«Золотий м’яч» для строкатої компанії

До заповітної нагороди кращому гравцеві Старого Світу з нинішніх колег Андрія Миколайовича найближче підбиралися чорногорець Деян Савичевич і серб Драган Джаїч.

Перший, у минулому одноклубник Шеви по італійському «Мілану», в опитуванні 1991 року поступився в підсумковому списку горішнім рядком тільки французу Жан-П’єру Папену. Тоді одразу троє футболістів (іще Панчев і Маттеус) розділили друге-четверте місця, набравши по 42 бали та відставши від переможця майже на сто пунктів. Савичевич очолює Футбольну спілку Чорногорії вже понад два десятиліття, ще відколи організація була членом Асоціації футболу Югославії.

Джаїч, один із героїв Євро-1968, у тогорічному референдумі «Золотого м’яча» посів третю сходинку з 46 очками. Вище опинилася пара з «Манчестер Юнайтед» – англієць Боббі Чарльтон (53 бали) і північноірландець Джордж Бест (61). На відміну від Савичевича, котрий опанував керівну посаду у віці 35 років, Джаїч обраний очільником Сербської асоціації 77-річним, у 2023-му.

Із тих, чиї прізвища точно відомі широкому вболівальницькому загалу, варто згадати також Левана Кобіашвілі (Федерація футболу Грузії). Поціновувачі статистики знайдуть у довідниках інформацію про футбольне минуле люксембуржця Поля Філіппа, естонця Айвара Похлака, андоррця Фелікса Альвареса, представника Гібралтару Майкла Лламаса, Агіма Адемі з Косова, поляка Цезарі Кулєши, словенця Раденко Міятовича, хорвата Маріяна Кустича, швейцарця Домініка Блана та Марко Тури (Сан-Маріно).

У жіночому футболі колись виблискували Ванда Сігургейрсдоттір із Ісландії (перша жінка, що стала тренером чоловічого клубу, до того захищаючи кольори перших збірних із футболу та баскетболу) й Лісе Клавенесс із Норвегії (73 поєдинки у складі національної збірної).

Голова латвійської федерації Вадим Ляшенко та іспанець Педро Роча, котрий замінив на керівній посаді відстороненого Луїса Рубіалеса, вважалися у своїх країнах знаними майстрами футзалу.

Футбольні інститути, втім, не завадили деяким зіркам опанувати паралельний фах. Серед них – вельми успішні бізнесмени, економісти, агенти з нерухомості, юристи. Адемі, скажімо, знайшов себе в будівництві та готельному бізнесі. Блан торгує будматеріалами, а до того очолював кілька швейцарських компаній. Роча володіє рестораном і двома бутіками одягу. Клавенесс і Крістіан Андреасен (Фарерські острови, мав досвід виступів у елітній лізі) – магістри права. А Лламас – той узагалі Генпрокурор Його Величності в Гібралтарі!

До речі, юриспруденція – чи не найпопулярніша сфера після власне футболу, де відбувалося кар’єрне зростання нинішніх президентів національних асоціацій. Дипломованими правниками є болгарин Михаїл Касабов (а ще він має досвід співпраці зі справжніми спецслужбами як агент «Іван»), грек Панайотіс Балтакос, данець Єспер Крістенсен, італієць Габріеле Гравіна, Гуго Куадерер із Ліхтенштейну та француз Філіпп Діалло.

Це, вочевидь, значною мірою позбавляє знаків питання особу найближчого заступника Андрія Шевченка – першого віце-президента УАФ адвоката Павла Бойчука.

Заживши слави успішних бізнесменів, пристали на пропозиції очолити футбольні осередки у своїх країнах Деббі Г’юїтт (Англія; фактично керує асоціацією, поки представницькі повноваження покладені на спадкоємця британського престолу принца Вільяма), Віцо Зелькович (Боснія та Герцеговина), Моше Зуарес (Ізраїль), Георг Кумас (Кіпр), Арі Лахті (Фінляндія) та шотландець Майк Малрейні.

Вистачає серед футбольних керівників фахівців із економіки та банківської справи: Арманд Дука (Албанія), Пол Кук (Ірландія; дипломований бухгалтер із досвідом керівництва медійними проектами), Адилет Барменкулов (Казахстан), Леонід Олейниченко (Молдова), Фернанду Гомеш (Португалія; колишній баскетболіст, застосував свої знання та досвід у спортивному менеджменті, зокрема, в ФК «Порту»), Мехмет Бюйюкекші (Туреччина; входив до правління різних банків і фондів, а також компанії Turkish Airlines), Юст Спеє (Нідерланди).

Осібно в цьому ряду стоїть швед Йон Райнфельдт – економіст і викладач, котрий у 2006-2014 роках очолював уряд країни!

Щаблями посад у спортивному менеджменті просувалися до своїх вищих футбольних обов’язків впливовий функціонер УЄФА та ФІФА Бйорн Вассалло (Мальта), Едгарас Станкявічюс (Литва), Конрад Кірквуд (Північна Ірландія), Петр Фоушек (Чехія).

Приємно бачити серед топ-чиновників колег із інформаційного світу. Скажімо, Армен Мелікбекян до Федерації футболу Вірменії працював спортивним репортером у декількох ЗМІ, засновував і редагував паперові та електронні видання. Німець Бернд Нойєндорф, спеціалізуючись на політології та соціології, був парламентським кореспондентом у Бонні. Заради політології свого часу завершив виступи в юнацькому футболі румун Резван Бурляну.

Подеколи в керівних кріслах футбольних асоціацій опиняються представники екстравагантних спеціальностей, як от, наприклад, медик Клаус Міттердорфер (Австрія), фахівчиня сфери IT Паскаль ван Дамм (Бельгія), словак Ян Ковачик – співзасновник однієї з найбільших продюсерських компаній країни – чи валлієць Стівен Вільямс, котрий свого часу «долетів» до посади старшого менеджера в аерокосмічній галузі.

Привертає до себе увагу угорська футбольна VIP-персона. Шандор Чаньї – найзаможніша людина у своїй державі, з офіційними статками понад 1,3 мільярда доларів, він очолює OTP Bank Group, є акціонером і членом ради директорів транснаціональної нафтегазової компанії, володіє холдингом із виробництва сільгосп- і харчової продукції.