Краснопьоров: «Президент «Яруда» сів за кермо швидкої та вивіз поранених дітей»

Колишній півзахисник Іллічівця, Ворскли та Металіста, а нині головний тренер маріупольського Яруда Олег Краснопьоров розповів про початок і своє рідне місто.

– Олегу, ви зараз у безпеці?
– Я в Україні, а тут, на жаль, скрізь тривожно. Перебуваю з сім'єю у Полтаві, і минулої ночі по області було завдано чергових серйозних ракетних ударів. Проте наші мужні ЗСУ роблять усе, щоб захищати безпеку країни. Вони справжні герої.

– Як вам вдалося вирватися з міста, де ви зараз працюєте?
– Збіг обставин. Напередодні війни, 23 лютого, Яруд провів спаринг із запорізьким Металургом, і я дав команді один вихідний. Сам поїхав до сім'ї до Полтави, де гостювала в онуків моя мама, а також племінниця. Мені треба було забрати їх і відвезти додому до Маріуполя. Так що війну я зустрів у Полтаві, а на моїй батьківщині почалося справжнє пекло.

Перші дні перебували у постійному контакті з батьком та сестрою. Потім з ними зник зв'язок, і лише через 10 днів я дізнався, що тато пішки вибрався з міста і прийшов до заміського будинку, де була сестра. Слава Богу, вони живі. Як й інші родичі. Дехто з них зумів дістатися Полтави, і зараз вони в мене.

– Капітан Яруда Кирило Матвєєв розповідав про те, що президент вашого клубу Олександр Ярошенко всіляко допомагав команді з евакуацією з міста. Ваші футболісти зараз у безпеці?
– Так, але доля розкидала їх по різних місцях. Комусь із хлопців, які перебували в цьому жаху близько двох тижнів, під дулом автоматів довелося, на жаль, виїхати на Росію. Але я думаю, що з часом їм вдасться повернутись на батьківщину і все пояснити. У тій жахливій країні вони, до речі, не затрималися й одразу вирвалися хто куди.

Наш президент довгий час сам перебував у Маріуполі та всіляко допомагав нашим футболістам, а також футболісткам із жіночої команди та співробітникам своїх клінік (у нього бізнес із медичної лінії). Знаю, що у якийсь момент він сам сів за кермо швидкої допомоги та почав вивозити до Запоріжжя поранених дітей.

– Схоже, що ФК Яруд виявився набагато організованішим за свого старшого брата – ФК Маріуполь. Яка доля цієї, теж не чужої для вас команди?
– Мені складно сказати, які кроки було здійснено керівництвом цього клубу, щоб вивезти дітей зі своєї школи, співробітників, сім'ї застряглих на зборах людей... З цим питанням вам краще звернутися до віце-президента Маріуполя Андрія Саніна. Знаю, що перша команда досі в Туреччині.

– Ваше житло у Маріуполі вціліло?
– Думаю що ні. Судячи з фото та відео, які довелося побачити, без даху над головою залишилося близько 90% населення міста. 2014 року я вже втратив там своє житло. Тільки-но закінчив ремонт у новому будинку, на березі моря, – і його рознесли вщент. Просто немає слів – моє рідне місто стирають з лиця землі.

Вісім років тому окупанти змусили мене покинути будинок під Широкиним, тепер вигнали з самого Маріуполя. Розбомбили і не чужий мені Харків. Не вірю, що вони дістануться Полтави. Не може такого бути…

– Як зараз минає ваш день?
– Щовечора засинаю, як і всі українці, з однією думкою: чекаю, коли ці варвари вберуться у свою недорозвинену державу. З цим і прокидаюся. Намагаюся брати активну участь у завантаженні піску та інших волонтерських заходах. Сидіти на місці складно, хочеться хоч якось і чимось допомогти. Буває, дивлюся футбол – таки це моє життя і робота. Відволікаюсь на переклади різної іноземної літератури. Хоча все це не просто – голова забита іншим.

– Український футбол чекають смутні часи. Якщо гравці Шахтаря вже починають скаржитися…
– Нині складно тим, хто втратив своїх рідних та близьких. Тим, хто біг із дому в одній піжамі. Ось їх треба шкодувати. Інші потерплять.

У нашому футболі часто зустрічаються фінансові проблеми, але я не розповідатиму, скільки мені залишився повинен Металіст. Які заборгованості були у Дніпрі, коли команда дійшла фіналу Ліги Європи. І як самовіддано боролася за бронзу Ворскла з дев'ятимісячними боргами із зарплати.

Хлопці, війна. Терпіть! Саме час об'єднається та виявити витримку. Зараз на порядку денному одне питання, і поки ми не виженемо окупантів, футболом займатиметься практично неможливо.