Люкенс: «Я – реаліст»

Як опинився на теренах нашої Батьківщини? З цього запитання й розпочалася наша розмова з новим наставником «Кристалу».

– Мої пращури переїхали до Америки з Ірландії, – розпочав розмову пан Денніс. – А народився у Нью-Йорку, в ірландському кварталі, де ще в дитинстві, з восьми років, почав захоплюватися футболом.

– За які команди виступали?
– На професіональному рівні – за команди першої ліги США «Bay Area Seals» (MLS – найвища професіональна футбольна ліга США і Канади. – О. К.) та колективи 2-3 дивізіону. Багаторазовий чемпіон штату Массачусетс.

– А тренували?..
– Отримавши ступінь магістра після закінчення Державного Коледжу штату Південний Коннектикут та ступінь бакалавра після закінчення Спрінгфілдського Коледжу (Штат Массачусетс), у 22 роки отримав першу ліцензію. А вже в 25 – другу американську ліцензію «А».

Спочатку працював із дитячими колективами, відтак, за два роки, вже тренував університетську команду. Був граючим тренером. Тренував професіональні колективи як головний тренер першого та другого дивізіонів Бостона та Гарварда. Готував до олімпійського відбіркового турніру збірну команду Сент-Люсія (Кариби).

– А як здобули право працювати в Старому Світі?
– Справді, американська ліцензія не котирується в Європі. Тут потрібно мати ліцензію УЄФА. Але  оскільки володію англійською, тому й пройшов навчання в Ірландії. Тим паче, мої пращури з цієї країни.

– А до України як занесло?
– Уже раніше приїздив сюди. У вашій країні познайомився з моєю теперішньою дружиною, вона з Миколаєва. Зараз отримав дозвіл на мешкання в Україні, оскільки живу тут чотири роки. До речі, крім мене, в Європі за весь час із США працювало лише троє тренерів.

– Спостерігали за херсонською командою більше місяця. Чого не вистачає «Кристала», щоби виправити своє турнірне становище?
– Коли команда програє кілька матчів поспіль, в першу чергу, потрібно допомогти колективу стати психологічно міцнішим, а гравцям повірити в себе. Тому наше завдання з президентом клубу Олексієм Кручером – повернути футболістам віру в себе. Схоже, це потроху вдається, адже результати покращилися, хоч виконавці одні й ті ж. На тренуваннях, наприклад, багато звертаємо уваги на взяття воріт: більше руху, менше розігрувань м’яча. Уважаю, реально ми повинні бути у верхній частині турнірної таблиці.

– Ви – прибічник командної гри чи надаєте перевагу індивідуальним діям?
– Сучасна тенденція футболу – це якнайменше тримати м’яч і багато рухатися. Треба швидко переміщатися полем, постійно пропонувати себе, відкриватися. Це – майбутнє футболу. Однак якщо ситуація на полі потребує цього, то не забороняється брати гру на себе.

– А як долаєте мовний бар’єр?
– Легко, бо володію російською. Хоча в скрутних випадках допомагає президент клубу Олексій Кручер.

– Як проходив період адаптації в команді?
– Спочатку нервував. Усе-таки нова країна, нові звички. Тим паче, не знав, як навіть звуть футболістів. Але коли побачив, що після програшу вони переживають за результат, то повірив, що з ними можна працювати.

– Чого хоче досягти новий тренер із «Кристалом»?
– Кожен наставник мріє бути вгорі турнірної таблиці. І я не відрізняюся від інших. Але я – реаліст. Тому про далекоглядні перспективи не загадую, а готую команду до кожної гри, бо без хороших результатів не будуть збуватися жодні мрії. Хоча для цього потрібно створити ще й відповідну матеріальну базу.