Кухаревич: «Хочу бути максимально різноплановим нападником»
Вихованець «Волині» Микола Кухаревич два роки тому підписав контракт із французьким Труа до 2026 року. Українець лише два матчі провів у Франції, пограв у Бельгії, а минулий сезон завершував у шотландському Гіберніані. Його розповідь – про шалених уболівальників у Шотландії, агресивних британських захисниках, можливий перехід у «Ракув» та виступ молодіжної збірної на Євро-2023, який він пропустив через травму.
‒ Миколо, наступний сезон ви можете розпочати у чемпіонаті Польщі, у Ракуві, разом із Владом Кочергіним. Правда чи брехня?
‒ Є інтерес, але ще нічого не підписано.
‒ Чому Ракув?
‒ Це ‒ чемпіон Польщі, зараз відбирається через кваліфікацію у Лігу чемпіонів, це єврокубки. Поки що чекаємо, чекаємо.
‒ Для вас важливо, що у польському Ракуві грає Влад Кочергін? Чи в Польщі в принципі така атмосфера, що українець почуватиметься як удома?
‒ Так, у Польщі така атмосфера, близький менталітет, загалом усе. З адаптацією, гадаю, проблем не має бути. Плюс ‒ українець, для мене це взагалі новинка. В інших європейських командах не було ні українців, ні російськомовних. Наш у команді ‒ це, звичайно, дуже допомагає. Але я ще не знаю, чи складеться.
‒ Безсумнівно, ви одним оком поглядуєте на команду, яка вами цікавиться. Ракув може потрапити до групи Ліги чемпіонів?
‒ Перший тур кваліфікації вже пройшли, далі Карабах.
‒ Ви на контракті з французьким Труа, але минулий сезон провели у шотландському Гіберніані. Вирішується питання між цими двома клубами та Ракувом?
‒ Про ці подробиці поки говорити не буду.
‒ Чи задоволені сезоном у Шотландії (вищий дивізіон – Прем'єршип, 15 ігор, 5 голів, 1 асист)?
‒ У принципі нормально, було б набагато краще, якби не травми. Забив би ще набагато більше, зіграв би набагато більше та краще, і був би у кращій формі, ніж я зараз.
‒ Двічі вас було травмовано…
‒ Так, і проблема навіть не в цьому. Мені обидва рази не давали повністю відновитися, включали у тренувальний процес та ігри. І тому двічі виходив рецидив.
‒ 15 ігор у Шотландії ‒ це приблизно половина матчів за сезон?
‒ Сезон 2022/23 я розпочав ще у Бельгії. 4 матчі за Левен, але все на заміну виходив. Зрозумів, що на мене не розраховують. Тому на початку осені переїхав до Гіберніана.
‒ У Шотландії, як і раніше, у чотири кола між собою грають?
‒ Навіть складно зрозуміти місцеву формулу розіграшу. Команд небагато, напевно пам'ятаю, що з однією з них тричі зіграли.
‒ Грали з грандами, Селтіком та Рейнджерс? Там таке ж божевілля на стадіонах?
‒ Із Селтіком ‒ грав на гостьовому. Із Рейнджерс не вийшло, був на травмі. Але був із командою. Там фантастика. У Рейнджерс – на 50 тисяч глядачів стадіон, у Селтіка – на 60 тисяч. Повні на кожній грі. Щось неймовірне.
‒ Фанати тиснуть на гравців?
‒ Вперше було взагалі не по собі. Більше навіть відчуваєш, коли спостерігаєш із лави. Коли сам на полі, це відволікає, бо фокус на грі. А збоку – ще важче, здається. На таких стадіонах за таких уболівальників грати, це супер, одне задоволення.
‒ Уболівальники більше вболівають за своїх, усі на позитиві?
‒ Не завжди. На дербі Едінбурга з Хартсом буває, відчуваєш агресію саме проти твоєї команди. Щоправда, іноді вони можуть щось погане кричати і проти своєї команди. Але на більшості матчів, так, позитивна атмосфера, вболівають за своїх.
‒ У Гіберніана ж стадіон не такий великий, як у Глазго чи Селтіка?
‒ Не такий, але теж добрий. Вміщує 20 тисяч уболівальників, щонайменше 15 тисяч було на кожній грі.
‒ Чи відчував підтримку шотландців?
‒ Вона дуже велика, вони й досі мені пишуть в інстаграмі, щоб я залишався. Це ще не закрита розмова, є ймовірність, що я залишуся, все може бути.
Гіберніан – команда з історією. Дуже багато вболівальників. Підтримка божевільна. Вперше у мене такі фанати були. Бувало, що виїзд недалеко, і наших уболівальників могло бути більше за місцевих. Приїжджали по дві-три тисячі. І ми грали на виїзді, як удома. Це було вперше, прямо – шок.
– Вас персонально підтримували?
‒ Міг проходити біля стадіону, там, де кафе та ресторани. Там сидять уболівальники, не прямо, ультраси, а старші, більш статусні. Я міг проходити з кимось зі своїх рідних чи близьких, а вболівальники всім рестораном встають і починають плескати, так просто. Вперше, я взагалі в шоці був. Настільки там захоплені футболом. Усі покоління ходять на футбол, дорослі жінки теж, усі люблять футбол, усі підтримують.
У місті дуже часто впізнавали, фоткалися. І теж, часто старші люди. І якщо в ресторані їм, можуть дізнатися і підійти. Дуже багато любові та уваги відчував.
‒ А чи були вболівальники з українськими прапорами?
‒ На початку моїх виступів (вересень 2022 – прим. А.Т.) – були. Це були наші, прямо велика компанія приходила на стадіон. З нашим прапором, номер мій написали на ньому і прізвище. Потім я підійшов до них. Ще кілька разів приходили, але потім може вже без прапора. Я чув, що є наші фанати. Я знаю, що навіть безкоштовні білети давали українцям на Гіберніан.
‒ У Шотландії грають у класичний британський футбол, чи вже все по-європейськи?
‒ Нижня частина таблиці грає у простіший футбол. Дивувався навіть, що настільки просто грають. Не вигадують, раз-два, і одразу вибивають на нападника. А лідери намагаються грати більш комбінаційно.
‒ А ваша команда?
‒ У Шотландії є два ТОП-клуби, які борються за чемпіонство ‒ Глазго та Селтік. І три клуби, приблизно рівних, Гіберніан, Абердін та Хартс, які борються за п'ятірку. Перші п'ять грають більш європейсько. Інші (сім команд) вже простіше, приблизно рівні між собою. Гіберніан посів п'яте місце. Вийшли до Ліги конференцій.
‒ Ви – центральний нападник. Гіберніан грає на вас не тільки через навіси?
‒ Навіси ‒ теж одне із завдань у грі, багато гри через фланги. Атакуємо через комбінації, точно не б'ємо просто вперед, бездумно. Намагаємося грати у хороший футбол. Є добрі футболісти для цього.
‒ Ви до цього не грали у британському чемпіонаті. У плані гри головою додали, мабуть (зріст Миколи – 191 см)?
‒ Вистачало такої боротьби. У кожній команді великі, інколи величезні захисники, заряджені на боротьбу, у них таке правило, захисник має бути таким.
У плані суддівства був здивований. Елементарні фоли можуть взагалі не свистіти, навіть не бачити, хоча міг бути явний поштовх у спину. Загартувався в цьому плані, і точно, додав.
‒ ВАР є на іграх?
‒ На початку чемпіонату його не було, але згодом з'явився. Один гол у мене чистий зник, через відсутність ВАРу. У всіх газетах написали, був чистий гол. Начебто з наступної гри ВАР і з'явився.
‒ На стандартах за футболки смикають більше, ніж в Україні?
‒ Взагалі там захисники дуже агресивні. Я кілька разів просто здивований був, наскільки там це жорсткіше, набагато. Чіпляють, наступають на ноги. Агресивно налаштовані.
‒ У нас би більше свистіли за таке?
‒ 100%
‒ У вас за сезон – 5 голів. Чи були класичні, британські?
‒ Був один головою, і один асист головою. Були й голи після прострілів, голи були різні.
‒ У Шотландії говорять своєрідною англійською?
‒ У Бельгії я думав, що вже знаю англійську :‒) Але й шотландці, та й самі англійці говорять по-своєму, зі своїм акцентом. Я розумів не всі. Тяжко було, але поступово, звикав, продовжував вчитися і зараз уже на хорошому рівні розумію і можу говорити.
‒ На тренуваннях та у грі без перекладача обходьтеся? Можете дати коментар пресі?
‒ Да, без проблем. Все налагоджено. Вже давав навіть інтерв'ю англійською кілька разів.
‒ Французьку вчите?
‒ Ні. У Труа, до речі, тренерський штаб розмовляє англійською. І пацанів, які англійську знають, багато. Проблем із комунікацією немає. У місті багато хто не знає. Є й у клубі люди, які не знають англійської. Але здебільшого англійської вистачає. Не думаю, що тут залишуся, краще англійську покращуватиму.
‒ Ви не поїхали на молодіжне Євро через травму?
‒ На жаль. Не встиг відновитись. Прикро.
‒ Чи дивилися Євро?
‒ Звичайно, вболівав дуже за хлопців. Було неприємно, що дивлюся з екрану, а не звідти і не можу допомогти команді, хоч міг би. Хоча вони й так гарно виступили. Жаль, що не пережив з хлопцями ті позитивні емоції, що вони пережили.
‒ Багато хто очікував від цієї збірної успіху.
‒ Так, ми відчували, що зібралася дуже хороша команда, колектив. І з цією командою можна далеко піти, ми це розуміли. Не можна було прогаяти цей шанс. Хлопці молодці, гідно виступили.
‒ За віком на Олімпіаду проходьте 2024 року? Поїдьте, якщо запропонують?
‒ Так, проходжу. Звісно, поїду.
‒ У Бельгії та Шотландії ви були в оренді, а основний у вас контракт із французьким Труа, до літа 2026. Чи є ймовірність, що зіграєте у Труа наступного сезону?
‒ Зараз тут тренуюсь. Довгий час проходив реабілітацію після травми в лікувальному центрі Манчестера, там усе на рівні. Вже здоровий, форму відновлюю. Почав тренуватись, з кожним днем додаю, відчуваю, що нічого не розгубив.
‒ Труа розраховує, що ви все-таки у них заграєте?
‒ Якщо вони вийдуть у найвищий дивізіон. Але зараз не впевнений. Хочеться грати вище за другу лігу.
‒ Ви своє клубне майбутнє так чи інакше з Європою пов'язуєте?
‒ Так, хочу заграти тут.
‒ Які чемпіонати для вас у пріоритеті?
‒ Британські. Шотландія та Англія. Відчуваю, що міг би там загратись.
‒ Стиль чемпіонату Бельгії вам не такий цікавий?
‒ Ні, у Бельгії цікаво. Вперше я туди потрапив (2021) ще дуже молодий. Багато залежить від того, до якого тренера потрапиш. У Левені наче мене всі любили, пацани та тренерський штаб, але я там досить мало грав (6 ігор у сезон 2021/2022 та 4 у сезоні 2022/23, ‒ прим. А.Т.). Не особливо себе вдалося проявити, хоча точно заслуговував на більше. І пацани мені казали, що на тренуваннях у мене все гаразд, але на іграх на мене ще не дуже розраховували. Молодий, орендований, якщо є свої, то, звісно, будуть своїх ставити.
Але сезон 2021/22 у Бельгії був дуже продуктивним. Багато роботи по два тренування на день по два-три рази на тиждень могло бути. Багато індивідуальної роботи, тренер та його помічник багато підказували, допомагали моєму розвитку, як нападникові. Я там сильно додав, але не показав це на футбольному полі. Ця підготовка зараз мені дуже допомагає.
У Бельгії технічніший футбол, більше пасу та комбінацій. У Шотландії ‒ більш агресивний та швидкий.
‒ Миколо, ви потужний і високий. Цих якостей достатньо для сучасного європейського центрфорварду?
‒ Я не такий класичний, як велика стіна, допустимо. Не про мене точно. З дитинства розвивав усі якості, щоб не бути однотипним форвардом. Б'ю з обох ніг, мені практично не має значення, з якою бити.
Важливо розвивати й швидкісні якості, я не хочу бути просто стовпом. Хочу вриватися у зони, тікати за спину. Бути дуже різноплановим нападником. Розвивати всі свої сторони, і в мені це виходить. Ви ще побачите багато різних голів від мене.
22 липня 2023 10:43