Лінник пояснив, чому в опитуванні France Football поставив на перше місце Фабіана Руїса

Журналіст Ігор Лінник вже 24 роки голосує від України за «Золотий м’яч». Цього року він поставив Фабіана Руїса з «ПСЖ» на перше місце. Володар нагороди Гаррі Кейн на 9-й позиції. А Кіліан Мбаппе взагалі не увійшов до топ-10.

Журналіст "Трибуни" Ірина Козюпа поспілкувалася з Лінником про його вибір.

– Найперше розкажіть, за кого голосували і як вам результати «Золотого м’яча»?
– Вважаю, що цьогоріч кандидатів на «Золотий м’яч» було дуже багато. Дуже багато в моєму розумінні – це коло десь з 8-10 осіб. Були очевидні фаворити, а були фаворити другого плану.

До речі, як на мене, Кейн був фаворитом другого плану, тому що прямих важливих трофеїв у нього цьогоріч не було. А це один з найважливіших критеріїв для голосування – особливо в ті роки, коли проводяться великі турніри, як чемпіонат світу або Євро.

Тому очікувалося, що переможцем має бути той, хто виграв значний трофей. І з цього боку іспанці були, напевне, головними фаворитами. Але кожному з них чогось не вистачало.

Я на перше місце поставив Фабіана Руїса. Слідкую за ним, як за гравцем, дуже давно. Це чудовий майстер та універсал. У нього дві поспіль перемоги з «ПСЖ» у Лізі чемпіонів. А ще він чемпіон світу і чинний чемпіон Європи.

Тому мені здавалося, що для нього це, напевно, пік кар’єри. Він, як і Родрі свого часу, заслуговує на підвищену увагу. Тому саме з професійної точки зору для мене Фабіан – це людина, яка мала займати першу позицію. Я його так і поставив.

Далі у мене йдуть Кубарсі і Кварацхелія. В п’ятірку ще увійшли Деклан Райс і Родрі. Гаррі Кейн у мене дев’ятий цього року. Але я вам так скажу – якби я голосував не як член журі та професійний футбольний журналіст, а як звичайний шанувальник футболу, то, напевно, Кейн був би для мене одним з тих, хто найбільше заслуговує на «Золотий м’яч».

Однак France Football вимагає від нас відкладати в бік своє особисте ставлення до тих чи інших футболістів. Адже ми маємо дотримуватися певних критеріїв при голосуванні, що іноді додає клопоту. Але якщо ти береш участь у голосуванні, то приймаєш ті критерії, які на тебе накладаються, як на члена журі.

Коли знайомі розпитують мене про «Золотий м’яч», то я відповідаю, що інколи професійна думка і вболівальницьке відчуття вступають в певний конфлікт один з одним.

– Як загалом організоване голосування за «Золотий м’яч»? Яку участь в цьому бере УЄФА?
– УЄФА до організації цього конкурсу має стосунок лише тоді, коли починається підготовка до святкової церемонії. На етапі організації конкурсу, підбору журналістів, які входять до журі, і збору голосів УЄФА не має жодного стосунку. Цим займається лише France Football.

Так, у France Football був певний період, коли вони організовували конкурс разом з ФІФА. Тоді в голосуванні брали участь усі країни – по одному представнику від журналістів, а також, здається, тренери і капітани національних збірних. Тоді голосувало декілька сотень людей, і результати були такими, що весь світ дивувався. Після цього France Football завершив цю справу і знову повернувся до своїх критеріїв відбору журі у чоловічому футболі.

Є 100 країн, які в рейтингу ФІФА посідають місця з першого по соте. France Football кожного року запрошує по одному представнику для участі в голосуванні. Далі ми отримуємо листи від головного редактора France Football із нагадуванням чинних правил. Я голосую ще з 2002 року і відтоді суттєво нічого не змінилося. Отже, ми маємо дотримуватися наступних вимог:

1. Командні перемоги та титули.

2. Індивідуальний внесок гравця в командні успіхи.

3. Загальна кар’єра.

4. Дисциплінованість та поведінка гравця на полі та поза ним тощо...

Останнє – це вже додаткові критерії, якщо в тебе все інше рівне і ти хочеш ще на щось звернути увагу. Це складніше оформити в якісь чіткі показники, але воно існує. Тобто перше – це трофеї і командні успіхи. Друге – це індивідуальний внесок гравця в ці перемоги. Третє – це вже кар’єра.

З одного боку, незвично, що у рік Чемпіонату світу обрали Гаррі Кейна, який чемпіон Німеччини, але команди якого в Лізі чемпіонів та на та ЧС-2026 перемогти не змогли. З іншого – була велика кількість кандидатів, які могли претендувати на перемогу. Це Ямаль, Родрі, Мбаппе, Кейн, Фабіан Руїс, Хвіча. Тобто у кожного з них були певні досягнення, але чогось і не вистачало. І тому так склалося, що багато людей у цій ситуації дали перевагу Гаррі Кейну.

В мене цього року в десятці не було Мбаппе. Ямаль в мене теж не дуже високо – на сьомому місці. Це відповідно до вимог, які я використовував, підходячи до свого остаточного вибору. Я поки ще не бачив, як хто голосував, але буде дуже цікаво подивитися.

Простіше, коли є один, два чи три очевидних кандидати. Тоді голоси розподіляються дуже адресно і заздалегідь можна передбачити, хто фаворит «Золотого м’яча». Цього року так не було. Перемога Гаррі Кейна це засвідчила, але я особисто за нього дуже радий. Цей футболіст давно заслуговує на таку відзнаку.

– Є дуже медійні гравці та цілі PR-кампанії з просування футболістів. Як не потрапити під цей вплив при голосуванні за «Золотий м’яч»?
– Це вже особистий досвід кожного з тих, хто входить в групу журі, щоб не звертати уваги на цю медійність, а все ж таки використовувати ті критерії, які встановили організатори конкурсу, щоб він залишався авторитетним.

Коли конкурс організовували разом з ФІФА, тоді перемагала медійність і було дуже помітно, як авторитет «Золотого м’яча» просів на ці роки. France Football швидко це помітив і відмовився від такої практики. Ми намагаємося робити все від нас залежне, щоб ця індивідуальна нагорода залишалася найголовнішою у світовому футболі.

Я підходжу до голосування з максимальною увагою. Дивлюся на те, як людина поводиться у команді, як ставиться до партнерів, що саме вона робить у складних ситуаціях.

Наприклад, Кубарсі, якого я поставив на друге місце, попри його молодий вік. Для мене це зараз взагалі найкращий захисник у світовому футболі. Він ключовий гравець у збірній Іспанії і в «Барселоні».

Звертаю увагу, наприклад, коли воротар вводить м’яч у гру. Якщо є можливість віддати одному, другому, третьому, то дуже часто м’яч отримує Кубарсі. Для мене теж показник, як він тримає, керує лінією оборони, а вона висока і в збірній Іспанії, і в «Барселоні». Пау лише 19 років, а він вже з таким баченням поля, з таким відчуттям позиційної уваги. Це дуже високий клас.

А поруч з ним грає Ямаль, на якого всі звертають увагу. Ламін – дуже талановита людина, і він неодмінно виграє свій «Золотий м’яч». Але, на мій погляд, йому треба ще працювати не лише як гравцю, що, можливо, є найкращим зараз з технічної точки зору, а в усьому комплексі підходів до гри, у ставленні до партнерів та суперників. І в тому, як він виглядає і поводиться у суспільному просторі.

– Мені розповідали, що у вас дуже скрупульозний підхід до голосування за «Золотий м’яч». Тобто кількість голів вас теж не вражає?
– На мене впливає те, що, наприклад, у минулому сезоні, коли «ПСЖ» вперше виграв Лігу чемпіонів, то саме Фабіан Руїс був гравцем, який зіграв найбільшу кількість матчів за команду, найбільше хвилин провів на полі і в стартовому складі виходив найчастіше. Тобто для Луїса Енріке та Луїса де ла Фуенте саме цей гравець є мозком команди. А разом з Родрі вони взагалі така силище, проти якої дуже складно.

Інколи футболісти середина поля або захисники, які не є атакуючими, для глядача залишаються менш привабливим та менш зірковими. Гол – це остаточна фаза командних дій. А якщо дивитися на футбол, як на процес, то є багато підготовчих фаз до гола. Люди, які беруть участь у всіх фазах і найкраще з цим ладнають, для мене теж заслуговують на увагу. Дуже радий за футбол, як такий, коли інколи у конкурсі перемагає захисник, як Каннаваро у 2006 році чи Родрі.

Коли гравці цих ланок отримують «Золотий м’яч», то це також додає йому авторитету та додаткової вартості. Всі мають розуміти, що це не приз головному бомбардиру. France Football вручає окремий приз найкращому форварду. А це нагорода найкращому гравцеві року.

Тобто в мене немає жодного розпачу щодо того, що я поставив на більш високі місця одних футболістів, а переміг інший. Я за Гаррі Кейна дуже радий, як вболівальник. Для мене він один з найулюбленіших футболістів. Тим паче на чемпіонатах світу, де, на жаль, збірна України не дуже часто з’являється, майже завжди мої симпатії на боці Англії або Італії.