«Кожен постріл по Україні – це крок до самознищення Росії»

Міцний народе нашої незламної країни!

Вісім років війни проти нас. 20-й день повномасштабного вторгнення. Спроби знищити нас усіх, знищити Україну. Ми воюємо за життя. Ми виборюємо життя у ракет, авіабомб, артилерії, танків, мінометів і всього іншого, що російські війська використовують, щоб знищити нас. Всього іншого, чим Росія руйнує зараз і себе.

Тому що кожен постріл по Україні, кожен удар по Україні – це кроки до самознищення Росії. Кроки до самоізоляції, до бідності й деградації.

Росію залишають усі, хто просто хоче жити та має чим думати. Науковці, артисти, бізнесмени, програмісти тощо... Такого удару по людському капіталу російська держава не переживала вже десятки років. Такого удару, якого завдала собі сама. Але нас це не хвилює. Це не наше питання.

Наше питання – зберегти своїх людей. Силу нашого суспільства. Своїх науковців, своїх артистів, своїх бізнесменів, своїх людей, свій міцний народ. Усіх наших українців, хто боронить державу й наближає мир, який потрібен кожному українцю.

Минулої ночі майже по всій території нашої держави були повітряні тривоги. Ракетним ударом зруйнований аеропорт у Дніпрі. Харків. Російські авіабомби били по житлових кварталах. Ще – артилерія. Ще – міномети. Бої тривають і в області – Ізюм, Чугуїв.

Триває розбір завалів у Рівному після ракетного удару по телевежі. Станом на цей час відомо про 19 загиблих.

Древні Чернігів, Остер переживають таку жорстку атаку з боку Росії, що вона стерла в пил будь-які свої претензії на культурний звʼязок з часами Русі. В окупантів немає коріння, немає памʼяті і немає душі.

Російські війська атакували Київ, атакували киян. Чотири житлові будинки зруйновані. Розбір завалів ще триває. Станом на цей час відомо про пʼятьох загиблих у Києві.

Скажу вам по-русски: и это в нашей столице. В городе, о котором вы, собственно говоря, всегда говорили: мать городов русских. Который сделал наши народы историческими. И который вы сегодня бомбили. Просто людей, жилые массивы. Бомбили и снова бомбили. Нам таких детей точно не надо. Спасибо.

Окупанти продовжують вважати захоплення нашої столиці своєю ключовою метою, політичною метою. Вони сподіваються, що контроль над Києвом дасть їм контроль над Україною. Це абсурд абсолютний – з усіх точок зору.

Щоб додатково посилити оборону столиці та Київської області, я призначив керівником обласної військової адміністрації Олександра Павлюка – Героя України, генерал-лейтенанта, командувача Операції об'єднаних сил.

Звільнений голова обласної адміністрації Олексій Кулеба допомагатиме військовому керівництву.

Тож київський напрямок та ситуація в області матимуть ще більшу увагу.

Новим командувачем Об'єднаних сил став генерал-майор Едуард Москальов. Професійна людина, патріотична людина. Указ підписано.

Кожного ранку, кожного вечора я висловлюю подяку військовим. Усім нашим героям, які хоробро захищають нашу державу. Усім, хто зупиняє ворога попри те, що окупантів у рази більше. В десятки разів.

А зараз, сьогодні, я хочу сказати про всіх мирних українців, яких забрала ця війна...

Вічна памʼять кожному, хто загинув за Україну! Вічне прокляття ворогу, який забрав тисячі життів.

Сьогодні частково відкрилися гуманітарні коридори. Працює коридор із Сум, Тростянця, Лебедина, Шостки й Конотопа в напрямку міста Полтави.

Окупанти не припинили обстріли й зірвали роботу гуманітарних коридорів у Київській області.

Залишається заблокованою й колона з гуманітарним вантажем для Маріуполя. Декілька днів поспіль. Але все ж таки потроху відбувається виїзд людей з оточеного міста на приватному транспорті.

Хочу подякувати за цю важливу справу, важливу роботу ДСНСникам, поліції, лікарям та всім іншим, хто рятує людей. І авжеж обов’язково дякую нашим військовим.

Сьогодні виступив на саміті, який був організований Британією, другом України – Борисом Джонсоном. Виступив перед обʼєднаними експедиційними силами Сполученого Королівства. Перед лідерами держав Балтії та країн півночі Європи.

Сказав про те, що хотіли б сказати, безперечно, всі наші громадяни.

Про НАТО. Про допомогу. Про щирість і... те, що не всі зайняли моральну позицію у відповідь на російську війну.

Кожна з понад 800 російських ракет, які вдарили по нашій державі, є відповіддю на давнє питання про НАТО. Про те, чи відкриті насправді для України двері Альянсу.

Якби були відкриті, якби це було чесно, то нам не довелося б 20 днів переконувати Альянс, що небо над Україною потрібно закрити. Закрити від смерті, яку несуть російські повітряні сили. Але... Нас поки що не чують чи не хочуть чути. Деякі держави Альянсу залякали самі себе. Розказуючи, що нібито вони не можуть відповідати. Не можуть зіштовхнутися з російськими ракетами та літаками в небі України. Бо це, мовляв, призведе до ескалації, призведе до Третьої світової...

А що ж вони скажуть, якщо Росія піде далі у Європу, атакуючи інші країни?

Впевнений – те ж саме, що вони говорять і Україні. 5-та стаття договору про НАТО ще ніколи не була такою слабкою, як зараз. Це тільки наша думка.

Коли деякі члени Альянсу побоялися бути справді альянсом, який здатний захистити все те, заради чого його й створювали. Свободу й демократію. Людяність і справедливість. Нам потрібно шукати дієвих гарантій. Гарантій для нас, для нашого неба. І ми від цього не відмовимось. Нам потрібні літаки. І я продовжу про це говорити, продовжу цього добиватися.

Нам потрібні довгострокові безпекові гарантії для держави. Для всіх українців.

Але конкретні речі. Конкретні гарантії. Юридично закріплені. Щоб жодного сумніву в них не було. І щоб не звучали відмовки. Як звучать зараз, коли ми звертаємося до тих, хто підписав «Будапешт» і хто... мав силу, щоб зупинити російське вторгнення ще до того, як воно почалося. Превентивно. Допомогою Україні, яка переконує. Санкціями, які не дозволяють воювати.

Українці! Українки!

Нас понад 40 мільйонів у нашій державі. І ще мільйони по всьому світу. Це велика сила. Плюс – наші друзі. Плюс багато країн наших партнерів. Ми всі маємо зараз спільне завдання, національне завдання. Ми повинні тиснути на Росію так, щоб ціна за цю війну проти України стала надзвичайно болісною. Щоб усі у світі зайняли моральну позицію. Не тільки держави, а й компанії. Я кажу про бізнес.

Великі корпорації, які все ще спонсорують військову машину Росії, які не пішли з російського ринку, хоча повинні були зробити це одразу. Одразу, коли світ побачив, що роблять російські війська на нашій українській землі.

Ви знаєте ці бренди. Вони добре відомі. І тут немає жодних секретів.

Nestle, Mondelez та інші гіганти харчової індустрії. А також Raiffeisen, Societe Generale та інші банки. BASF, Samsung та LG. Bayer, Sanofi та інша фарма.

Unilever, Johnson & Johnson... І ще десятки компаній. А це мільярди доларів.

Ми звертаємося до світу. До держав і до людей. Але це не тільки робота політиків.

Я звертаюся до українців. До всіх і в будь-якій країні. Там, де ви можете впливати на це. Все у ваших силах. Увесь бізнес з Росією має бути зупинений. Уся торгівля.

Щоб вони не могли спонсорувати вбивства. Наші вбивства, наших дітей. Щоб долари і євро не оплачували кров. Контактуйте, будь ласка, з політиками. Тисніть. Говоріть із журналістами. Бойкотуйте їхні продукти.

Вони повинні відчути нашу силу! Вони повинні відчути вашу силу!

Бо сила у нас є.

Слава Україні!