Починаючи з 1927: шампанське п’є той, хто ризикує

За 11 днів від 14 до 25 травня 2003 року «Динамо» та «Шахтар» зустрілися тричі – в усіх трьох матчах перемогу відсвяткували кияни. Як підсумок – повний тріумф підопічних Михайличенка в сезоні 2002/03, в тому числі – принципова перемога на прем’єрному турнірі пам’яті Валерія Васильовича Лобановського. Наша розповідь – про третій матч у виснажливому каравані зустрічей надпринципових суперників, коли динамівці в дні свята Києва вибороли Кубок України.

Потрійна перемога над «Шахтарем»

Сезон 2002/2003 щедро обдарував вболівальників українським «Класичним»: аж чотири матчі за сезон, причому, три з них – беззаперечно надважливі та вирішальні – відбулися менш як за два тижні в травні місяці. Якщо в першому колі, в Донецьку, «Шахтар» ще під керівництвом Невіо Скали виграв завдяки голу Воробея, то весняні суперництва склалися винятково на користь динамівців. Усі вони відбувалися в Києві, і господарі в підсумку здобули золоті медалі, Кубок України та Кубок Лобановського, який вперше розігрувався після смерті Метра.

14 травня 2003 року при 37 000 глядачів проходив фінал першого Турніру пам’яті В.В.Лобановського. Українські гранди, перегравши російські ЦСКА та «Локомотив» (очолювані майбутніми тренерами «Динамо» Газзаєвим і Сьоміним), завоювали право розіграти трофей свого великого колишнього футболіста.

Вже на шостій хвилині рахунок відкрив динамівець Леко, «Шахтар» відповів голами Брандао та Ярошенка (один із тих честолюбних дублерів-юніорів, яких Яремченко вистав за донеччан в експериментальному складі), проте динамівці просто не мали права поступитися першим трофеєм імені Метра. Рінкон зрівняв рахунок невдовзі після другого пропущеного, а на 90+6-й хвилині Шацьких забив переможний м’яч. Неймовірна перемога 3:2!

Далі – 21 травня – ключовий матч 12-го чемпіонату України з футболу серед команд Вищої ліги. «Шахтар», випереджаючи динамівців на два очка, вийшов грати матч 26-го туру на полі головного переслідувача. Гра складалася на користь гостей: на 27-й хвилині Попов відкрив рахунок. Але вольових якостей «Динамо» було не позичати – перед самою перервою Шацьких зрівняв рахунок, а невдовзі після відпочинку автогол донеччанина Пуканича приніс перемогу 2:1 киянам.

Цікаво!

Після цієї перемоги «Динамо» очолило турнірну таблицю Вищої ліги з 61 очком, тоді як «Шахтар» опустився на друге місце з мінімальним відставанням.

І ось – апогей. Вдруге в історії та вдруге поспіль «Динамо» та «Шахтар» розігрували в фіналі Кубок України. Після минулорічної поразки від донеччан – 2:3 – підопічні Михайличенка виходили на поле головної арени країни з одним тільки бажанням – взяти реванш і завоювати трофей.

«Шахтар» на шляху до фіналу вибив почергово дніпродзержинську «Сталь» (2:0), черняхівську «Систему-КХП» (4:0), роменський «Електрон» (4:0), криворізький «Кривбас» (2:2, 4:1) та дніпропетровський «Дніпро» (0:0, 3:1), а «Динамо» – бурштинський «Енергетик» (1:0), алчевську «Сталь» (2:0), полтавську «Ворсклу» (1:0, 4:0) та луцьку «Волинь» (4:0, 3:1).

Золоті заміни «Динамо»: спрацювали дві з двох!

Чим здивувати суперника, з яким ти зустрічаєшся вчетверте в сезоні?! Над цим ламали голову головні тренери українських грандів і досягли в цьому успіху – в жодному з трьох травневих матчів їхні стартові склади не повторилися. Розподіляючи сили на травневий марафон, Михайличенко та Яремченко проводили широку ротацію, а «Шахтар» навіть виставив на фінал Меморіалу Лобановського напіврезерв. Залишалося тепер перевірити, чи пішло це на користь справі.

Перед матчем гірша кадрова ситуація була у «гірників» - дискваліфікація Тимощука та Гая, травма Флорі. Проте вже в дебюті матчу зазнав пошкодження Саблич, і, вже накульгуючи, програв боротьбу Воробею після відкидки Бєліка, Андрій завдав обвідного удару й поцілив точно в дальню дев’ятку воріт киян – 0:1. П’ятий гол Воробея в поточному розіграші, він зрівнявся з Шацьких за звання найкращого бомбардира Кубка України ’2003. А от заміна травмованого хорвата на Хацкевича запізнилася буквально на пів хвилини.

На той час «Шахтар» мав уже кілька створених небезпечних моментів – удари Пуканича та Воробея з гри, штрафний Пажина та гострий епізод, який дивом не завершив той же Адріан – 19-річний Пуканич проводив чи не найкращий свій матч за «гірників» і був їхнім лідером на полі.

У складній ситуації, опинившись у ролі наздоганяючих із вимушеною заміною відразу після більш-менш швидкого гола в свої ворота, динамівці опинилися в скрутному становищі в матчі проти чинного володаря трофею. Тим не менш, до перерви господарі фіналу вирівняли гру й кілька разів змусили хвилюватися фанів «Шахтаря», проте Шацьких і Хацкевич після флангових подач і вкидань були неточними, а Окоронкво після прострілу Несмачного зрізав м’яча все ж не в ворота, а трішки в сторону, уникнувши автогола.

А тим часом «гірники» проводили обстріл воріт – ще після перерви Пуканич, після перерви – Воробей цілили по воротах Реви, а ще Віталій виручив, коли після пасу із глибини прямо на нього виривався Бахарєв. На другий тайм Михайличенко провів ще одну заміну, спрямовану на посилення атаки – півзахисника Лека замінив Рінкон. І через десять хвилин Діогу заробив штрафний, а ще один вимушений «джокер» динамівців – Хацкевич – прямим ударом метрів із 25-ти з рикошетом від каркасу воріт зрівняв рахунок. Це 1:1, і попереду трішки більш як третина гри.

Багато очікувань у ці хвилини було від «Шахтаря» - адже в запасі гостей залишалися атакувальні гравці Брандао, Зубов і Левіга. Вийшов тільки перший із них, а останнім Яремченко за нічийного рахунку випустив захисника Глевецкаса – немов би готуючись до півгодини екстра-таймів. За грою ж «гірники» дещо збавляли оберти – в ендшпілі запам’ятався в них хіба що дуплет дальніх ударів Пуканича та Воробея, з яких лише перший потурбував безпосередньо Реву. Тоді як динамівці, під час гри проводячи заміни лише на посилення атаки, додавали й після тонких передач Белькевича ще раніше могли забивати Шацьких і Рінкон.

Розв’язка настала вже в компенсований час, як і належить кубковому триллеру з закрученим сценарієм. Белькевич запустив через правий фланг Шацьких, Макс обіграв Пажина, виманив на себе Шуткова й направив м’яч на Рінкона, який спершу влучив у Окоронкво, проте повторним ударом реалізував добивання – 2:1. Вольова перемога динамівців при 71 тисячі глядачів – це друга за чисельністю відвідуваність фіналів українського Кубка.

...А десь обабіч поля готувався вийти на заміну Чернат – нам так і не судилося дізнатися, замість кого його готували, тому що фінальний свисток застав Флоріна поруч із резервним арбітром. Його заміну «Динамо» провести не встигло, а переможний рахунок відмінив її необхідність. 2:1 – це була перша вольова перемога динамівців у фіналах Кубка України за всю історію. Вже через 17 років, також із Михайличенком у якості головного тренера, кияни відіграються з «Ворсклою» й по пенальті здобудуть ще один «вольовий» трофей.

Протокол

Динамо (Київ) – Шахтар (Донецьк) – 2:1 (0:1)
Голи: 0:1 Воробей (18), 1:1 Хацкевич (56), 2:1 Рінкон (90+1).
Динамо: Рева, Пєєв, Федоров, Головко, Саблич (Хацкевич, 18), Несмачний, Гавранчич, Гусін, Леко (Рінкон, 46), Белькевич, Шацьких. Головний тренер: Олексій Михайличенко.
Шахтар: Шутков, Старостяк (Ндіайє, 40), Окоронкво, Пажин, Попов, Лалатович (Глевецкас, 79), Левандовський, Бахарєв, Пуканич, Бєлік (Брандао, 60), Воробей. Головний тренер: Валерій Яремченко.
Попередження: Хацкевич (49) – Воробей (24), Бєлік (52), Попов (72).
25 травня 2003 року. 17:00. Київ. НСК «Олімпійський». 71 000 глядачів. +28С. Сонячно
Суддя: А.Шандор (Львів).

Динамівцям у сезоні 2002/2003 належало все

Набравши 73 очка, «Динамо» на три випередило «Шахтар» і виграло до всіх трофеїв ще й чемпіонство. Максим Шацьких із 22 голами став найкращим бомбардиром Вищої ліги в тому сезоні, Валентина Белькевича визнали найкращим гравцем 2003 року за референдумом газети «Команда».

Цікаво!

126 тисяч глядачів зібрали три матчі «Динамо» – «Шахтар» у травні 2003-го, при тому, що один із них – по суті, виставковий, товариський, а ще один – той, що в чемпіонаті – проводився на маленькому стадіоні «Динамо». Загалом же середня відвідуваність чотирьох «Класичних» за сезон 2002/2003 склала майже 40 тисяч вболівальників на одній грі!

От тільки мірило успішності неповне без євроарени, а тут похвалитися було нічим. У груповому турнірі Ліги чемпіонів 2002/2003 динамівці випередили лише «Фейєнорд», поступившись «Ньюкаслу» та «Юве», а наступного сезону взагалі посіли останнє місце в квартеті з «Інтером», «Локомотивом» та «Арсеналом». «Шахтар» у ці два сезони взагалі не проходив у груповий етап. Залишалося наполегливо працювати, щоб підвищити рівень своїх футболістів, а з ним – і рівень клубних амбіцій. Добре, що постійний прогрес вітчизняного чемпіонату стимулював навіть грандів до «перегонів озброєнь», що підвищувало клас українського футболу та в підсумку призвело до успіхів наступних років – як клубів, так і збірної.