Огляд ЗМІ. Люди нового часу

«ШАХТАРЮ» ТА «ДНІПРУ» Є ЗА ЩО ПОБОРОТИСЯ

«Дніпро», перемігши кіпрський «Аполлон», увійшов до історії – став першим представником України в плей-офф Ліги конференцій. Якщо в останньому поєдинку підопічним Олександра Кучера вдасться подолати нідерландський АЗ «Алкмаар», дніпряни здобудуть путівку в 1/8 фіналу. Якщо ж фінішують другими, їм доведеться долати ще й бар’єр 1/16.

«Не можна сказати, що удача сильно супроводжує дніпрян. Ще перед стартом сезону Кучер втратив двох правих фулбеків (Пуріта та Лучкевич). Громов, Гуцуляк, Бланко вилетіли нещодавно через пошкодження, крім цього недорахувався сьогодні тренер «Дніпра-1» також Булулі та Горбунова. Так, на місці Піхальонок і Довбик, але в запасі дніпрян перебували три воротарі й усього чотири польові гравці. І як із таким набором грати на два фронти без явної втрати якості?» – окреслював непросту ситуацію в колективі Георгій Грошев (Ua-football.com, 27.10.22).

Утім, незважаючи на кадрові складності, українці здобули перемогу та путівку до наступного кола турніру. А в неділю ще й підтвердили реноме одноосібного лідера національної першості, заробивши три бали в матчі проти «Чорноморця» та збільшивши гандикап перед переслідувачами.

«Днепровцы понравились: взвешенно, тактически грамотно, хороший баланс между остротой и осмотрительностью. Линий не разрывали, построения компактные, высокий прессинг подключали там, где уместно. Да, имели место две-три серьезные позиционные ошибки в обороне и упущенные шансы в атаке, однако общее впечатление – вполне бодрое, – констатував Павло Булах (Footboom.com, 28.10.22). – Так пишутся новые страницы клубной истории. Бронза, еврокубки, групповой этап, теперь плей-офф. Шаг за шагом».

Донецькому «Шахтареві» в шостому турі найпрестижнішого єврокубку належить поборотися за шанс продовжити виступ у Лізі чемпіонів. Для цього треба вдруге обіграти німецький «Лейпциг». В іншому разі гірники передислокуються до Ліги Європи. Черговим вельми впевненим кроком на континентальній арені для «Шахтаря» стала виїзна гра з шотландським «Селтиком», що принесла мирну угоду – 1:1.

«Радість Йовичевича після гри була такою, ніби вдалося виграти, – акцентує увагу на емоціях наставника донеччан Sport.ua (25.10.22). – В принципі, зрозуміло – хто перед стартом ЛЧ вірив, що оновленому «Шахтарю» вдасться в п'яти матчах програти тільки раз і набрати шість очок? Крім того, в плані боротьби за друге місце нічия сьогодні та перемога були б рівнозначними – «Лейпциг» у паралельному матчі переміг «Реал» (3:2) і тепер в останньому турі підопічним Йовичевича обов'язково треба буде вигравати в німців».

Не приховуючи позитивного здивування від дій майже повністю оновленої команди Йовичевича, аналітики намагаються досліджувати – за рахунок чого їй удається на рівних протистояти авторитетним суперникам у Лізі чемпіонів.

«Помаранчево-чорні розпочинали свій виступ у єврокубках у розібраному стані, – згадує Михайло Юхименко (Football24.ua, 25.10.22). – Пішли майже всі легіонери, замість одного з найкращих європейських тренерів призначили коуча з досвідом середняків УПЛ, а новими лідерами стали 21-річний Мудрик, 22-річний Бондаренко, 20-річний Судаков тощо. Трансфери Шведа, Зубкова чи Михайличенка тільки підкреслювали даунгрейд «Шахтаря».

А ще треба згадати про надзвичайно важкі переїзди, організацію матчів у Варшаві й психологічне навантаження, пов'язане з війною. Тактичний аналітик порталу StatsBomb Карлон Карпентер заявив, що навіть просто керувати футбольним клубом в таких умовах – це вражаюче. У гірників ніхто не вірив.

Утім, вони змогли зібратись і видати крутий виступ у ЛЧ. Він тішив не тільки несподіваними результатами, а і якістю футболу. Грамотно поставлений білд-ап, тактика виманювання суперника у високий пресинг, організація перехідних фаз із ривками вінгерів, використання форварда в ролі стовпа – всі ці аспекти у грі «Шахтаря» постійно модернізувались. Присутність думки в команді відчувалася завжди, а доповнювала її неймовірна самовіддача».

«Шахтер» смотрится солидно, игроки понимают и верят в идеи тренера, а потому у них получается воплощать их в жизнь. Именно этим покорил сердца многих столь юный коллектив», – ділиться враженнями Георгій Грошев (Ua-football.com, 25.10.22).

«Шахтар» наче проходив рівень за рівнем у грі з життям на мінімумі. І кожного разу дивував все більше, хоча задача ставала все складніше, – додає фарб до колективного портрету гірників Олександр Сажко (Ua.tribuna.com, 26.10.22). – «Шахтар» із кожним кроком тільки міцнів і жодного разу так і не просів до нуля, здавшись. Дивував незрозуміло звідки виникаючою кожен раз енергією після довгих відрізків тиску суперника. Завжди стояв на своєму та намагався використати свої сильні сторони...

І це, напевно, найбільше дивує у цій команді. Вона якась занадто непохитна та стійка для нинішнього етапу розвитку і досить недосвіченого складу та тренера».

В успіхах гірників багато хто з оглядачів вбачає вагомий соціальний аспект: яскрава гра та пристойні результати виступів на міжнародній арені дозволяють українському народові «перемкнутися» в добу важких воєнних випробувань.

«Цей «Шахтар» об'єднує футболом усю країну – і дарує давно забуті емоції. Від шикарного голу Мудрика чи фейлу Сікана вчора закричала вся країна. В нинішніх умовах це дорого коштує, – наполягає М.Юхименко (Football24.ua, 25.10.22). – Чи не вперше з початку війни український клуб зміг відволікти народ від проблем із війною, з віяловими відключеннями та стресу. Люди отримують емоції від футболу – і це хороші емоції! В цьому криється головна перемога «Шахтаря» у 2022 році».

Одразу декілька джерел, коментуючи виступи нинішнього «Шахтаря», пропонують цікаві порівняння з відсиланням до диво-команди київського «Динамо» кінця 1990-х років.

«Я надто довго живу на цьому світі, щоб зараз проводити паралелі між тією, майже легендарною командою Лобановського та нинішньою, ще не повністю сформованою командою Йовичевича. Порівняння буде явно на користь першої. Проте друга своїми завзятістю, експресією та вірою змушує мене знову дивитися на українську команду у найпрестижнішому клубному турнірі з широко розплющеними очима» (Валерій Василенко, Sport.ua, 25.10.22).

«У поточному розіграші ЛЧ донеччан усе частіше стали порівнювати з «Динамо»-98/99. Звісно, до півфіналу ЛЧ підопічним Ігора Йовичевича задалеко, але паралелі очевидні. Українізованість складу, сенсаційні результати у матчах з грандами, дуже якісний сучасний футбол» (Football24.ua, 25.10.22).

«За грою цієї команди дивитися цікаво. Хлопці грають із душею та серцем, а не відбувають номер на полі і не чекають, коли це вже нарешті завершиться.– Хоча вони також втомилися, вони також постійно їздять з Європи в Україну і назад... У футболістів «помаранчево-чорних» помітно кураж, молодечий запал і бажання себе показати на європейській арені, а такий мікс дає чудовий ефект, якщо не завжди у вигляді результату, то постійно у вигляді привабливої гри. Цей «Шахтар» – мов реінкарнація «Динамо» кінця 90-х» (Ігор Цвик, Sportanalytic.com, 26.10.22).

«ДИНАМО» ВИБИРАЄТЬСЯ З КРИЗИ

Багато порівнянь із головним тренером того динамівського ансамблю, Валерієм Лобановським, адресувалися нинішньому наставнику «біло-синіх» Мірчі Луческу. Хоча наразі ні досвід румунського фахівця, ні його харизма, ні абсолютна підтримка збоку керівників столичного ФК поки що не дозволяють динамівцям вибратися з психологічної «ями».

Багато сподівань були пов’язані з матчем Ліги Європи проти кіпрського АЕКа, однак, на жаль, максимумом для «Динамо» на середземноморському острові стала нічия, поставивши хрест на єврокубкових надіях киян. Героїчні зусилля на останніх хвилинах, що дозволили гостям уникнути дошкульної поразки від значно слабшого опонента, лише підкреслили той факт, що криза в колективі триває.

«Я даже сейчас, после того, как «Динамо» гарантировало себе последнее место в группе, уверен, что практически по всем профильным характеристикам киевляне сильнее киприотов. Но доказать сие они не смогли. И не захотели, – критикує динамівців Валерій Василенко (Sport.ua, 28.10.22). – Очень показательно, на мой взгляд, что символом динамовского «сопротивления» в Ларнаке стал Гармаш – списанный в свое время с киевского «корабля», хотя ранее наделенный недюжинными перспективами. А в последнее время – переквалифицированный на чужую позицию, всем своим видом доказывая и показывая слабость и несуразность и той, чужой позиции, и остального, инертного и разочарованного динамовского отряда...»

Саме після виходу Гармаша на заміну та гольового дубля ветерана «Динамо» врятувалося з катастрофічного рахунку 1:3. Звісно, могло й поступитися. Але наприкінці зустрічі мало навіть шанс вирвати перемогу. Можливо, саме цей героїзм на межі відчайдушності й надихнув декого з журналістів на пошуки життєдайних кольорів у досить похмурій картині.

«Динамо» провело одну из лучших игр как в этом сезоне, так и в нынешнем еврокубковом цикле, – вважає Євген Савчук (Footboom.com, 28.10.22). – Но мы как всегда – любим создавать себе проблемы, а потом героически их преодолевать. Правда, если с первым вышло все как надо, то в отношении второго откровенно не хватило турнирного времени... Впрочем, эта игра показала, что вопреки прогнозам, не все в нынешнем «Динамо» безнадежно и команда реально что-нибудь может, если хочет. Или, может быть, если в ней кто-то чего-то боится. Какой момент преобладает – сказать трудно. Но, вспоминая классика отечественного юмора, не оставляет мысль о том, что в консерватории что-нибудь надо исправлять. Хочется надеяться, что с этим что-нибудь, но получится».

Тарас Котів з порталу Football24.ua акцентує увагу на ресурсах «Динамо», які «засвітилися» на Кіпрі та вже в найближчій перспективі повинні допомогти команді.

«Діалло дещо не вистачило часу, але сподобалися зарядженість, рух, пошуки глибини та вільних зон. Перріс, хоч і кострубато, але з великим бажанням, яке переростало в моменти. Усе те, про що благали всі навколо, нарешті сталося. Дебют Перріса та Діалло в єврокубках і загалом за «Динамо». Ванат в основі з шансами на щось більше, ніж просто гол. Гармаш, якому не плювати і який вміє довести це. Буяльський, який геніальний на цьому скромному рівні, де якість футболу не дуже тягне і на Лігу конференцій. І молоді хлопці. Українці та легіонери. Які показали, що вміють принаймні не бути безвольними. Вміють грати в дотик і знаходити шляхи у штрафний. Але яким так невиправдано мало давали шансів у цій єврокубковій кампанії» (Football24.ua, 28.10.22).

Цих аспектів торкався напередодні в інтерв’ю сайту «Фандей» і президент «Динамо» Ігор Суркіс. Лейтмотивом спілкування Ігоря Михайловича з редактором видання Андрієм Піскуном стало твердження: якщо Мірча Луческу й залишить команду, то лише в статусі переможця.

«Команда постоянно находится в поездах, самолетах и автобусах, – проаналізував президент основні причини ігрової та психологічної кризи свого колективу. – Но мы не жалуемся. Также Динамо не смогло укрепиться. Но это не отговорки, а объективные причины, потому что в стране идет война. И мне тоже совсем не до футбола» (Fanday.net, 25.10.22).

Пан Суркіс відкинув припущення стосовно того, що розлученню з Луческу на тлі не найкращих результатів заважає, мовляв, необхідність відшкодувань у разі дострокового розриву угоди.

«В контракте Луческу не прописаны никакие отступные, если я его увольняю или он уходит сам, – наголосив І.Суркіс. – У нас контракт построен на джентльменских началах. Луческу может уйти в любую минуту, но он не может уйти не победителем... Он делает все правильно. Не надо вешать всех собак на тренера. Дай Бог, чтобы все молодые тренеры так работали, как он. Луческу 24 часа в сутки думает о футболе» (Fanday.net, 25.10.22).

І, нарешті, динамівський президент вкотре підтвердив твердість намірів повернути «Динамо» на лідерські позиції.

«Я буду поддерживать команду финансово и морально, независимо от того, сколько будет продолжатся этот кризис. Я не брошу команду ни в какой ситуации. Вы в этом могли убедиться за более чем 20 лет моего правления в клубе», – цитує Ігоря Суркіса Fanday.net (25.10.22).

ПРО ЗМІНУ ТА ПРО ЗМІНИ

Подібна довіра багато чого варта. Напевно, перемогу в черговому турі чемпіонату України над «Кривбасом» (3:1) слід оцінювати саме як крок до подолання комплексу проблем.

«Луческу – не опускає рук. І, впевнений, закликає до цього своїх футболістів. Румун уперто відкидає припущення про те, що вичерпав у Києві свій ресурс, що втратив цікавість, мотивацію тощо. Навпаки, смуга невдач для нього – ще один виклик, до низки тих, із яких, власне, й складений нинішній етап тренерської кар’єри. Свідченням тому, зокрема, й останні кадрові зміни в «основі»: трансфер Кабаєва, придбання Перріса та Лонвейка, залучення до головної команди Діалло. Незважаючи на обставини воєнного періоду, Мірча продовжує вибудовувати команду, яка б вирішувала турнірні цілі не тільки на внутрішній арені», – йшлося в одному з нещодавніх матеріалів «Футбольного клубу» (Footclub.com.ua, 6.10.2022).

У цьому плані додають оптимізму процеси на нижчих поверхах динамівської піраміди. Зокрема, в юнацьких командах клубу та в його академії.

«Фахівці із CIES Football Observatory провели чергове цікаве дослідження, – розповсюдив доволі красномовну інформацію «Футбольний клуб». – Вони проаналізували склади команд (на 1 жовтня 2022 року), які виступають у 31 найкращому дивізіоні Європи. Ці склади були проаналізовані щодо клубів, вихованцями яких є футболісти. На першому місці цього своєрідного рейтингу розташувався «Аякс», який виховав для таких клубів 85 гравців. У трійці також розташувалися «Бенфіка» (73) та київське «Динамо» (72)» (Footclub.com.ua, 24.10.22).

На тижні повний склад гравців «біло-синіх» узяв участь у лавах національної збірної 17-річних у черговому етапі відбору до європейської першості.

«Юношеская сборная Украины начала свое выступление на турнире с победы над Азербайджаном – 5:2, – повідомив офіційний сайт київського клубу (Fcdynamo.com, 24.10.22). – В матче приняли участие все 11 футболистов, вызванных на учебно-тренировочный сбор и квалификационные поединки. Это вратарь Вячеслав Суркис, защитники Владислав Захарченко, Максим Коробов, Денис Дикий, полузащитники Давид Билый, Даниил Ищенко, Кирилл Осипенко, нападающие Владислав Калин, Кирилл Пашко, Виталий Лобко и Матвей Пономаренко. Напомним, все они на правах аренды выступают за луганскую «Зарю».

Згодом українська команда розтрощила суперників із Ліхтенштейну (7:0), а наостанок зіграла внічию з господарями відбірної групи боснійцями (1:1), посівши перше місце.

Привертають також увагу успішні виступи в Юнацькій лізі УЄФА 19-річних дублерів донецького «Шахтаря» та львівського «Руху». Перші кваліфікувалися до плей-офф «молодшої Ліги чемпіонів» із групового етапу. Прикарпатці ж, подолавши на старті змагань польський «Заглембе», в наступному раунді в Стамбулі впевнено переграли однолітків із місцевого «Галатасарая» (3:1). Хочеться вірити, що в матчі-відповіді львів’яни підтвердять обґрунтованість претензій на участь у плей-офф.

Саме турбота про хлопців із юнацької команди стала одним із приводів для запальної прес-конференції експрезидента «Руху» Григорія Козловського. Свого часу власник клубу вирішив офіційно залишити керівну посаду у відповідь на погрози з боку дисциплінарних органів вітчизняної асоціації футболу, до методів і результатів діяльності якої пан Козловський має безліч претензій.

Звинувачення, що пролунали на прес-конференції, стосувалися, зокрема, організації «ручного» арбітражу, дивних проблем із системою ВАР, сумнівного телепулу, ганебного самопіару з боку керівників УАФ на тлі жахливого непрофесіоналізму та відсутності будь-якої підзвітності асоціації тощо.

«Я звертаюсь до президентів клубів: досить мовчати! Давайте щось робити. Потрібно рятувати наш футбол, адже він помирає. Він лежить в реанімаційній кімнаті, підключений до всіх апаратів. Нам або лікаря, або клініку потрібно змінювати. Я готовий боротись, і ця конференція – це мій крик душі. Я прийшов з амбіціями змінити український футбол на краще. Його потрібно будувати з фундаменту, з самого низу. Так, це важко, боляче та довго, але це потрібно. Уся футбольна спільнота хоче змін. Ми повинні щось робити. Потрібно щоб усі прокинулися і згадали, що ми вільні люди вільної країни», – цитує Козловського офіційний сайт ФК «Рух» (Fcrukh.com, 24.10.22).

ДОВГІ ТІНІ КОРУПЦІЇ

Попри емоційність «позовника», більшість питань, порушених ним на прес-заході, виглядають абсолютно правомірними. Тим більше – в світлі новин щодо продовження розслідувань діяльності чиновників, яка завдає шкоди не лише національному футболу, а й державним інтересам узагалі.

«Журналисты получили официальное подтверждение, что в жилье Андрея Павелко, руководителя Украинской ассоциации футбола, состоялись обыски, – сповіщає Tsn.ua (28.10.22). – Ранее Павелко публично отрицал факт проведения обысков в своем доме.

Согласно письму Нацполиции, 18 октября 2022 года на основании определения следователя судьи был проведен обыск по месту жительства Андрея Павелко с целью возмещения и изъятия вещей и документов, имеющих значение для досудебного расследования».

«Досудове розслідування розпочато та здійснюється у кримінальному провадженні №42019000000002229 за фактом зловживання посадовими особами Української асоціації футболу своїм становищем у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах. Йдеться про витрачання коштів, які були отримані ФФУ від УЄФА, та пішли на елітні продукти харчування замість розвитку українського футболу», – заглиблюється в тему Footballhub.com.ua (28.10.22).

Як уже неодноразово повідомлялося, в 2016-2017 роках УАФ через компанію Newport Management Limited було отримано понад 4 млн євро від УЄФА в якості компенсації за участь збірної України в Євро-2016. Після чого було підготовлено 18 розпоряджень на загальну суму 3,2 млн євро, підписаних на той час генеральним секретарем ФФУ Юрієм Запісоцьким, якому нещодавно було вручено підозру від Генпрокуратури. Далі кошти були сплачені за велику кількість... чаю, кави, морепродуктів та електротехнічного обладнання.

«Подопечные Андрея Павелко покупали в разных оффшорных компаниях 30 тонн элитного чая, 10 тонн кофе, две тонны морепродуктов и электролампочки. В общей сложности около 3,8 млн евро, – нагадали в спеціальному сюжеті деякі подробиці розслідування журналісти Tsn.ua (22.10.22). – Согласно условиям договоров, местом поставки был определен порт Гамбург (Германия). Журналисты обратились за комментариями в УАФ, однако там расследование не комментируют.

В настоящее время в правоохранительных органах зарегистрировано шесть уголовных производств, в которых расследуют коррупционную деятельность в украинском футболе при руководстве Андрея Павелко. В рамках этих производств уже допрошено больше сотни свидетелей и чиновников».

У свою чергу, портал Footballhub.com.ua звернувся до призабутої дещо теми корупційних оборудок очільників УАФ на «виробництві» штучних полів.

«Ця схема перестала працювати із завершенням повноважень Андрія Павелка на посаді голови бюджетного комітету Верховної Ради України», – зазначають автори сюжету (Footballhub.com.ua, 27.10.22).

У журналістських розслідуваннях – достатньо задокументованих і підтверджених свідоцтв антифутбольно-антидержавницької позиції УАФ та її керманичів. Претензії до них з боку правоохоронців – цілком предметні та реальні, хоча фігуранти справ намагаються представити ситуацію таким чином, немовби на них полюють... російські агресори на чолі з ФСБ. Такі припущення пролунали після того, як у черговий інцидент втрапив Юрій Запісоцький.

«Ранее подозрение уже было вручено генеральному секретарю УАФ Юрию Записоцкому при пересечении границы с Польшей, – нагадує Павло Клименко (Fanday.net, 28.10.2022). – УАФ заявляет, что документ, который вручили генсекретарю организации, сфальсифицирован.

Также Украинская ассоциация футбола уверена, что против Павелко начата кампания Россией из-за его поддержки заявки Украины на совместное с Португалией и Испанией проведение чемпионата мира в 2030 году».

Цинічний «фінт», спрямований на те, щоб крадії державного масштабу вмить перетворилися на героїв-дисидентів, навряд чи вдасться. Але він укотре характеризує те, наскільки УАФ відірвалася від власне українського футболу, «прописавшись» десь у паралельному всесвіті.

Ситуацію з таким управлінням треба якнайскоріше міняти – подібних думок озвучується дедалі більше. Під палкою промовою Григорія Козловського готові підписатися багато його колег. Усе частіше виносяться на обговорення прізвища тих, хто міг би посприяти виходу нашого футболу з глибокої кризи.

Скажімо, Ігор Суркіс готовий підтримати на виборах президента УАФ кандидатуру Андрія Шевченка. 

«Андрея Шевченко я люблю, уважаю и считаю, что он настоящий профессионал, – наводить слова динамівського керівника Андрій Піскун (Fanday.net, 25.10.22). – Если бы мой голос учитывался, я бы поддержал его кандидатуру. Но мой голос, как и голоса 16 клубов Премьер-лиги, к сожалению, нигде учитываются...»

Фігурує в інформаційному просторі персона Романа Зозулі. Справжній патріот України, що останнім часом невпинно допомагає нашим героїчним Збройним силам, на думку багатьох, органічно виглядав би на керівній посаді.

«Злукавлю, якщо скажу, що ніколи про це не думав, – ретранслює пост Зозулі на його сторінці у Фейсбуці Sport.ua (26.10.22). – Звісно, як в діючого футболіста, у мене є своє бачення розвитку українського футболу. Крім того, граючи тривалий час закордоном, маю багато ідей, які хотілося б перейняти і реалізувати в Україні. Але всьому свій час. Єдина перемога, про яку я мрію сьогодні, – перемога України, а вибори вигравати будемо потім».

Об’єднати зусилля з Романом готовий колишній воротар збірної України Рустам Худжамов.

«Есть еще несколько бывших футболистов, которые заинтересованы в изменениях в украинском футболе, но я пока не могу назвать их фамилии», – зізнався він в інтерв’ю Fanday.net (26.10.22).

Не можна не погодитися із Зозулею: найголовніше питання порядку денного в сьогоднішній України – це сприяння якнайскорішій перемозі у кривавій війні з російським агресором. Проте, зрозуміло також, що нова, повоєнна держава заслуговуватиме зовсім іншого футболу – принаймні в сфері його організації та управління. Й для цього, вочевидь, потрібні люди нової формації, нового світогляду, нового часу.