Боровик: «Зарплаты не видел с сентября»

Голкіпер «Кривбасу» Євген Боровик відверто розповів про події у криворізькому клубі.

– Євгене, мабуть, здогадуєтеся, про що розмовлятимемо?
– Звичайно! Проблеми «Кривбасу» останнім часом найбільше на слуху. Та й про невиїзд до «Волині» запитаєте, вгадав?

– Так. Це рішення – не їхати до Луцька – було для вас і для партнерів несподіванкою чи все ж таки відчувалося, що все до цього йшло?
– Повірте, до цього все йшло, й дуже давно! Дожилися до того, що навіть не було грошей на готель! Усі ж розуміють, скільки годин треба їхати з Кривого Рогу до Луцька. А якщо не ночувати на місці, то фактично треба виїжджати вночі й після тяжкої дороги зразу виходити на поле, навіть не перепочивши й не підготувавшись. Тому й було ухвалене в підсумку рішення – не їхати на матч із «Волинню».

Повірте, не можу втримати емоцій! Скільки ж можна так знущатися з колективу, з футболістів?! Тепер маємо те, що маємо. Раніше треба було бодай трохи думати.

– І давно таке коїться?
– Фактично після матчу з «Дніпром». Коли відібрали в дніпрян очки, почалися затримки, невиплати. Керівництво клубу нас годувало обіцянками, ми ж виходили грати, щоби не осоромити честь клубу. Терпіли-терпіли…

– Дивно, адже ще зовсім недавно президент «Кривбасу» Олександр Лівшиць заявляв у пресі, зокрема й нашому виданню, що клуб має спонсорський контракт із групою «Приват». Тобто, кошти на фінансування мали би бути…
– (Перебиваючи). Слова! Лише слова! Яке фінансування? Про що ви говорите?

– Клуб не мав коштів виплачувати зарплатню футболістам чи керівництво чинило, скажімо так, непорядно?
– Мені складно судити. Схиляюся до думки, що в наших керманичів не було коштів. Та все ж від того не легше. Треба ж якось прораховувати бюджет наперед.

– Побутувала інформація, ніби й харчування в команди не було на базі…
– Не було! Взагалі! Гарячої води не було на базі! Ні помитися, ні поїсти! Гравці – як хочете, так і харчуйтеся. На свої кошти якось існували. Пляшки води після тренування не було!

– Що ж надихало на гру та здобуття хорошого результату?
– Ось, бачите, такий парадокс. Проблеми нас не вибили з колії, а згуртували. Ми стали зліші.

– А відставка Олега Тарана, напевне, стала для команди шоком?
– Було прикро й неприємно. А з іншого боку, чому дивуватися? Олег Анатолійович, як тільки міг, нас підтримував. На жаль, од нього в плані керівництва мало що залежало, він же так само, як і ми, людина підневільна. Усе, що він міг зробити як тренер, виконав на совість: дав позитивний результат. А далі не витримав. Я особисто його розумію.

– Може, поділитеся: які слова він підбирав футболістам, щоб мотивувати на гру?
– Нас особливо й не треба було мотивувати. Говорив нам, що треба битися за своє ім’я, честь. (Після паузи. – О. К.). Казав, щоб шмарклі не розпускали! Переконував, якщо не розкиснемо, то обов’язково будуть пропозиції з інших клубів. І справді, якби ми опустили руки, кому би ми були потрібні?

– Євгене, а де ж ви, образно кажучи, зараз? І в якому статусі?
– Перебуваю нині у відпустці. В Україні. А щодо статусу – навіть не знаю, що й сказати. Формально залишаюся гравцем «Кривбасу», хоча й активно шукаю варіанти працевлаштування. Та, думаю, отримати статус вільного агента буде не складно, зважаючи на те, як наше керівництво платило зарплатню.

– Довелося чути, що місяців три-п’ять…
– А з вересня – не хочете?

– Овва!
– Я особисто тримав повну зарплатню останній раз саме в той період.

– Що ж вам сказали: буде команда чи не буде?
– Сказали – сидіти на телефонах. До 14 червня мають вирішитися всі питання: щодо боргів по зарплаті, а також чи взагалі буде функціонувати клуб. А якщо не вирішиться, то, мабуть, буде наше керівництво грати на першість лазні.

– Із таким станом справ, мабуть, далеко у відпустку не наїздишся?
– Усе правильно. Залишився в Україні, бо на закордон коштів немає. Сиджу в Одесі, відпочиваю, приїхав провідати кума (сміється). Що буде далі – життя покаже.