«І я, і наш парламент, і весь народ можуть сказати одне: ми дякуємо, Британіє!»

Шановний пане Прем’єр-міністре!

Шановний пане Голово!

Шановні народні депутати України!

Пані та панове!

Насамперед я хочу подякувати лідеру Великої Британії Борису Джонсону та всьому народу Сполученого Королівства. За слова, які ми чуємо. За дії, які ми бачимо. За підтримку, яку ми відчуваємо. За допомогу, яку ми реально отримуємо. За перемогу, яку ми разом точно здобудемо!  ​

8 жовтня 2020 року наші країни стали стратегічними партнерами. А 24 лютого 2022 року довели: наше партнерство – не на папері. Наше партнерство – на полі битви. Битви за спільні ідеали, битви за спільне майбутнє.

Майже десять тижнів, як Російська Федерація оголосила їм повномасштабну війну та вторглася на нашу українську прекрасну землю. За цей час Україна й Британія пройшли шлях від партнерів до друзів і братів. А той, хто брехав, що друг і брат, – шлях від сусіда до окупанта й терориста. Чи це сумно? Так. Чи це лячно? Ні. Бо ці майже десять тижнів довели: не страшно, коли проти тебе такий злий ворог, якщо поруч із тобою – такий добрий друг. Такий, як Велика Британія. І лідер Борис Джонсон.

І ці слова – це не лестощі, не люб’язність, це – реальність. Ми разом. Щодня ми на зв’язку. Щодня. Якщо в нас немає розмови сьогодні – це значить тільки одне: ми зайняті тим, про що домовилися під час розмови вчора. І так майже всі ці тижні, весь цей складний час. Заради однієї мети, заради однієї миті – першої секунди перемоги. І заради однієї епохи – епохи, де панує мир. В Україні, а отже, і в Європі, а отже, у світі.

Я хочу подякувати Великій Британії, яка разом з нами наближає цю мить і яка готова стати гарантом нашої безпеки. І ця моя подяка – не формальність. Бо знаю, що й гарантії Великої Британії ніколи не будуть формальністю для України. Бо ці майже десять тижнів довели: ваше слово – тверде, а дії – рішучі. Без жодних «майже». Ненавиджу це слово – «майже».

Так само, як і наша взаємодія та підтримка британських союзників. Передусім це зброя й техніка для наших військових, які захищають від російських окупантів і Україну, і Європу, весь світ. Не буду озвучувати всі деталі на широкий загал – нехай це щодня стає для агресора неприємним сюрпризом.

Натомість можу відкрито сказати про всі інші форми підтримки. Це гуманність. І допомога нашим біженцям та внутрішньо переміщеним особам. Ліки, їжа, швидкі й пожежні машини та інша велика гуманітарна допомога. Це справедливість. І сприяння в розслідуванні воєнних злочинів Російської Федерації в Україні. Це стійкість. Макрофінансова допомога для нашої економіки. Це скасування мит, скасування квот для нашої двосторонньої торгівлі. Це відбудова нашої країни, це відбудова Києва та Київської області, до якої долучиться Велика Британія.

Це важливі глобальні речі. Санкції проти Російської Федерації, ембарго на енергоносії, блокування активів. Це й звичайні, дуже прості людські, але не менш важливі, знакові речі. Синьо-жовті прапори по всій Великій Британії, на Трафальгарській площі та Даунінг-стріт. Коли нас підтримують Лондон, Единбург, Кардіфф, Белфаст, нас підтримує Ліверпуль, Манчестер та сотні інших міст цієї великої держави.

Коли Україну підтримують Герцог і Герцогиня Кембриджські.

Сери Пол Маккартні, Елтон Джон і Стінг. Річард Бренсон, Джоан Роулінг, подружжя Бекхемів, Бенедикт Камбербетч, музиканти Queen, Pink Floyd, Deep Purple, Ед Ширан, Г'ю Лорі, Стівен Фрай, Кіт Харінгтон, Емілія Кларк, Деніел Редкліфф і, звісно, Її Величність Королева Єлизавета ІІ.

І також дуже важливо – повернення Мелінди Сіммонс і нещодавній візит Прем’єр-міністра Джонсона. У дуже складний час і в дуже потрібну мить. Наша прогулянка київськими вулицями показала світу, що відчуває серце України. І це біль. Але люди, яких ми там зустрічали, їхні слова, їхні очі, усмішки та подарунки – вже знамениті півники, такі ж, як у Бородянці, – усе це показало світу, що відчуває наша українська душа. Нескореність. Незламність. А отже, надія на перемогу. Сьогодні і я, і наш парламент, і весь український народ можуть сказати одне: ми дякуємо, Британіє! Дякуємо, друзі!

Шановні народні депутати України!

Погодьтеся, будь ласка: коли в цій залі панує така єдність – це безцінно! За ці майже десять тижнів я звертався до Палати громад, Конгресу США, Європарламенту, Бундестагу, Кнесету, Сейму і багатьох інших парламентарів та парламентів різних держав. Але не звертався до вас. І це не зневага, а навпаки – це велика довіра до вас. Ви тут. І ви це чудово знаєте, що відбувається у нас, що відбувається в нашій державі. Ми всі – громадяни цієї великої держави, і ви прекрасно знаєте, що робити. Я вірю: за ці майже десять тижнів це не змінилося. Я буду щасливий, якщо наступне стане для вас очевидним і безспірним.

Ви – народні депутати найвеличнішої держави в сучасному світі! Впевнений у цьому! Ви – народні депутати України. Ключові слова – «народ» і «Україна». Я думаю, дрібниці, політиканство ми забудемо до мирних часів, хоча краще забути назавжди. Порядок денний Верховної Ради очевидний. Ключове слово – «порядок». Тому що немає часу на спам, на сварки й на піар – вас і так всі знають. Я думаю, важливий мудрий раціоналізм і здоровий націоналізм. Все це сьогодні для нас дуже важливо.

Ви – частина великого українського війська. Ваш фронт – це законодавче поле, на якому ви маєте працювати для нашого народу, для кожного з нас, для нашої держави, для нашої перемоги. Як наша армія, як і вся країна. Працювати 24/7. Без вихідних, без зайвих емоцій, гасел тощо. Сьогодні у нас із вами – одна партія, і ця партія – Україна. Одна фракція – Україна. У нас одна монобільшість – Україна. Єдина, сильна, незалежна. І все, що їй не допомагає чи, не дай боже, гірше – шкодить, послаблює або розколює, має бути – ні! – не в меншості. Це має залишитись у минулому.

Так само, як і чиїсь надії десь пересидіти. Зараз відсутність депутата виправдовують лише дві речі: його робота за кордоном або в регіонах заради інтересів нашої держави або його смерть заради інтересів держави. Інше для України не становить сьогодні жодного інтересу. Інше їй не потрібно, іншого в ній не буде! Інше йде слідом за російським військовим кораблем!

Будь ласка, не витрачайте часу на зайві закони. Є важливі пріоритети для держави. Я знаю, що ви – професійні люди, ви будете це робити. Держава очікує. На другорядні ініціативи й неважливі речі не марнуйте, будь ласка, свій час, і мій час, і народу України. Мені здається, що закони мають бути вчасними, як ленд-ліз. Влучними, як наша «Стугна» і «Байрактар». І приносити користь, як «Нептун». І славу, як наше військо. І бути такими, що увійдуть в історію, як народ України!​

Слава Україні!