прибув у хорошому настрої – якраз напередодні завдяки голу Анелька переграв «Ковентрі Сіті» та продовжував іти третім, переслідуючи «МЮ» та «Ліверпуль». Безпрограшна серія «канонірів» досягла семи матчів (5 перемог і 2 нічиї), тільки от були у Венгера серйозні проблеми.

***

Цікаво!

У сезоні 1997/98 Арсен Венгер здобув своє перше з трьох чемпіонств Англії на чолі «Арсеналу» - для клубу це був 11-й титул, здобутий після семирічної перерви після великої команди під керівництвом Грема. Проте Венгер ще формував свій «Арсенал» - попереду були трансфери Анрі з «Юве», Піреса з «Олімпіка» Марселя та Юнгберга з «Хальмстада».

***

Лідер Групи «Е» прибув до команди, яка замикала четвірку з чемпіонами Англії, Франції, Греції та України. У динамівців, щоб зберегти бодай якісь шанси на вихід із групи, не залишалося іншого виходу, крім як грати тільки на перемогу. На своєму полі «Арсенал» вів після голу Бергкампа, і лише на останній хвилині Ребров врятував киян від поразки – 1:1. Кажуть, Арсен Венгер матиме бажання бачити його в своїй команді, проте купить Сергія через рік інший лондонський клуб...

«Білий Роналдо», «східний Чепмен», «український «Арсенал»

Через травми пропускали виїзд у Київ захисник Адамс, півзахисник Овермарс і нападник Бергкамп. Причому, як додатково уточнив месьє Арсен, навіть якби не спина Денніса, він все одно не дістався би Києва через свою «аерофобію». «Нелетючий голландець», як відомо, старанно уникав виїздів, які включали переліт на літаках. Втрату Бергкампа погіршило передматчеве пошкодження Анелька – автор переможного голу в матчі з «Ковентрі» вже в Києві був виключений зі складу з підозрою на перелом пальця ноги (виявилося пошкодження підколінного сухожилля), втім, у наступному ж турі АПЛ знову відзначився вирішальним забитим м’ячем.

У «Динамо» були свої труднощі: в матчі з ЦСКА травмувався універсал Каладзе, мали проблеми зі здоров’ям Ващук, Кардаш, Косовський і Шевченко – великим досягненням медичної служби стало те, що всі, крім Кахи, все-таки зуміли вийти на поле в цьому важкому листопадовому протистоянні.

Відкривати рахунок у цьому важкому протистоянні могли динамівці, проте Шевченко не розпорядився своїми нагодами: в першому моменті не зумів віддати вбік на Реброва, який би виходив прямо на Сімена, в другому не скористався зручною передачею Дмитруліна, перекинувши і воротаря, і ворота. Тим часом «Арсенал» методично працював над своїми завданнями: то Вієйра пробивав з убивчої позиції, то Вре, звільнившись від Ващука, вискакував прямо на Шовковського. Після стандартів лондонців раз за разом загорялися справжні «пожежі» біля воріт «Динамо», і якби не впевнена гра голкіпера в ці хвилини, пероша третина гри була б за «Арсеналом» не тільки за грою, а й за рахунком.

Але що добре було в цього «Динамо» – це стрімкість, з якою не справлялися повільніші суперники. Коли Косовський запустив у прорив Реброва, Кіоун пропустив його поперед себе й був змушений фолити. Пенальті реалізував сам Сергій – 1:0.

На куражі тільки один Шевченко міг тричі забивати після тонких передач Белькевича та Реброва, і якщо удари Андрія парирував Сімен, то Шовковський зреагував на один із найбільш небезпечних ударів Вре.

Венгер зреагував заміною ветерана Боулда на француза Гріманді, та надійнішою від цього захисна ланка гостей не стала. Відразу ж після перерви Шевченко знову почав раз за разом виходити на Сімена, коли ж атакували гості – Шовковський впевнено справлявся зі своїми обов’язками, а польові одноклубники встигали з підстраховкою. Запам’яталося, як Кардаш, страхуючи Лужного, обеззброїв Вре прямо перед ударом.

Цій грі був конче потрібен іще один гол – хто забивав його, отримував психологічну перевагу на ендшпіль гри. Активний Кардаш заробив штрафний на правому фланзі, Лужний подав, а Головко ударом головою пробив повз Сімена – 2:0.

На куражі Олександр ледве не став автором оригінального досягнення – тепер автоголу, проте й тут виручив Шовковський. Кілька атак за участі Реброва та Шевченка просто-таки розривали редут «Арсеналу», і хоча поспішні дії молодих нападників часто нівелювали зусилля, третій гол назрівав, наче нова ідея – в ноосфері Вернадського. І ось Вівас збив Белькевича на лівому напівфланзі, до м’яча підійшов Шевченко й пробив штрафний так, що Сімен тільки провів м’яч очима – 3:0. Фахівці на англійському ITV вирахували, що швидкість польоту м’яча після штрафного Шевченка склала 68,2 милі/на годину, тобто щось біля 110 км/год!

Навіть з урахуванням кадрових втрат, «Арсенал» не міг знайти виправдання за таке побиття. Цікаво, що міг Шева забити аналогічним ударом – тут спрацював рикошет, а Ребров на добиванні схибив ударом головою. А це було б дуже доречно, тому що лондонці сильно провели кінцівку матчу. Спочатку на кутовий від чемпіона світу Петі пішов Х’юз і ударом головою забив м’яч престижу (це 3:1), а в кінцівці супер-шанси були у Парлора та Гарда – в першому випадку врятував бездоганним відбиранням Головко, в другому француз здалеку направив м’яч трішки вище цілі.

Яскрава перемога над чинним чемпіоном Англії знову змусила Європу заговорити про «Динамо». Навіть скептики надихнулися можливістю вийти з такої, здавалося б, безнадійної турнірної ситуації. «Білий Роналдо ставить «Арсенал» на коліна», – збиткувалася над командою Венгера британська преса.

***

Протокол

«Динамо» (Київ) – «Арсенал» (Лондон, Англія) – 3:1 (1:0)
Голи: 1:0 Ребров (27, з пенальті), 2:0 Головко (62), 3:0 Шевченко (72), 3:1 Х'юз (83).
«Динамо»: Шовковський, Лужний, Ващук, Головко, Дмитрулін, Гусін, Кардаш, Белькевич, Косовський, Ребров, Шевченко (Калитвинцев, 89). Головний тренер: Валерій Лобановський.
«Арсенал»: Сімен, Діксон, Кіоун, Боулд (Гріманді, 45), Уінтерберн, Вієйра, Вівас (Гард, 85), Парлор, Петі, Боа Морте (Х'юз, 70), Вре. Головний тренер: Арсен Венгер.

Попередження: Ващук (23) – Вієйра (38), Петі (45), Кіоун (61), Вівас (72).
4 листопада 1998 року. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 76 600 глядачів. +8С. Дощ

Суддя: П. Чеккаріні (Італія).

***

«Група життя» замість «групи смерті»

При практичній рівності за ударами (11:10, 6:6 у площну), динамівці незвично переважили фаворитів протистояння в володінні м’ячем – 54%:46%. Бездоганно підопічні Лобановського використали стандарти, тому що всі три голи «прийшли» саме зі штрафних і пенальті – власне, й «Арсенал» забив з кутового.

***

Арсен Венгер: «До пенальті ми контролювали гру, і я був задоволений діями підопічних. Після другого голу динамівці стали атакувати набагато небезпечніше – відчули упевненість. Найприкріше, що всі голи були забиті зі стандартних положень. Блискуче виглядав Шовковський - він був бездоганний. Заслуговує на увагу і Ребров. Загалом у Лобановського – хороші футболісти».

***

Якщо в минулому сезоні квартет із «Барсою», «Ньюкаслом» і ПСВ називали «групою смерті», то цього разу вболівальники спершу недооцінили «Ланс» і «Панатінаїкос». Насправді ж вони виявилися непростими суперниками – перемога в Франції та в Києві на засніженому «Олімпійському» допомогла киянам вийти з честю з дуже складної групи.

Надалі були володар трофею «Реал» і грізна «Баварія». Проте це вже зовсім інша історія...