Головній спортивній арені України виповнилося 99 років

У самісінькому центрі Києва, біля підніжжя Черепанової гори, розташований один з найбільших у Європі комплекс спортивних споруд, який з 1996 року має назву «Національний спортивний комплекс «Олімпійський». Його центральною частиною є велика спортивна арена з футбольним полем, легкоатлетичними доріжками та двоярусними трибунами для глядачів.

ВІД ЧЕРВОНОГО ДО РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО

Проєкт стадіону був розроблений молодим інженером Л.І. Пільвинським. Для південної і східної трибун використали схили Черепанової гори. З уламків будівель спорудили північну та західну трибуни, засипавши їх землею. Особливу увагу будівництву стадіону приділяв угорський політичний діяч-інтернаціоналіст Лайош Гавро, який 1924 року був військовим комісаром Київської губернії. Саме йому належить ініціатива створення Червоного стадіону. І завдяки Гавро це будівництво таки почалося. Назва «Червоний стадіон ім. Л. Троцького» була визначена за революційними традиціями того часу.

У 1924 році на стадіоні розбудували футбольне поле 120×70 метрів з орієнтацією захід-схід. Навколо зовнішнього периметра поля облаштували бігові доріжки, звели роздягальні та душові. Поступово стадіон змінював своє обличчя. З 1925 року на Червоному стадіоні проходила більшість матчів на першість міста.

  
Червоний стадіон з перших днів свого існування дав великий поштовх розвитку масового спортивного руху в Києві. Він був на той час найкращою в місті футбольною ареною, тож до відкриття стадіону «Динамо» саме на Червоному стадіоні проводилися всі значні матчі першості Києва та міжнародні поєдинки.

Після того, як 1934-го року Київ став столицею Української РСР, був оголошений конкурс на «підняття» Червоного стадіону на вищий рівень. Переміг проєкт молодого архітектора Михайла Гречини під назвою «Український республіканський стадіон». З ім’ям цього видатного українського архітектора пов’язані майже всі зміни та реконструкції стадіону упродовж 50 років.

Проект Михайла ГРЕЧИНИ

За п’ять років будівництва стадіону «виросла» футбольна арена з трибунами для глядачів, фізкультурний павільйон з роздягальнями, суддівськими кімнатами і лікарськими кабінетами. Новий стадіон міг одночасно прийняти 70 тисяч глядачів. Широка алея, засаджена кленами, оточувала всі 36 секторів стадіону. Поруч, біля підніжжя Черепанової гори, збудували майданчики для волейболу, тенісу, баскетболу й городків. Трохи вище, на горі, були розташовані альтанки для відпочинку.

Друге урочисте відкриття повністю реконструйованого стадіону, що отримав нову назву – Республіканський стадіон ім. М.С. Хрущова – планувалося 22 червня 1941 року. Київське «Динамо» готувалося до матчу з командою Червоної Армії з Москви. Але саме того дня, вранці 22 червня 1941 року, розпочалася війна. Нижче – квиток на ту саму гру, що не выдбулася...

  
ВІЙНА ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ

19 вересня 1941 року до Києва увійшли війська загарбників. Офіційно за часів окупації стадіон був відкритий 12 липня 1942 року. Тоді пройшов футбольний матч між командами спортивного товариства «Рух» та командою однієї з німецьких частин «Д.В.», який закінчився перемогою української команди.

Після визволення Києва від фашистських купантів 6 листопада 1943 року стадіон важко було впізнати. Під час війни його спеціально не бомбили ні наші, ні німці. Хоча випадкові влучення окремих снарядів таки траплялися. До того ж, на стадіоні «квартирувалися» війська – свої і чужі. Під час окупації в центральному павільйоні був німецький гараж. А, відступаючи, загарбники вивезли ажурні вхідні ворота й огорожу, вікна та двері, зруйнували водогін, освітлення, радіомережу тощо. Тож стадіон довелося відбудовувати.

Стадіон у 1942 році

Уже 25 червня 1944 року стадіон урочисто відкрили. Символічно, що цього дня відбувся матч «Динамо"(Київ) – ЦБЧА (Москва), тобто той, який не відбувся 22 червня 1941року. На жаль, кияни програли з рахунком 0:4.

Керівництво республіки й особисто Микита Хрущов поставили перед архітекторами і будівельниками завдання щодо приведення споруди у відповідність довоєнним проєктам і з обов’язковим доопрацюванням. Зокрема, було питання освітлення футбольного поля для проведення матчів у вечірній час і встановлення сучасного табло. Табло не було взагалі аж до 1949 року, а результат матчу демонстрували на табличках, що вивішувалися на щоглах з драбинами, якими піднімалися працівники стадіону, щоб замінити таблички в ході матчу.

  
Роботи з ремонту й удосконалення стадіону гальмувалися нестачею значних капіталовкладень. У повоєнний час з цим було дуже скрутно. Саме тому перша реконструкція затяглася майже на п’ять років, а відкрили стадіон тільки 1949 року. Тоді були споруджені допоміжні приміщення для футболістів – роздягальні та душові кабіни. Навкруги футбольного поля зробили бігову доріжку шириною 10 метрів. Трибуни стадіону налічували 38 секторів, в них – 47 756 сидячих місць.

Улітку 1954 року завершилося будівництво головного фасаду стадіону – колонади зі службовим входом до внутрішнього двору адміністративного корпусу. Ці колони стали візитівкою стадіону. Та головним досягненням того часу було встановлення у 1956 році чотирьох 45-метрових металевих башт із 320 гратчастими прожекторами загальною яскравістю освітлення на 500 люкс. З того часу футбольні матчі у Києві можна було проводити увечері. Також 1956 року на стадіоні з’явилося більш сучасне табло, з годинником посередині, оснащене електричними лампами, які висвічували рахунок матчу за командою оператора.

У жовтні 1962 року Республіканський стадіон ім. М.С. Хрущова змінив назву на Центральний стадіон. Саме наприкінці того року на стадіоні демонтували старе табло і почали встановлювати нове електронне табло, придбане в Угорщині.

Реконструкція стадіону, 1967 рік

Друга генеральна реконструкція стадіону була розпочата 1966 року. Оновити стадіон планувалося до святкування 50-тої річниці Жовтневої революції (1967 рік). Основою цього проекту було спорудження другого ярусу трибун, змонтованого вперше у світовій практиці на оригінальних залізобетонних двоконсольних ригелях.

Двоярусна чаша трибун стадіону була розрахована на 100 062 місця. Також, за цим проєктом був, нарешті, побудований репортерський комплекс над верхнім ярусом західної трибуни, де на високих опорах змонтували коментаторські кабіни, а також спорудили трамплін для стрибків на лижах. Встановили й два нових електронних табло розміром 18×6 метрів: ліве показувало час, дату й температуру повітря, а праве – назву команд, рахунок матчу і авторів забитих м’ячів.

  
ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ ТА ЄВРО-2012

Утретє на капітальний ремонт і значну реконструкцію Центральний стадіон став 1977 року у зв’язку з прийнятим рішенням про залучення столиці України до проведення футбольного турніру ХХІІ літніх Олімпійських ігор 1980 року. В період цієї реконструкції на території спортивного комплексу збудували ще два футбольних поля, майданчик для метання диску, ядра, спису та молота, новий унікальний трамплін, який мав вантову конструкцію. До олімпійського футбольного турніру 1980 року стадіон повернув історичну назву – Республіканський. 20-27 липня 1980 року тут відбулися футбольні матчі учасників Олімпійських ігор – команд Алжиру, Іраку, Іспанії, Коста-Рики, НДР, Сирії та Фінляндії.

  
1996 року стадіон отримав назву Національний спортивний комплекс «Олімпійський». Цей статус підтверджений Указом Президента України.

Під час реконструкції 1998 року за рахунок встановлення індивідуальних стільців, місткість стадіону зменшилась до 83 тисяч.

  
Остання реконструкція Національного спортивного комплексу «Олімпійський» розпочалася у серпні 2008 року в межах підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

  
Нині «Олімпійський» – багатофункціональна спортивна арена. На ній проводяться футбольні матчі, легкоатлетичні змагання, культурно-розважальні та інші масові заходи.

З моменту відкриття після останньої реконструкції у 2011 році на стадіоні провели більш як 200 футбольних матчів у рамках Євро-2012, Ліги Європи, Ліги чемпіонів УЄФА, кваліфікації чемпіонату Європи та Кубку світу, та Української Прем’єр-ліги. 26 травня 2018 року НСК «Олімпійський» приймав Фінал Ліги Чемпіонів УЄФА.

З червня 2018 року НСК «Олімпійський» входить до переліку багатофункціональних арен УЄФА класу Еліт. Тут відбулися успішні концерти найпопулярніших українських і світових музикантів, серед яких – Океан Ельзи, Мадонна, Red Hot Chili Peppers, Depeche Mode, Imagine Dragons, Enrique Iglesias, KISS.

Загальна площа комплексу становить 16,88 га. Місткість стадіону – 70 050 тис. глядачів.