Рябоконь: «Гармаш і Рибалка ще могли б пограти серед профі»

У клубі з Київщини він гратиме дещо незвичну для себе роль, тобто не буде головним тренером. Яку ж саме роботу виконуватиме іменитий спеціаліст у непрофесійному клубі та як його туди заманили?

«МОЄ ЗАВДАННЯ – ДОПОМОГТИ ФК ЛІСНЕ СТАТИ НА ПРОФЕСІЙНІ РЕЙКИ»

– Олександре Дмитровичу, тож ким саме ви працюватимете у ФК Лісне: асистентом чинного керманича команди Олександра Розгона чи тренером-консультантом? Давайте нарешті з’ясуємо цей момент.
– Розпочнемо з того, що я вже офіційно співпрацюю з ФК Лісне. Зараз ми з командою перебуваємо на зборах в Ковелі, розпочали підготовку з 2 березня. В команді я виконуватиму роль тренера-консультанта.

– Якщо можна, детальніше, що саме входитиме до сфери ваших обов’язків?
– Моє завдання – допомогти команді стати на професійні рейки.

– Дуже цікаво. Тобто керівництво ФК Лісне має на меті нарешті стати професійним клубом?
– Клуб амбітний і, думаю, що з наступного сезону, є така ціль, щоб вже грати серед професіоналів.

– Тобто є чітке завдання від керівництва перемогти в чемпіонаті ААФУ й пробитися до Другої ліги?
– Так. Є чітке завдання, і найголовніше – бажання всіх гравців та тренерів ФК Лісне його виконати та грати серед професійних клубів.

– А фінансово клуб потягне Другу лігу?
– З фінансами все о’кей. Ви ж бачите, яких гравців запрошують і вони погоджуються грати за клуб. Команда взута, одягнена, нагодована, має змогу проводити нормальні, повноцінні збори. А ще, мені одразу впало в око, що в колективі дуже хороша атмосфера. Хлопці повністю задоволені тим, що робить клуб для них.

«ПРОПОЗИЦІЯ ДОЄДНАТИСЯ ДО ФК ЛІСНЕ В МЕНЕ БУЛА ВЖЕ ДАВНО»

– Хто і як вийшов на вас з пропозицією співпраці?
– Пропозиція доєднатися до ФК Лісне в мене була вже досить давно. Вона надійшла мені від директора клубу Віктора Зелінського. Він був дуже наполегливим.

– Наступне питання вам може здатися дивним, але. Який у вас інтерес співпрацювати з аматорським клубом? Хіба це ваш рівень?
– Погодився я не одразу, хоч і познайомився з Зелінським ще десь пів року назад. З того часу постійно були на зв’язку. Останніми місяцями роботи в мене по суті не було. Тому подумав, прикинув, зрештою, погодився.

Так, клуб виступає серед аматорів, але, певен ви знаєте, що тут зібрані дуже досвідчені гравці, з гучними іменами. Вважаю, що на даному етапі погодитись працювати у ФК Лісне є абсолютно правильним рішення.

– Виходить так, що ви пристали на пропозицію, щоб не бити байдики вдома?
– Можна й так сказати. Поки в нас мова йде про мою роботу в клубі на час підготовчого періоду, а там – поживемо, побачимо. В аматорських клубах, ви ж розумієте, контрактів немає.

– Не повірю, що ви погодились працювати «за спасіба».
– Ох і питаннячко у вас. Певно, що не «за спасіба». Знаєте, за великим рахунком у мене було три роки простою. Останні пів року працював у Діназі, але… Якби ж вистачило натхнення у колишніх спонсорів вишгородського клубу, а так… Вони один місяць команду фінансово підтримували – і все. Решту часу всі гравці та представники тренерського штабу працювали задарма. Зарплат ми не бачили.

«ЖОДНИХ СУМНІВІВ У ВИСОКІЙ ВИКОНАВСЬКІЙ МАЙСТЕРНОСТІ ГАРМАША І РИБАЛКИ НЕМАЄ, ВОНА В НИХ НІКУДИ НЕ ПОДІЛАСЯ»

– До Діназу ми ще повернемося. Ви сказали, що у ФК Лісне є гравці з гучними іменами. Я так розумію, ви насамперед про Сергія Рибалку та Дениса Гармаша.
– Так-так, про них. Та не лише. Ще є група вікових, досвідчених футболістів. Наприклад, у команді є Олександр Насонов, Сергій Шестаков, Женя Морозенко, Володя Коваль. Також є молоді цікаві гравці.

– Щодо Рибалки та Гармаша. Обом лише по 34 роки. Чи не зарано вони вирішили в аматорах побігати? Ну, добре, може, вже й не цікаві Сергій та Денис клубам УПЛ, але на рівні Першої чи Другої ліги серед профі вони б точно не загубилися.
– Погоджуюсь. Вони ще б сезон-два спокійно могли пограти серед профі. Особисто в мене немає жодних сумнівів у високій виконавській майстерності Гармаша та Рибалки, вона в них нікуди не поділася. В них ще є бажання пограти. Чому все ж вирішили в аматорах? Не знаю, то до них питання.

– Мав розмову із Гармашем. Я так зрозумів, що він просто наївся вже професійного футболу, скажімо так. Давайте наостанок поговоримо трохи про Діназ. Ви покинули цей клуб через його фінансові проблеми чи були ще якісь нюанси?
– В мене не було жодної зарплати за пів року. Це перебір. Погоджуєтесь?

– Та про що мова, звісно! Це, м’яко кажучи, несерйозно.
– Отож. Так не має бути. Ми й так якось дотерпіли до зимової паузи. Не склалося з останнім виїздом, але… Знаєте, зважаючи на ту ситуацію, що була в Діназі, хай подякують, що ми хоч дограли перший етап чемпіонату.

«ДІНАЗ ПІДВЕЛИ СПОНСОРИ, ЯКІ ВЗЯЛИСЯ ЗА КОМАНДУ І РІВНО МІСЯЦЬ ЇЇ ФІНАНСУВАЛИ. ПОТІМ – ПРОСТО КИНУЛИ. ЗАБУЛИ»

– З вами все ж розрахувалися, коли ви сказали, що покидаєте клуб, чи залишилися винні гроші?
– Ситуація така, що саме до футбольного клубу Діназ в мене претензій немає. Проблема не в керівництві вишгородського клубу. Просто у команди в кінці літа з'явився спонсор, але їх завзяття вистачило лише на один місяць. Далі вони про команду забули. Повторюся, пів року, п’ять місяців точно, не було жодних виплат.

– Виходить, що ви працювали, а футболісти – грали, на голому ентузіазмі?
– Так воно й було.

– Тож, Олександр Бандура не перебільшував, коли розповів, що хлопці харчувалися локшиною швидкого приготування «Мівіна»?
– До речі, зі спонсорами Діназа, які взялися за команду й потім просто кинули, до цього часу немає жодного зв’язку. Ми до останнього сподівалися, що в них, може, совість якась прокинеться, але – ні. Всі так і розійшлися на зимову перерву з думками – чи догравати, чи зніматися, і як взагалі бути.

– Окрім пропозиції від ФК Лісне, у вас не було інших варіантів продовження кар’єри?
– Якісь розмови є постійно, але не було жодної конкретики. Сподіваюся, що буде ще в мене серйозний виклик. Якщо він все ж буде, погоджусь одразу. Обов’язково. Вірю, що ще попрацюю на рівні професіоналів, питання лише – коли…