Починаючи з 1927: Луческу проти «Динамо», 20 пенальті та вирішальний удар СаШо

Якась добра, гуманістична душа вигадала проводити матч за Суперкубок України саме влітку, саме в Одесі. Відтепер для всіх активних вболівальників успіх їх улюбленців у чемпіонаті чи кубку вдвічі бажаніший завдяки такому от бездоганному виїзду, і більше половини розіграшів трофею – 10 із 18-ти – прийняло саме місто – перлина біля моря.

А перший Суперкубок відразу підняв планку очікувань до найвищих висот. Епічний матч Шовковського, перша зустріч Луческу та «Динамо», 20 пенальті на матч – і все це в погожий літній день на заповненому вщерть одеському стадіоні!

ТРОФЕЙ, ЯКИЙ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ БУВ З’ЯВИТИСЯ

Ідея Суперкубка – вона настільки проста, очевидна й при тому цікава, що навіть дивно, що в Україні вона реалізувалася аж тільки в 2004 році, на 13-й рік Незалежності. Втім, на відміну від багатьох навіть досить футбольних країн, у нас Суперкубок не став формальністю чи відбувальщиною, не розігрувався в календарному матчі чемпіонату, не проводився резервними складами чи за відмови когось із претендентів. Всі 18 суперкубків, які відбулися від заснування до початку визвольної війни, мали спортивний інтерес, відбувалися за заповнених трибун (виняток – коронавірусний карантин), ввійшли в історію.

----------------------------

Цікаво!

За регламентом трофейного матчу переможець разом із Суперкубком України отримував чек на 50 тисяч доларів США, а фіналіст протистояння – 25 тисяч «баксів» і пам’ятні медалі.

----------------------------

На початку розіграшів Суперкубок України проводився, як належить – переможець чемпіонату (цього разу «Динамо») проти володаря кубка (це вже «Шахтар», який у фіналі переміг «Дніпро» – 2:0). Проте пізніше, чи то з безграмотності, чи то з якихось маркетингових глибокодумних міркувань, трофей окуклили в угоду ще одному «Класичному» на рік. А жаль...

ІСТОРІЯ ПРО 20 ПЕНАЛЬТІ

Суперкубок почався... з офсайду: «запалений прапорець» зупинив Шацьких, який уже збирався виходити прямо на воротаря Лаштувку. Але відкривати рахунок мав «Шахтар»: штрафний від Раца замикав Беркеуан, і лише стрибок Шовковського запобіг влученню м’яча точно під поперечину. Як треба реалізовувати подібні моменти, показало «Динамо». Після кутового м’яч відскочив до Белькевича, той м’яко навісив на Гусєва, який на лінії воротарського майданчика випередив Лаштувку й акуратно пробив головою – 1:0.

До кінця першого тайму рахунок не змінився – від активності нападників було мало користі, флангові подачі та простріли в’язли в ногах захисників, а з підключень на стандарти користався лише Беркеуан – от тільки його подальші спроби пробити були не такими небезпечними, як на 17-й хвилині. Зате невдовзі після перерви Левандовскі, замикаючи кутовий від Раца, коліном пробивав під поперечину – і знову СаШо врятував «синьо-білих».

Два хороших моменти виникли і в угіддях «Шахтаря» – в першому з них Рінкон не скористався неузгодженістю дій воротаря та захисників після кутового, а буквально через кілька хвилин Лаштувка реагував на дальній удар Гавранчича. «Гірникам» треба було рятуватися, і на підмогу їм виник стандарт на 76-й хвилині. Удар Левандовського після кутового відрикошетив на кутовий, Бахарєв навісив з правого флангу, і все той же Маріуш переправив м’яча в сітку головою – 1:1.

Останні хвилини видалися гарячими. Спершу Шовковський парирував удар Раца після сольного рейду Развана, в відповідь Шацьких замикав навіс Белькевича, направивши м’яч над поперечиною. Останній шанс – у Маріки, елегантний удар п’яткою після флангової передачі Раца. І тут СаШо фактично перевів гру в серію післяматчевих пенальті, адже завершувалася на той момент уже 90-та хвилина.

А далі настало тренувальне заняття з реалізації пенальті. Інакше й не скажеш, адже майже половину з 20 (!) післяматчевих 11-метрових футболісти не реалізували. Та, що там!.. Відкриття рахунку в серії глядачам довелося чекати знущально довго, тому що перших п’ять ударів, аж поки за справу не взявся Шацьких, команди змазали. Зате справжнім лідером проявив себе в цей момент Шовковський. Він парирував три удари із 10 які виконали суперники, а в вирішальний момент, щойно перегравши віч-на-віч Беркеуана, сам з показною легкістю переграв чеського збірника Лаштувку.

«Пенальті – це азартна гра, в якій цього разу виграло „Динамо“«, – підсумував після матчу Мірча Луческу. Трофей серед найціннішого багажу динамівців вирушив з ними в Київ.

----------------------------

ПРОТОКОЛ

«ДИНАМО» (Київ) – «ШАХТАР» (Донецьк) – 1:1 (1:0), пенальті – 6:5
Голи: 1:0 Гусєв (21), 1:1 Левандовський (76).
«Динамо»: Шовковський, Дмитрулін, Гавранчич, Федоров, Каддурі, Гусин (Хацкевич, 74), Бідненко, Гусєв, Белькевич, Чернат (Рінкон, 52), Шацьких. Головний тренер: Олексій Михайличенко.
«Шахтар»: Лаштувка, Стойкан, Беркеуан, Левандовскі, Флоря (Бахарєв, 58), Тимощук, Срна (Батіста, 66), Матузалем, Рац, Воробей, Агахова (Маріка, 46). Головний тренер: Мірча Луческу.
Попередження: Каддурі (27), Чернат (38) – Маріка (48), Рац (49), Тимощук (70).

10 липня 2004 року. 17:00. Одеса. Центральний стадіон «Чорноморець». 34 362 глядачів. +25°C. Сонячно, спекотно

Суддя: Віталій Годулян (Одеса).

Післяматчеві пенальті:

0:0 – Воробей (воротар).

0:0 – Рінкон (повз ворота).

0:0 – Тимощук (воротар).

0:0 – Хацкевич (воротар).

0:0 – Маріка (повз ворота).

0:1 – Шацьких.

1:1 – Левандовський.

1:1 – Бідненко (повз ворота).

2:1 – Стойкан.

2:2 – Белькевич.

3:2 – Рац.

3:3 – Гусєв.

3:3 – Бахарєв (повз ворота).

3:3 – Гавранчич (повз ворота).

4:3 – Матузалем.

4:4 – Каддурі.

5:4 – Батіста.

5:5 – Дмитрулін.

5:5 – Беркеуан (воротар).

5:6 – Шовковський.

----------------------------

17 КІЛОГРАМІВ – ЛЕГКІ, НЕМОВ ПІР’ЇНКА

Стомлені ігровим часом і не менш виснажливою серією післяматчевих пенальті, динамівці справилися з вагою, яка дісталася їм як першим володарям трофею. 17-кілограмовий кубок висотою 76,5 см кияни здіймали легко, починаючи від капітана «Динамо» Белькевича та героя протистояння Шовковського. Саме СаШо був визнаний газетою «Команда» найкращим гравцем Суперкубка України-2004. Так, неначе ще були варіанти?!



----------------------------

Цікаво!

До рекорду вітчизняного футболу учасники прем’єрного розіграшу Суперкубка України трішечки не дістали – вперше з 1995 року для визначення переможця знадобилося більше 18 післяматчевих пенальті, проте 20 ударів «Динамо» та «Шахтаря» – аж ніяк не рекорд. У розіграші Кубка України 1992/93 «Зірка» (Кропивницький) і «Явір» (Краснопілля) зіграли внічию 0:0, а по пенальті завершили 10:11. Переможці – гості з Сумщини. Так от, щоб визначити, хто вийде в 1/16 фіналу, цим двом командам довелося виконати 28 ударів із точки!

----------------------------

... А через всього лише п’ять днів у Києві ті ж дійові особи вийшли на поле в стартовому турі чемпіонату України з футболу 2004/2005. У Вищій лізі того сезону вже «Шахтар» візьме реванш у динамівців, та ще й із 7-очковою перевагою. Проте, картаємо себе за спойлер – далі буде в історії вітчизняного футболу!