«Збройні Сили України – це фундамент нашої національної єдності»

Українці! Українки!

Наші захисники й захисниці!

Завершується 58-й день нашої оборони. Завершується у Страсну п'ятницю, один із найскорботніших днів року для християн. День, коли смерть, здається, перемогла. Але... Ми надіємося на воскресіння. Ми віримо в перемогу життя над смертю. І ми молимося, щоб смерть програла.

В цьому році, у час повномасштабної війни, війни Росії проти нашої держави, ці слова мають для нас особливе значення.

Росія принесла в Україну смерть. Після восьми років жорстокої війни на Донбасі Росія захотіла знищити нашу державу повністю. Буквально позбавити українців права – нашого права на життя. Але якими б жорстокими не були битви, у смерті немає шансів перемогти життя. Це знає кожна людина. Це знає кожен християнин. Це базовий елемент нашої культури.

Можливо, в сучасній російській культурі цього вже не існує. Бо, щоб зробити все, що вони наробили проти українців, у наших містах... треба вбити в собі людину. Бо людина будь-якої віри просто не може такого зробити.

Але для нашої культури все це має значення. І матиме значення. І життя точно переможе смерть.

Я вдячний нашим британським друзям за важливе символічне рішення, яке було оголошене саме сьогодні, про повернення посольства в Київ. Велика Британія стала двадцять першою державою, яка повертає дипломатичне представництво в нашу столицю. І це свідчить про те, що не ми одні віримо в перемогу життя над смертю.

Сьогодні з посиланням на російських військових була поширена новина про те, що начебто їхнім завданням зараз є встановлення контролю над півднем України та вихід до кордону Молдови. І нібито там, у Молдові, порушуються права російськомовних.

Хоча, якщо бути чесним, то територія, на якій Росії варто б попіклуватися про права російськомовних, – це сама Росія. Де немає свободи слова, немає свободи вибору. Просто не існує права на іншу думку. Де процвітає бідність і де людське життя нічого не варте. Аж настільки, що вони їдуть до нас, їдуть на війну, щоб вкрасти собі хоч щось, що нагадує нормальне життя.

Знаєте, як раніше говорили про найбільшу мрію: побачити Париж і померти. А від їхньої поведінки тепер просто шок. Бо їхня мрія тепер – вкрасти унітаз і померти.

Що ж, це тільки підтверджує те, що я вже неодноразово говорив: російське вторгнення в Україну передбачалося тільки як початок, а далі вони хочуть захопити й інші країни.

Звісно, ми будемо захищатися стільки, скільки потрібно, щоб зламати цю амбіцію Російської Федерації. Але всі народи, які так само, як і ми, вірять у перемогу життя над смертю, мають боротися разом з нами. Мають допомагати нам, оскільки саме ми стали першими на цьому шляху. А хто далі?

Якщо той, хто може опинитися далі, хоче залишитися сьогодні нейтральним, щоб не втратити щось, то це – найбільш ризикована ставка насправді. Бо ви втратите все. 

Збройні Сили України продовжують стримувати атаки російських загарбників на сході та півдні нашої держави. Ізюмський напрямок, Донбас, Приазов'я, Маріуполь, Херсонська область – це ті місця, де зараз вирішується доля цієї війни та майбутнього нашої держави.

У Слов'янську, Краматорську, загалом у Донецькій області, у Попасній та загалом у Луганській області, у Харкові, у навколишніх районах окупанти намагаються реалізувати примітивну мету – вбити якнайбільше і знищити все, що вони бачать.

І я вдячний кожному нашому захиснику і кожній нашій захисниці, які хоробро тримаються та привчають російську армію до думки про те, що російські шанси у цій війні можуть бути меншими, ніж українські.

Як і кожного ранку, як і кожного дня, як і кожного вечора ми сьогодні приділяли максимальну увагу тому, щоб забезпечити наших військових усією необхідною зброєю. Це завдання номер один для  нашої держави.

І я вдячний усім нашим партнерам, які нарешті нас почули. Які передають нам саме те, що ми просили. Бо ми точно знаємо, що з цією зброєю ми зможемо врятувати життя тисяч людей. І можемо показати окупантам, що день, коли вони будуть змушені залишити Україну, наближається.

Триває повернення нормального життя на території, які звільнені від окупантів.

Якщо на початок цього тижня розмінування відбулося в 70 населених пунктах, то станом на сьогодні розміновано 184 населених пункти. Звісно, потрібно зробити ще дуже багато. Але темп, я вважаю, непоганий.

Гуманітарні штаби працюють на території вже понад 500 деокупованих населених пунктів. Щодобово додаються майже по 100 населених пунктів, куди ми повертаємо медичні та освітні послуги, роботу органів соціального захисту, фінансові установи.

У доволі швидкому темпі відновлюємо транспортне сполучення. Плюс 96 населених пунктів за добу, куди повернули автомобільне сполучення. Плюс 183 населених пункти, куди повернули роботу АЗС. Плюс 90 населених пунктів, куди повернули електрику. Повертаємо водопостачання, забезпечення газом, забезпечення зв'язком.

Повернення України в міста та громади означає в повному сенсі цих слів повернення життя. Вірю, що таке повернення відбудеться й на півдні нашої держави, і на сході України. В усіх районах, куди під прапором Росії занесли деградацію, руйнування та смерть.

Але це залежить від того, наскільки єдиними ми всі будемо в протидії російському вторгненню. Ще раз наголошую: за будь-якої можливості кожен і кожна мають протистояти окупації. Ігноруйте окупантів. Не співпрацюйте з ними. Не допомагайте їм. Знешкоджуйте колаборантів.

Збройні Сили України блискуче виконують свої завдання. Розвідка, Національна гвардія, тероборона, поліція, прикордонники – всі на сто відсотків працюють на перемогу. Але на перемогу також має працювати й кожен громадянин – у тому, чим займається, і там, де перебуває.

Якщо ви за кордоном – підтримуйте Україну. Якщо ви займаєтеся звичайною економічною діяльністю – робіть усе, щоб Україні було якнайбільше користі. Якщо ви опинилися на тимчасово окупованій території – старайтесь зробити окупантам якнайбільше проблем. Збройні Сили України – це наш фундамент. Але на цьому фундаменті має завжди стояти фортеця з нашої національної єдності. Єдності усіх українців, які борються за життя і проти смерті. Проти російської навали.

Традиційно ввечері підписав указ про нагородження наших героїв. Державними нагородами відзначені 48 захисників України. За мужність у бойових діях, за зразкове виконання військового обов'язку.

Вічна слава всім, хто захищає державу!

Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну!

Слава Україні!