Огляд ЗМІ. «І кожен фініш – це, по суті, старт...»

Звітний тиждень вийшов напрочуд насиченим на знакові з точки зору українського вболівальника події. Вистачало й різних за забарвленням емоцій.

ІЗ ПОЛІТИЧНИМ ПІДТЕКСТОМ

Звісно ж, головною подією стала феєрична перемога «Динамо» в стартовому матчі кваліфікації Ліги чемпіонів над загребським «Партизаном» – 6:2. Значення успіху чи невдачі в цьому протистоянні примножувалося позаспортивними подіями – участю сербського клубу в так званому «Кубку дружби» в російській столиці буквально за кілька днів до єврокубкового побачення з киянами. Серед учасників того футбольного збіговиська був, зокрема, й ЦСКА – московський спортивний підрозділ армії країни-агресора.

У відповідь на це за рішенням динамівського керівництва були скасовані всі регламентні заходи, такі, наприклад, як передматчева зустріч представників клубів-суперників.

«ФК «Динамо» засуджує всіх, хто допомагає Росії, зокрема, підтримує російський спорт, – процитував офіційну позицію клубу rbc.ua (23.07.24). – Враховуючи це та з огляду на нещодавню участь ФК «Партизан» у змаганнях на території Росії, нами ухвалено рішення скасувати усі двосторонні заходи між клубами, що мали відбутися у контексті матчу. Також нами ухвалено рішення про відмову від присутності виїзних уболівальників на стадіонах».

Перед початком зустрічі гравці «Динамо» не потискали рук опонентам, а на післяматчевій прес-конференції наставник «біло-синіх» Олександр Шовковський відмовив у спілкуванні представникам сербських ЗМІ.

«У нашій країні вже третій рік йде війна. Щодня мирні українці, а найстрашніше – діти, гинуть під російськими бомбами та ракетами, – обґрунтував головний тренер киян позицію колективу ще напередодні матчу. – Наш клуб не відокремлює себе від народу України, всіляко підтримуючи наших захисників та людей, які постраждали від російської агресії в цей непростий період. Більше того, своїми виступами на євроарені ми намагаємося підняти бойовий дух наших людей, які захищають Україну в цій війні та постраждали від її наслідків. Багато хто з них – давні шанувальники та фанати київського «Динамо»...

Наша позиція базується виключно на діях «Партизана», що поїхав на турнір до країни, яка атакує та вбиває громадян нашої держави. Ми вважаємо, що ці дії не є дружніми по відношенню до нашого клубу та України» (ua.tribuna.com, 22.07.24).

Така принциповість динамівців – зовсім не зайве підтвердження патріотичної лінії колективу, котрий усіляко підтримає ЗСУ, бере активну участь у соціальних, благодійних ініціативах, робить неабиякий внесок у відновлення інфраструктури, пошкодженої внаслідок підлих атак ворога.

«Біло-сині» вийшли на матч із відчуттям обов’язку – відповідати за численні вислови перед матчем та настрій, заданий головним тренером команди, – констатує Максим Салівон (champion.com.ua, 24.07.24). – І виконали поставлені перед командою завдання більш ніж на 100%. Після гри Шовковський говорив про важливість розмов у роздягальні. Що б там не казав до початку матчу та у перерві наставник, із завданням «накачки» колективу правильною порцією психології він впорався якнайкраще».

«Дякуємо, «Динамо»! Що не зупинялись до кінця та розчавили цю консерву. Таке налаштування на матч дуже сподобалося, – пише від імені всіх уболівальників Олександр Сажко (ua.tribuna.com, 23.07.24). – Ця маленька перемога була нам потрібна всім. І хоч на один вечір об’єднала всіх українців».

Аби підвести рису під «політичним» аспектом дуелі з «Партизаном», слід звернутися до слів президента «Динамо» Ігоря Суркіса, чиє інтерв’ю по гарячих слідах розгрому розтиражували кілька десятків вітчизняних видань.

«Я очікував, що команда вийде й буде боротися, – зазначив Ігор Михайлович у спілкуванні з репортером динамівської прес-служби. – Нас дуже турбувало, як це відбуватиметься. Ви знаєте, що «Партизан» їздив до росії, а росія вбиває наших громадян, наших дітей, жінок. Тому ця перемога була дуже важливою... Найважливішою за останні роки. Ми подарували радість нашим уболівальникам, тим, хто захищає нашу Батьківщину, наші родини. Слава Україні!

Я дуже задоволений, привітав хлопців. Дуже дякую вболівальникам, які прийшли на стадіон, також вдячний Президенту України, який дає нам можливість представляти країну на міжнародній арені в Європі. В Польщі нас дуже добре прийняли, ви бачили, як нас підтримували вболівальники. Тож футболу без підтримки керівництва країни могло й не бути. Ми будемо далі старатися грати якомога краще та проходити далі турнірною сіткою» (fcdynamo.com, footclub.com.ua, pressing.net.ua, dynamo.kiev.ua, dynamomania.com, 1927.kiev.ua, football24.ua, ua-football.com, footboom1.com, sport.ua, sport-express.ua, ua.tribuna.com та інші, 24.07.24).

МАЙЖЕ ІДЕАЛЬНИЙ МАТЧ

Що ж, «Динамо» дійсно вдалося подарувати справжнє свято всій країні. Вдалося справитися з тягарем відповідальності, вгамувати власні нерви, продемонструвати холоднокровність і майстерність. Подібного роду обставини іноді заважають сконцентруватися безпосередньо на грі, на виконанні тренерських настанов, на дотриманні дисципліни. Гравці «Партизана» також, вочевидь, були значним чином «підігріті» передматчевим ажіотажем. Щоправда, в їхніх діях це вилилося хіба що в брутальну гру з перших же хвилин. Тож підсумкове покарання від киян виглядає ще більш справедливим.

Коментуючи підготовку «Динамо» до єврокубкового старту, більшість оглядачів відзначали низку складнощів, із якими довелося зіштовхнутися Олександрові Шовковському та його штабу.

У складі національної збірної на ЄВРО-2024 були задіяні лідери клубу – Ярмоленко, Шапаренко, Бражко, Тимчик, Ванат і воротар Бущан. У новий сезон їм довелося вступати без повноцінного відпочинку та відновлення, Тимчик у підсумку зазнав пошкодження, опинившись поза заявкою на матч із «Партизаном». До олімпійської збірної столичний колектив делегував Брагару, Рубчинського та Михайленка. А на юнацькому Євро вирішували турнірні завдання Михавко, Пономаренко, Гусєв, Маткевич і воротар Суркіс; двоє перших вважаються вже практично повноцінними виконавцями основної динамівської обойми, забезпечуючи її глибину та варіативність.

Не лише грубість опонента, але й нелогічний пропущений м’яч не вибили «Динамо» з колії. Останніми роками неодноразово доводилося спостерігати за тим, як навіть за відчутної ігрової переваги кияни припускалися результативної помилки в обороні й за тим, аби відігратися, докладали героїчних зусиль. Цього разу все вийшло по-іншому.

«Віце-чемпіон України завівся та почав тиснути з новою силою, – читаємо у звіті Владислава Личика (ua-football.com, 23.07.24). – Особливо «Динамо» наростило темп після екватору першого тайму. Кияни обстрілювали ворота першого номера сербів із усіх позицій та розривали фланги, однак шкіряний ну ніяк не хотів лізти у ворота. І тут підопічним СаШо потрібно віддати належне. Динамівці не знітились та все-таки затиснули ідейного опонента. Да ще й як! Три м’ячі за п’ять хвилин! Сюди!»

«Потрібно було ламати матч на свою користь – і поклав початок цьому зламу Шапаренко, – згадує розвиток подій Артем Россінський (obozrevatel.com, 24.07.24). – Спрацювала саме зв’язка лівого флангу: Вівчаренко виводить Кабаєва під кут, той знаходить накатом Шапу і півзахисник з лінії виконує виважено потужний удар просто під поперечку. Цей гол перервав відчуття приреченості, а далі вже неслося. Українці оселилися біля чужого карного, пішли удари, які спровокували хаос від партизанців».

Ударна кінцівка першого тайму, ще стільки ж голів після перерви. Як підсумок – найбільша перемога «Динамо» на міжнародній арені за останні вісім сезонів (після 6:0 із турецьким «Бешикташем» у груповому раунді Ліги чемпіонів- 2016/17).

Причому ледь не одноголосний висновок від оглядачів події: розгром «Партизана» – то наслідок не лише емоцій, а насамперед організації гри з використанням слабких сторін суперника і власних козирів.

Звернемося до сухої статистики. Удари по воротах – 24:3 на користь киян. У площину – 10:3. Кутові – 6:0. Володіння м’ячем (%) – 67:33. Виконано 700 (!) передач із 94% точності, з них – 177 пасів уперед (87% точності). У більшості визначальних критеріїв «біло-сині» перевершили середні показники попереднього сезону!

«Динамо» відмовилося від поспішних та гарячкових розіграшів мʼяча на користь більш підготовлених, – робить висновок блогер Михайло Смоловий, котрий свою аналітику будує на цифрах. А з приводу кадрових перестановок, проведених О.Шовковським по ходу гри, додає. – Майже ідеальний таймінг, а головне – наявність чіткої ідеї та розуміння механіки цих замін! Чудова робота!» (dynamomania.com, 25.07.24).

«Цей матч Шовковський та «Динамо» заносять собі в актив – результати роботи нового тренерського штабу помітні неозброєним оком ось уже кілька місяців поспіль, – погоджується Дмитро Ватрас (ua.tribuna.com, 23.07.24). – Команда прогресує у багатьох фазах гри, залишилось поставити це на рейки стабільності – і критично необхідно попрацювати над обороною. Хоч кадрово, хоч стратегічно, як-небудь».

«Майже ідеальний матч трохи втомленої зборами команди на далеко не ідеальному газоні», – резюмує ведучий «ТаТоТаке» Михайло Співаковський (1927.kiev.ua, 24.07.24).

Утім, навіть ідеал подеколи здатен залишати простір для полеміки: ремарки щодо дій «Динамо» в захисті присутні в багатьох звітах про натхненну, гру, що стала тріумфом динамівської атаки.

«У «Динамо» досі діри та необов’язкові помилки у захисті, – наголошує Д.Ватрас (ua.tribuna.com, 23.07.24). – Перший пропущений – приклад, другий – ще більш кричущий приклад. Він став наслідком спочатку відсутності верхової боротьби за м’яч при банальній подачі, хоча поруч два гравці».

«Цей епізод має серйозно стурбувати тренерський штаб «Динамо», оскільки белградська команда майже не доходила до його штрафного, при цьому примудрившись забити два голи, – аналізує ситуацію журналіст «Футбольного клубу» Денис Борисенко (footclub.com.ua, 23.07.24). – І більш кваліфікований суперник може цим скористатися значно краще за віце-чемпіонів Сербії».

«Другий пропущений гол – наслідок розконцентрованості в позиційній обороні, втрата своїх гравців у зонах, – розвиває тему анонімний аналітик порталу footboom1.com (23.07.24). – І звідки подавали, і звідки скидали, і звідки «заносили» в сітку – скрізь недопрацювали. І це – з відверто посередніми гравцями сучасного «Партизана».

Зважаючи на те, що наставник киян досить спокійно, по-діловому відреагував на переконливий підсумок свого дебюту в єврокубках, можна не сумніватися: проблемні аспекти дій «Динамо» в обороні не залишаться поза увагою тренерського штабу. Котрий, як бачимо, обрав правильний напрямок роботи й досяг на ньому певних успіхів.

КОЛИ «ПАРТИЗАНИ» ЗДАЮТЬСЯ

«Вітаю всіх із перемогою, але відразу хочу наголосити, що завдання ще не вирішене. Є ще матч-відповідь, тож будемо продовжувати готуватися до нього в тому ж напрямку, що й до цієї гри, – сказав Олександр Шовковський. – Будемо дивитися та розбирати перший матч, аналізувати власні помилки, без яких футболу не буває. Але найголовніше – це старання, яке було на полі, наші напрацювання, хлопці виконували установку на гру, й тепер маємо доволі непоганий результат перед матчем-відповіддю» (fcdynamo.com, dynamo.kiev.ua, footclub.com.ua, dynamomania.com, pressing.net.ua, footboom1.com та інші, 23.07.24).

В унісон із наставником висловився й Ігор Суркіс, підкресливши тактичні успіхи та характер колективу.

«Ви самі бачили, в нас є глибина складу, і всі хлопці розуміють ту ігрову модель, яку пропонує Олександр Шовковський, – цитують динамівського президента ЗМІ. – Ті, хто виходив на поле, додавали по ходу гри. Прикрий гол, який пропустили на початку – таке буває, це футбол. Але хлопці впоралися з цим, і незважаючи на те, що пропустили другий необов’язковий м’яч, змогли забезпечити такий рахунок, після якого їдемо до Белграда більш-менш спокійними. Але розслаблятися не можна, треба повноцінно готуватися до наступної гри» (fcdynamo.com, footclub.com.ua, pressing.net.ua, dynamo.kiev.ua, dynamomania.com, 1927.kiev.ua, football24.ua, ua-football.com, footboom1.com, sport.ua, sport-express.ua, ua.tribuna.com та інші, 24.07.24).

Ані Ігор Михайлович, ані Олександр Володимирович особливо не виокремлювали персонально когось із гравців: перемогу здобула команда. А ось журналісти не відмовили собі в задоволенні препарувати деякі ігрові позиції в складі «Динамо». Зокрема, зупинилися на лідерській ролі Ярмоленка. Проаналізували – наскільки різні в плані футбольних чеснот Шапаренко, Буяльський і Піхальонок, котрі, між тим, дуже органічно доповнюють один одного на полі. Відзначили прогрес Бражка та Кабаєва, надійність в обороні Дячука з Поповим і безсумнівну корисність Ваната.

«Хтось каже, що Ванат якийсь не такий форвард, але він виконав 6 (!) глибоких передач (чверть командних). Що це означає? – ставить зовсім не риторичне питання Михайло Смоловой (dynamomania.com, 25.07.24). – Він не Сікан – він не грає в опорній зоні! Він приймає мʼячі поруч із 20 метровим радіусом та знаходить передачами партнерів для подальшого загострення, а не задля відбирань та підкатів. Тому Ванат навіть не забиваючи – корисний для АТАКИ (асист і передасист)».

«Ванат не забив, але провів непоганий матч, – погоджується М.Салівон (champion.com.ua, 24.07.24). – Проте форвард «біло-синіх» не був замінений не випадково – навіть приблизно рівнозначної альтернативи на лаві йому просто не було. І це ще одне нагадування клубу про необхідність завершення початої роботи з придбання нападника».

Дійсно, цю опцію керівники клубу тримають «на олівці». Втім, не варто забувати про того ж Пономаренка, котрий уже заявив про себе в першій команді. Середню лінію, без сумніву, підсилять Рубчинський і Брагару, Михавко має всі шанси вирости в другого Забарного, та й на Малиша, як бачимо, Шовковський розраховує.

Утім, то – перспектива. Поки ж компліменти отримують ті, хто безпосередньо декласував «Партизан». Причому не лише від українських, але й від сербських журналістів і фахівців.

«Вітаю «Динамо». Ця команда сьогодні показала, наскільки вища за нас за всіма елементами гри, – констатував на прес-конференції головний тренер белградців Александар Станоєвич. – Ритмом гри, швидкістю прийняття гравцями рішень «Динамо» нас просто замучило, ми не витримали рівня суперника» (dynamo.kiev.ua, 23.07.24).

«Це виглядало наче матч молодіжної команди проти дорослої, абсолютно нерівний бій», – пропонує порівняння видання MozzartSport, процитоване нашим порталом ua-football.com (24.07.24). І «розшифровує»: «Партизан» не має футболіста класу Ярмоленка, такого моторного гравця як Шапаренко, такого мобільного, як Бражко, чи швидкого, як Буяльський.

Як не дивно, в Сербії ще залишаються ті, хто вірить у загальний успіх «Партизана» за підсумками двох зустрічей першого етапу кваліфікації. Проте таких – одиниці. Більшість уже аналізує результати жеребкування наступного раунду Ліги Європи, де продовжить виступи невдаха київсько-белградської пари.

Переможець же протистояння змагатиметься далі за путівку до групового турніру ЛЧ, отримавши в суперники шотландський «Рейнджерс».

«Незважаючи на схожість чемпіонатів Сербії та Шотландії з точки зору домінування двох команд, «Джерс» – втілення зовсім іншого рівня можливостей, – застерігає М.Салівон (champion.com.ua, 24.07.24). – Колектив тренера Філіпа Клемана має незрівнянно кращий підбір виконавців, а також футболістів, яким знайомий високий рівень гри у єврокубках. Тут однією лише «накачкою» перед грою не обійдешся... Тут і буде перевірено увесь хист і талан Олександра Шовковського як тренера, який мусить вчитися бути майстерним наставником в умовах підвищеного ризику та особливо складних завдань єврокубкової кампанії».

ОЛІМПІЙСЬКИЙ НЕСПОКІЙ

Олімпійська збірна України, для якої виступ на Іграх у Франції – дебют, поки повторює турнірний шлях національної команди на нещодавньому ЄВРО-2024. Ба більше, ситуація в нашому квартеті – абсолютно аналогічна тій, у якій опинилася команда Сергія Реброва після двох турів: усі чотири учасники здобули по 3 очки й доля путівок у плей-офф вирішуватиметься в останній ігровий день.

Українці добре розпочали стартовий поєдинок із записним аутсайдером групи Іраком – володіли ініціативою, відкрили рахунок (історичний гол – на рахунку київського динамівця Рубчинського). Однак потім гра перевернулася догори дригом, і в підсумку азійські футболісти святкували перемогу – 2:1.

«Загалом, Україна U-23 домінувала над Іраком, однак дурний привоз пенальті на 55-й хвилині виявився фатальним, – коментує події football24.ua (27.07.24). – Його вистачило, щоб втратити контроль над матчем, у якому суперник взагалі нічого не робив. Вдвічі прикро, що обидва голи іракців забили футболісти, за якими необхідно було стежити особливо уважно – і рухи яких легко прорахувати».

«Чи була збірна України кращою командою на полі? Безперечно так. Чи зробила збірна України достатньо, щоб списати невдачу лише на збіг обставин та арбітра: безперечно ні, – констатує О.Сажко (ua.tribuna.com, 24.07.24). – Тому нема чому дивуватися: команди, які грають явним другим номером, завжди розраховують на невдалий день суперника, хорошу реалізацію та збіг обставин. Збіг обставин був, класна реалізація Іраку була, але й збірна України провела не найкращий матч – з недооцінкою суперника та поганою концентрацією. І на таких турнірах це не пробачається».

Аналітики відзначають непогану роботу флангів команди Руслана Ротаня, де особливо вирізнялися гравець польської «Лехії» Хлань і новобранець «Динамо» Брагару. Натомість впадали в око розриви між ланками, відчувалася певна незіграність нашої команди. В підсумку з гри вдалося створити лише 2-3 моменти, все інше «прилетіло» зі стандартів, включно з голом Рубчинського.

Виникли питання й до психологічного стану колективу: після другого пропущеного гола «синьо-жовті» не знайшли ресурсів бодай відігратися.

«І ця нездатність команди Ротаня підлаштуватись під обставини, впоратись із тиском та знайти в собі сили для того, щоб продовжувати грати у свій футбол, найбільше бентежить в контексті Марокко. Адже, як ми бачили у попередньому матчі, трибуни «Жоффруа-Гішар» точно будуть не на боці наших хлопців, а індивідуального класу у марокканців набагато більше», – зазирав на кілька днів уперед Костянтин Лисенко (ua.tribuna.com, 27.07.24).

Другий суперник Українців на старті переміг Аргентину, яку вважали одним із фаворитів Олімпіади. Втім, і в самих марокканців, чинних чемпіонів Африки в своїй віковій категорії – досить міцний склад, із наявністю зірок штибу захисника «ПСЖ» Хакімі. Є також гравці основних складів клубів елітних ліг Італії, Іспанії, Франції та Бельгії. Збірна Марокко значно більш організовано діє в обороні й має набагато більше ресурсів в атаці, ніж Ірак. 

«Склад олімпійської збірної Марокко – це практично національна збірна, – аналізував майбутнього опонента Ротань (dynamo.kiev.ua, 27.07.24). – Куди дійшла національна збірна на чемпіонаті світу – всі знають, це був півфінал. Гадаю, для наших гравців це супермотивація... Дуже гарна команда з хорошими індивідуальними якостями футболістів. Обігравати таку команду – це дає великий поштовх у психологічному плані. Ми налаштовуємося на те, що буде важко, але після першої гри нам уже нікуди діватися».

Сценарій дуелі з африканською командою нагадував перебіг подій у зустрічі з Іраком. Україна забила першою (Криськів з передачі Брагару), але переваги не втримала, пропустивши з пенальті. До того ж Салюк, котрий завалив суперника в карному майданчику, отримав червону картку. На тлі досить упевнених дій марокканців (за статистикою вони переграли опонентів), вочевидь, навіть нічия сприймалася б «синьо-жовтими» як здобуток. Однак наші олімпійці спромоглися на футбольне диво – вирвали перемогу на восьмій компенсованій хвилині!

«Нерівність складів та втома футболістів збірної України не пройшли без сліду, – ділиться враженнями від матчу Олександр Тішура (sport.ua, 27.07.24). – Марокканці міцно заволоділи перевагою і почали брати в облогу наш штрафний майданчик. Двічі загрожував воротам Хакімі. З його ударом зі штрафного впорався Фесюн, а потім Хакімі пробив поряд зі штангою. Було непросто Фесюну після двох ударів Мохуба, але голкіпер в обох епізодах продемонстрував свою реакцію.

Відбившись від численних атак суперників, «синьо-жовті» подарували шквал емоцій українським уболівальникам. На восьмій компенсованій хвилині після розрізної передачі Рубчинського Федор прострілив на Краснопіра, який відправив м’яч у ворота. Ще кілька нервових хвилин, і фінальний свисток зафіксував історичну перемогу збірної України».

Героєм матчу більшість оглядачів називають голкіпера Фесюна, який втримав останній рубіж у найважчі завершальні хвилини. Проте зіграли свою роль і вчасні заміни від Ротаня (останній пас і вирішальний гол – в активі «джокерів»). А ще – нарешті – характер наших хлопців, їхня воля до перемоги.

Звісно, шкода, що імпульсом до цього стала результативна помилка ще одного центрального захисника (Салюк замінив Таловєрова, котрий невпевнено відіграв проти Іраку). Помилка – з тих, що називають дитячими. Будь-які претензії щодо дивного суддівства тут недоречні, обидва 11-метрові в наші ворота, як і вилучення Салюка – абсолютно виправдані рішення рефері.

Але на перший план усе-таки вийшли емоції від успішного підсумку.

«Враховуючи, що збірної України і у першому матчі не вистачило на другий тайм, а тепер вона грала в меншості – перемога тут здавалася неможливою, – читаємо в О.Сажка (ua.tribuna.com, 28.07.24). – Саме тому від того, що трапилось далі, був шок: нарешті збірна України відіграла так, як мала грати від початку Олімпіади: Руслан Ротань вчасно зреагував замінами, дуже швидко освіжив пів складу, що дозволило дещо компенсувати відсутність зайвого гравця. А команда грала з настроєм та розумінням, що програти тут не можна – і треба шукати свої моменти навіть в меншості.

Перемогти таку цікаву збірну Марокко в меншості з голом на 98-й хвилині багато чого коштує. Сьогодні, на відміну від першого туру, командою хочеться пишатися – дістали з себе все, що могли, та, здається, навіть трохи більше».

Зустріч третього туру з Аргентиною 30 липня Ротань уже охрестив «маленьким фіналом», зазначивши: його підопічні на 100% заслужили перемогу над Марокко й тепер готові не надто перейматися авторитетом наступного суперника, готові діяти з позиції сили та продемонструвати гру, яка дасть змогу продовжити змагання на Олімпіаді.

ПОПЕРЕДУ – ЧЕМПІОНАТ СВІТУ

Юнацька збірна України (U-19) завершила виступ на Євро-2024, поступившись у півфіналі команді Франції – 0:1. Долю матчу вирішив гол півзахисника Атангани після розіграшу кутового. В цілому підопічні Дмитра Михайленка мали дуже пристойний вигляд, залишаючи поле з високо піднятими головами.

«У першому таймі синьо-жовті ні в чому не поступалися суперникам, а за моментами мали перевагу, – звітує офіційний ресурс УАФ (uaf.ua, 25.07.24). – Французи старалися частіше пробивати, але їхні удари були неточними або ж блокувалися. Українці мали хороші шанси відкрити рахунок: на 19-й хвилині Михавко промахнувся після подачі Цуканова зі стандарту, згодом перевірив кіпера Синчук, а перед самою перервою Гусєв здалеку поцілив у поперечину».

Попри ігрову перевагу авторитетного суперника в останні півгодини зустрічі наші хлопці могли перевести справу в овертайм, але удар Тутєрова вийшов зовсім трохи неточним.

Звісно, далася взнаки відсутність трьох гравців основного складу української збірної – форварда Пономаренка, вінгера Маткевича й опорного хавбека Ващенка. Особливо не вистачало нападника київського «Динамо», найкращого снайпера останньої першості України серед 19-річних і найвлучнішого стрільця останнього раунду кваліфікації Євро-2024. Саме Пономаренко, нагадаємо, реалізував пенальті у ворота італійців у груповому поєдинку, принісши Україні перемогу, перепустку до півфіналу та путівку на світову першість 2025-го. До речі, ще двоє киян – Маткевич і Гусєв – той 11-метровий заробили.

Утім, навіть в ослабленому складі «синьо-жовті» завдали французам чимало клопоту.

«Україна якісно оборонялась, майже нічого не давала створити суперникам, а сама натомість потім атакувала й уже дибки мало ставати волосся на голові воротаря Франції Бенгуї Жоао, бо з тими помилками, яких він подекуди припускався, ми не забивали тільки дивом. Особливо в Михавка була відмінна нагода, але він головою пробив повз порожні ворота з критично близької відстані», – відновлює події журналіст sport.ua Олександр Снітко (25.07.24).

Поразка – не з тих, що залишають гнітюче враження. Багато важить уже той факт, що французи, забивши в трьох матчах своєї групи вісім м’ячів, цього разу розродилися лише одним.

«Загалом за грою навряд чи можна сказати, що Україна ось дійсно награла на поразку – команда, навпаки, добре виглядала, а долю матчу вирішив фактично один стандарт, – вважає Д.Ватрас (ua.tribuna.com, 25.07.24). – Тим паче що у критичний момент, при 0:1, спостерігалися спроби високого пресингу, аби врятувати ситуацію. Виходило непогано (з бажанням точно), однак Франція не втратила фокус – і йде у фінал, де зустрінеться з Іспанією».

«Закономірним результатом поєдинку могла стати нічия, – погоджується Ігор Юрич (ua-football.com, 26.07.24). – Навіть попри те, що другий тайм ми програли з тріском. Зате до перерви не тільки не дозволили суперникові рівним рахунком нічого, а й були явно ближчими до гола. Франції відверто щастило: промах Михавка із забійної позиції, перекладина Гусєва.

Команда Михайленка провела свій найкращий тайм у турнірі, але у футбол грають два тайми...»

Враження від виступу команди Михайленка в Північній Ірландії – двоякі. Аналізуючи весь турнірний цикл, із двома кваліфайн-раундами (де збірна України виграла всі свої шість зустрічей із загальним рахунком 19:1!), можна помітити, що і в фінальному турнірі вдалося витримати дисципліну й тактичну побудову в обороні. З іншого боку, кудись подівся атакувальний потенціал: забивали наші хлопці лише в одному матчі з чотирьох – проти Італії, яка, вирішивши питання виходу до плей-офф, дала відпочити основним гравцям.

Хтось із виконавців підтвердив своє реноме, як, скажімо, воротар Крапивцов, ті ж Гусєв і Михавко (котрий виступав не в центрі оборони, а на фланзі). Від когось явно чекали більшого.

Та, як би там було, саме ця збірна продемонструвала найкращий результат серед усіх українських національних команд, що виступали нинішнього літа у своїх європейських фіналах. Саме вона впоралася із стратегічним завданням – вийти з континентального на світовий рівень.

«Є великий позитив у тому, що ми вийшли в фінальну частину чемпіонату світу, що ми – у квартеті найкращих команд Європи, – наголосив після півфінальної дуелі Дмитро Михайленко. – Хлопці відчули рівень і стандарти, до яких треба рости. Нам потрібно більше працювати, більше вимагати від наших гравців. Вони можуть більше. Треба лише ставити цілі і йти до них» (dynamomania.com, 26.07.24).

Оцінив виступ команди на європейській першості й керманич національної футбольної асоціації Андрій Шевченко.

«Я привітав команду, побажав їй зібратися за рік, якісно підготуватися та зіграти на чемпіонаті світу. Іти до своїх цілей. Гадаю, що кожен із цих хлопців має шанс проявити себе в дорослому футболі. Клуби мають звернути на них увагу. Ми маємо підтримувати нашу молодь. У них великий потенціал», – цитує Андрія Миколайовича офіційний сайт УАФ (uaf.ua, 26.07.24).

Цікаво, що фінал нинішнього Євро (Іспанія подолала Францію – 2:0) відбувся рівно через 15 років після вирішального поєдинку аналогічного турніру, який тоді, в 2009-му, приймали українські Донецьк і Маріуполь. Збірна України обіграла своїх однолітків із Англії – 2:0.

На жаль, підопічним Михайленка той успіх повторити не вдалося. Але фініш у Північній Ірландії для них – це не лише відправна точка в дорослий футбол, але й старт наступної кампанії – підготовки до чемпіонату світу. На рівні змагань 20-річних Україні також є чим пишатися: в 2019 році в Польщі «синьо-жовті» здобули золоті нагороди. Є орієнтир, є мета, є напрацювання й надбання як матеріал для прогресу.

А ще – є кадровий резерв, що на нього неодмінно мають звернути увагу в тренерському штабі збірної.

Ось, наприклад, юнацький склад київського «Динамо» переможно завершив черговий міжнародний турнір – Меморіал Франтішека Харашти в Чехії. Підопічні Ігоря Костюка по черзі переграли чеський «Банік» (3:1), словацький «Слован» (4:1), польський «Гурнік» (6:2) і знову – в фіналі – господарів змагань із «Баніка» (2:0).

Восени цим динамівцям підтверджувати статус чемпіонів України в Юнацькій лізі УЄФА, й, напевне, хтось із них наступного року підсилить національну команду U-20 на молодіжній першості планети.

ІНШІ АСПЕКТИ ФУТБОЛЬНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ

Глевкий млинець «Полісся». Житомирський клуб поступився словенській «Олімпії» (0:2) в своєму дебютному матчі в єврокубках. Головний тренер українського колективу Імад Ашур провів першу зустріч у якості наставника на дорослому рівні – до цього він працював лише з молодіжками.

«Є що вимагати від себе, ці слова ми теж щойно почули від гравців, – ретранслює сайт dynamo.kiev.ua (26.07.2024) виступ Ашура на післяматчевій прес-конференції. – Ми самі собі ускладнили цю дуель, яка все ще не програна. Особливо другим голом та подіями, які до нього призвели. Розуміємо, що він стався через величезне бажання перевернути цей результат.

Маємо зараз тверезо визначити основні моменти, основні проблеми, які у нас сьогодні були. І працювати мовчки, важко, з вимогами до себе, готуючись до продовження цього протистояння».

Номінально домашній для «Полісся» матч у відповідь відбудеться 1 серпня в польському Гливіце.

Єврокубковий жереб. У третьому раунді кваліфікації Ліги конференцій переможець пари «Полісся» – «Олімпія» зіграє проти того, хто програє у протистоянні «Шериф» (Молдова) – «Ельфсборг» (Швеція). Матчі заплановані на 25 липня та 1 серпня.

«Кривбас» у третьому раунді кваліфікації Ліги Європи зустрінеться з чеською «Вікторією» Пльзень. Першу зустріч криворіжці проведуть 8 серпня на своєму полі, матч у відповідь  15 серпня в гостях.

Єврокубкових суперників по відбору «Кривбас» прийматиме у словацькому місті Кошице.

«Основним критерієм при визначенні стадіону на ці раунди була логістика. Ми розглядали арену в Кошице з самого початку, але вона вже була задіяна іншим українським клубом. Після зняття цієї команди зі змагань ми отримали дозвіл і тепер можемо офіційно підтвердити, що «Кривбас» зіграє матчі єврокубків у Словаччині», – цитує сайт «Кривбасу» віце-президента команди Артема Гагаріна (ua.tribuna.com, 24.07.24).

СК «Дніпро-1»: фінал чи пауза? Дніпряни через фінансові труднощі вирішили знятися зі змагань на сезон-2024/25. Ситуацію відповідним чином офіційно оформили в національній асоціації.

«22 липня у Будинку футболу відбулося засідання Виконкому УАФ, який ухвалив рішення про те, як визначиться команда, що замінить СК «Дніпро-1» в УПЛ, – повідомив sport-express.ua (22.07.24). – Також розглянуто прохання дніпровської команди про збереження статусу професійного клубу. «Дніпру-1» порадили звернутися в ПФЛ щодо членства в лізі, й у разі позитивного рішення отримати право не брати участі в турнірах сезону 2024/2025 із можливістю повернення до змагань у ПФЛ у наступному сезоні за умови отримання відповідного атестату».

Якщо ПФЛ погодиться, в наступному сезоні «Дніпро-1» зможе долучитися до змагань професіоналів, але розпочне свій шлях із Другої ліги.

Члени Виконкому УАФ одноголосно проголосували за проведення «турніру чотирьох» для визначення команди, яка замінить «Дніпро-1» у новому сезоні. Півфінальні поєдинки відбулися 26 липня: «Лівий Берег» (Київ) – «Металіст 1925» (Харків) – 1:1 (пенальті – 5:4), «Епіцентр» (Кам’янець-Подільський) – «Минай» – 3:3 (пенальті – 3:5). Фінал призначений на вівторок, 30 липня.

У минулому розіграші УПЛ «Дніпро-1» фінішував на четвертому місці й здобув право зіграти у кваліфікації Ліги конференцій. Отже, на зняття клубу з «пробігу» довелося реагувати також європейським інстанціям.

«Свій вердикт щодо долі «спортклубівців» у єврокубках оголосив і УЄФА. Згідно з рішенням Апеляційного органу, поєдинок між СК «Дніпро-1» та «Академією Пушкаша» (Угорщина) оголошено таким, що не відбудеться. СК «Дніпро-1» зараховано технічну поразку (0:3) в обох матчах (25 липня та 1 серпня)» (1927.kiev.ua, 22.07.24).

За повідомленнями ЗМІ, УАФ зверталася до УЄФА щодо заміни СК «Дніпро-1» у єврокубках на інший український клуб.

«Прогнозовано, Українська асоціація отримала відмову. Однак, в української сторони було ще одне побажання, яке прийняли на розгляд. Йдеться про розподіл коефіцієнтів за виступи в єврокубках. УАФ попросила, щоб здобуті очки ділились на 4 команди, а не на 5, оскільки СК «Дніпро-1» так і не брав участі в єврокубках. І УЄФА офіційно повідомив про те, що розгляне це питання» (football24.ua, 27.07.24).