Тимощук: «Переходя в «Кайрат», советовался с Фоменко»

У фойє, у кількох метрах, поруч із нами головний тренер «Кайрата» – Вайсс п'є каву і аналізує матчі та підготовку до них з помічниками. Готель, це така собі перевалочна база для «Кайрата», сюди команда заїжджає перед матчами. Поруч стадіон, традиційно гравці навіть на їдуть автобусом, просто пішки рушають до арени.

Тимощук спізнюється на 2 години, весь графік пересувань посувається, відтак швидко відвідавши Академію і базу головної команди, мчимо в гори. До вершини Чумбулак можна дістатися лише канатною дорогою, єдина можливість для розмови з Анатолієм – у кабінці. Часу вистачає, канатна дорога входить до числа чотирьох найдовших канатних доріг світу.

– Анатолію, чому «Кайрат»?
– Варіантів продовження кар'єри було вдосталь. Але якось мій товариш по збірній, мені каже, є президент «Кайрата», хотів би з тобою поговорити. Ми з ним зідзвонилися. Президент каже, чого я тобі буду по телефону розповідати, пояснювати. Сідай на літак. Прилітай на день-два, в нас гра в неділю буде. Граємо з «Астаною», це дербі вважається, дербі двох столиць. Приїжджай все подивишся. Ну що мені проблема сісти з Пітера, 4.5 години польоту і подивитися? Прилетів. І побачив, яке тут ставлення до команди. І мені це нагадало «Шахтар», коли я переходив туди на початку своєї кар'єри. Є амбіції, є бажання, але поки нічого глобального не зроблено. Є натхнення, база, дитяча Академія, фани приходять на матчі, команда хоче прогресувати, плюс грають в єврокубках. Тому в такій команді можна отримувати задоволення від роботи. Тому я подивився гру, «Кайрат» до речі переміг 2:0, і я сказав – добре, поїду назад, сяду і буду обмірковувати. Днів 4-5 думав і вирішив переходити в «Кайрат».

– Була інформація, що тобі пропонували в «Зеніт-2». Граючим тренером!
– І це також було. Але там тривали довгі правові та чиновницькі битви в кабінетах на тему того, чи грати «Зеніту-2» в Першій лізі, і скільки в нього, згідно регламенту Першої ліги російського футболу, має бути легіонерів. Я ж там – легіонером вважаюся. І поки вони там все це довго віршували, засідали РФПЛ, РФС, я паралельно вів перемовини з «Кайратом». І коли вже нібито в «Зеніті» з'ясувалося, що я можу бути заявлений, як легіонер, за «Зеніт-2» і «Зеніт» може вести зі мною в цьому плані перемовини щодо нового контракту, я вже вибрав «Кайрат». Я вже тоді навіть поговорив з президентом «Кайрата», з головним тренером – Владіміром Вайссом.

– А про що з Вайсом розмовляли? Чим він тебе мотивував?
– Та мене чим мотивувати? (сміється). Я давно вже замотивований. Тут досить молода команда. 21-23 роки переважний вік гравців. Є ще один нюанс в заявці, що в стартовому складі повинен грати гравець молодіжного складу. Обов'язково! І його може поміняти також лише гравець молодіжного складу, до 21 року. Тому в заявці мінімум 2 молодих гравця мають бути. Тому тренер має враховувати цей фактор. Тому ми сіли поговорили, в мене є досвід, натхнення і бажання. Обговорили з тренером мою роль в команді. Що потрібно молодим гравцям допомогти розвиватися, підказати десь, підслухати, бо тренер є тренер. Мені треба бути прикладом для молодих гравців. Після таких довгих розмірковувань, після зважування плюсів і мінусів, які я завше прокручую в голові в таких випадках, я прийняв пропозицію клубу в особі його президента. Якого, до речі, теж звати Кайрат! Отакий збіг цікавий!

  
– Ну і була розмова з Михайлом Фоменком? Ти радився з ним?
– Я з багатьма людьми радився, перш ніж прийняв це рішення. Зокрема і з Фоменком. Для мене дуже важливою була його думка, як головного тренера збірної. Так я з ним радився, розповідав йому всі мої варіанти, які я мав на той момент.

– Не можу оминути історію з відвідуванням тобою шпиталю з українськими військовими і подальшу реакцію на це з боку вболівальників «Зеніта» в Інтернеті.
– Та навіщо про це згадувати? Вже стільки про це говорили. Я вже 10 разів це коментував, 100 разів відповідав. Я зробив, що вважав за потрібне. Я не маю ні перед ким звітуватися. Все! Я пишаюся тим, що моя Батьківщина – Україна. Я був українцем, ним і лишаюся і за свої вчинки теж відповідаю.

– З боку партнерів в «Зеніті», в клубі, нічого не було з цього приводу?
– Щоб я не зробив, в клубі завжди піджартують. Це нормальні робочі стосунки в команді. Я так само жартую. Є наприклад голкіпер в «Зеніті» – Лодигін. Він жив в Греції, грає за збірну Росії, я йому кажу – ти не росіянин, а граєш за збірну Росії. Він каже я – росіянин. Я йому – та який ти росіянин. Ти справжній грек! І так жартуємо (сміється).

– Хтось може сказати – Тимощук грав за «Шахтар», «Зеніт», «Баварію» а тепер – «Кайрат». Мовляв, це крок назад!
– Якби я звертав увагу на все що пишуть в Інтернеті, в мене мабуть дуже голова боліла. Для мне основне мої почуття, розумієш! І те, що я бачу, відчуваю, з ким порозмовляв, вірю своїм очам. Ти ось теж бачив базу? Інфраструктуру? Вчора, упродовж останніх багатьох років був повний стадіон (матч-відповідь кваліфайн-раунду Ліги Європи «Кайрат» – «Црвена Звєзда» 2:1 – автор.). Іде розвиток. Завжди легше діставати задоволення від своєї роботи в тій обстановці, коли всі умови створені для цього. Так було на старті розвитку моєї кар'єри. В мене тоді була пропозиція від «Динамо» Київ. Але подивившись на амбіції, на напрямок і прагнення президента Ахметова, я тоді довірився своїм відчуттям і вибрав «Шахтар». Так і зараз я теж довірився своїм відчуттям. Тут президент теж живе футболом. Живе. Переживає. Натхненно на це дивиться, постійно заходить в роздягальню, з гравцями спілкується. Його ставлення до будь-якого гравця, який тут перебуває, підсилює його натхнення. Тому для мене це також було важливо. На даний момент і до кінця свого контракту, я не думаю що буду про це шкодувати.

  
– Якщо «Кайрат» вийде в груповому турнірі Ліги Європи, з яким українським клубом ти хотів би там зустрітися?
– Ну слухай, тут варіантів небагато. «Динамо» в ЛЧ, «Шахтар» – теж.

– «Дніпро» вже в груповому турнірі ЛЄ.
– Ось. Я лише хотів сказати, що з тих команд, де найбільше друзів чи гравців по збірній – «Дніпро». І фіналіст останнього розіграшу, на жаль, лише – фіналіст, з «Дніпром» було б цікаво. Але мені було би цікаво з будь-якою командою з моєї країни зіграти. Звісно в груповому етапі ЛЄ.

– А які плани у Кайрата на сезон?
– Потрапити в груповий турнір Ліги Європи, на даному етапі розвитку команди, це вже буде велике досягнення. Чому ми бачимо на 1 раунді кваліфікації повний стадіон? Тому що вболівальники тут ще голодні до єврокубків. Вони розуміють що таке для «Кайрата», команди з Казахстана, грати відбірні матчі. І переграти, хто б що не казав, але це – «Црвена Звєзда», гарна команда. Те що я бачив вчора, в сербів дуже гарний підбір гравців. Їхнім мінусом було те, що у них не почався чемпіонат. І це зіграло ключову роль в протистоянні. І добре що «Црвена» вилетіла і «Кайрат» далі пройшов. Президент «Кайрата» розуміє, що наразі від команди, яка будується, від молодої команди, ставити високі досягнення в єврокубках дуже важко. Але він прагне цього. Так, щоб це був стабільний клуб не лише в себе в чемпіонаті, а й на євроарені.