Бойцан: «О Селюке нужно говорить с осторожностью»

Генеральний директор спортклубу «Таврія» Олександр Бойцан не боїться великих обсягів роботи.

– Олександре Володимировичу, минулого четверга ви повідомили, що всі кадрові трансформації у сімферопольців поки обмежуються заміною Юрія Васюкова на вас. Що за цей час змінилося?
– Нічого. Зрозумійте мене правильно: наразі в «Таврії» відбувається те, що й має бути за схожих обставин, – аудит. Тому допоки це не завершиться, нічого нового не почуєте. Жодних змін не буде.

– Скільки триватиме ревізія?
– Майже два тижні.

– Не дуже орієнтуюся в економічно-фінансовій термінології, та все ж мені відомо, що аудит – то докорінна перевірка. Наскільки ґрунтовною вона буде в контексті кримського СК? Зачепить лише фінансовий аспект чи й спортивний також?
– Зачепимо все: перевірятимемо, вивчатимемо максимально широке коло питань, пов’язаних із «Таврією». Звісно, на першому плані – серйозний аналіз фінансової та господарської діяльності клубу за минулий рік…

– …Вибачте, що переб’ю: чому лише 2012-й? Попередня команда менеджерів працювала на півострові три роки…
– Вирішили, що доцільніше зосередитися на класичній методі праці, коли аналізуються саме календарні 12 місяців… Власне футбольну складову також не минатимемо: зокрема, детального розгляду просто вимагає діяльність селекційної служби або ширше – питання трансферів.

– Добре, що про це сказали: в ніч із четверга на п’ятницю матимете «час ікс».
– Та я вже зараз можу визнати: до літа наступного року «Таврія» залишиться без нових футболістів.

– Отак…
– Справа ось у чому: якби я прийшов у клуб десь на тиждень раніше, ми б устигли зняти відповідну заборону ФІФА (не шукайте тут манії величі, це всього лише констатація реального стану справ), проте не склалося.

– Ви згадали «реальний стан справ», а мені цікаво збагнути, наскільки чітко розумієте, куди прийшли працювати?
– (Із натхненням). Дуже радий, що ви про це запитуєте! Ваші слова свідчать про те, що наші проблеми очевидні для всіх… Так, усвідомлюю, що мені буде вкрай складно, проте, з іншого боку, — цікаво. То ж неправильно, коли людина, яка приходить на нове робоче місце, отримує його в блискучому, накрохмаленому вигляді — кадрові зміни тому ж і стаються, бо їх труднощі провокують.

Мене ж тому й узяли, щоби радикально змінити курс, яким «Таврія» рухалася останніми роками… Знаєте, для себе вирішив: якщо в мене вийде все, що вимагають клубні засновники, і що заплановано власне мною, то можу вважати себе хорошим спеціалістом у своїй справі.

– Чи маєте вже якісь найперші враження, висновки?
– Єдиний допоки висновок такий: є великі претензії до осіб, які за останній рік проводили в клубі трансфери. Більше не скажу. (Після паузи). Іще зрозумів, що «Таврія» має вельми роздутий кадровий штат: нікого не хочу образити, люди тут загалом не винні, що їх на роботу брали, тим паче, вони її робили чесно й добросовісно, проте в цьому плані зміни будуть великі…

Також мені не подобається робота нашого офіційного сайту: не може веб-сторінка футбольної команди бути настільки заполітизованою — треба елементарно інформацію до людей доносити, а не займатися «непрофільними» речами.

– Олександре Володимировичу, таки доведеться ще трохи поговорити про селекцію: травми Свенссона та Назаренка ще більше ускладнюють ваше становище.
– Усе не настільки погано. Так, із приводу шведа все зрозуміло: його чекає операція, він уже в Німеччині, поки що невідомі навіть ймовірні строки відновлення. Проте Сергій, як ми сподіваємося, пропустить лише перший весняний тур, а до другого наш лідер буде у формі.

– Та все ж тема трансферного мораторію висить над «Таврією». Як збираєтеся боротись із цим? Або, з іншого боку, хто торік привів у клуб Дмитра Селюка — значною мірою, винуватця нинішнього колапсу?
– Про пана Селюка треба говорити обережно: він — особистість одіозна, звісно, проте й хорошого для українського футболу зробив чимало. Вправних гравців сюди привозив. А ще не забуваймо, що й досі кілька його підопічних перебувають у нас на контракті. Щиро вірю, що вже до літа владнаємо з ним усі спірні моменти… Мені не відомо, яким чином він прийшов у клуб, однак знаю, що це — серйозний агент, із яким треба рахуватися.

– Пан Куніцин — також серйозна постать: яка його доля у вашому СК?
– Сергій Володимирович залишається в нас президентом. Причому він потрібен нам якраз у Києві, де він буде дуже корисний: на нього чекає багато адміністративної роботи, з якою, вірю, впорається. Усе-таки народні депутати — авторитетні в Україні люди… А взагалі — треба трохи зачекати: хай мине час, і тоді чимало незрозумілих сьогодні речей набудуть цілком логічного вигляду.