Півстоліття тому: як «Зоря» порушила гегемонію столичних команд

Півстоліття тому вперше в історії футбольних змагань на території  минулого Радянського Союзу, порушивши гегемонію столичних команд – Києва, Москви і Тбілісі – чемпіонське звання і золоті медалі здобула спортивна дружина з пересіченого  обласного центра однієї з республік СРСР. Цей здобуток футболістів, тренерів і менеджерів луганської (тоді Ворошиловградської) «Зорі» в далекому 1972 році має зацікавити вболівальників, як «зі стажем», так і молодих прихильників гри мільйонів. Згадаємо, як це відбувалось?

Насамперед, зазначимо, що до початку сходження на футбольний Олімп луганська дружина двічі вигравала першість України (УРСР) в 1938 и 1962 роках, клас «А» (аналог – Перша ліга) в 1966-му, тобто в еліту радянського футболу потрапила в 1967 році.

Дебютний сезон «Зоря» під керівництвом Євгена Горянського закінчила на 16-му рядку з 19-ти (8 перемог, 13 нічиїх, 15 поразок, різниця забитих і пропущених м’ячів 27-42). Середня відвідуваність глядачів на домашньому стадіоні «Авангард» сягнула 28 тисяч.

Наступний сезон з новим тренерським складом на чолі з Віктором Гуреєвим «Зоря» завершила на 13-му рядку з 20 учасників першості (10 перемог, 13 нічиїх, 15 поразок, різниця 23-41), виникла потреба в оновленні складу гравців в усіх ланках, окрім воротарської, яку переконливо, надійно і надовго опанував 20-річний Олександр Ткаченко – відкриття радянського футболу.

У 1969-му почала формуватися майбутня спроможна на звершення, цілеспрямовано, гостро і комбінаційно діюча в  середині поля група гравців – Олександр Журавльов, В’ячеслав Семенов, Анатолій Куксов, Віктор Кузнецов і Георгій Мусієнко.

В підсумковій таблиці – на 11-му рядку. Нагальне – пошук забивних нападників і вправних захисників.

В сезоні 1970-го старшим тренером призначений Герман Семенович Зонін сформував і награвав суттєво оновлену ланку захисників «Зорі» – з Анатолія Шульженко (перший з луганчан одягнув футболку збірної СРСР), Михайла Фоменко, Володимира Абрамова, Миколи Пінчука, Володимира Малигіна.

Запрошений в Луганськ з Києва досвідчений півзахисник Йожеф Сабо надавав приклад вміння вести сміливу наступальну боротьбу на полях суперника, не поступатися в єдиноборствах і дотримуватися спортивного режиму поза грою. Середній вік гравців – 23 роки – це був наймолодшим вік серед усіх суперників. На старті першості по три перемоги і нічиї, потім чотири поразки, друге коло почали з переконливої перемоги над донецьким «Шахтарем» – 5:1, а за нею 12 матчів без поразок, в підсумку 5-й рядок з 17-ти (10 перемог, 14 нічиїх, 8 поразок, різниця м’ячів 27-25).

В 1971-му пішов з «Зорі» кращий бомбардир і беззаперечний лідер команди Йожеф Сабо, поповнили склад і закріпилися в своїх амплуа форварди Юрій Єлісєєв (зі складу дублерів), Володимир Старков (перейшов з московського ЦСКА), Володимир Онищенко та Сергій Морозов (обидва -з київського «Динамо»). Найцінніше придбання – півзахисник Юрій Васєнін (перейшов з калінінградської «Балтики») – людина «з двома серцями», на полі і в грі невтомна, усюдисуща, мобільна і непоступлива.

Завдяки йому був «виведений з гри» диспетчер московських армійців, безумовний футбольний авторитет  Володимир Федотов в вирішальній грі проти діючого чемпіона країни ЦСКА (переграли на його полі 2:1, раніше вдома 2:0, на рахунку півзахисників «Зорі» В’ячеслава Семенова і Віктора Кузнецова по два голи).

Завершили перед чемпіонський сезон на 4-му рядку з 16-ти (11 перемог, 11 нічиїх, 8 поразок, різниця 29-23, середня відвідуваність – 31 200 глядачів).

Таким чином, до головного досягнення луганська команда поступово підвищувалася, як в якості та інтенсивності ведення гри, зростанні командної та індивідуальної майстерності, агресивності наступу і надійності в обороні, так і турнірній підсумковій таблиці союзного чемпіонату.