Чому радіти? Звільнення керманича перед матчем збірної України – насправді погана новина

Збірна Грузії з Кварацхелією та представниками ще кількох топ-чемпіонатів нагадала нам усім про Євро-2016, що була така – Північна Ірландія, що вона залишається міцною та бойовитою командою, спроможною створити великі проблеми. Проте хіба збірній України треба таке нагадування? Ми перетиналися з ними в кількох відбірних циклах і безпосередньо на фінальному турнірі Євро-2016.

Після цієї поразки француз Віллі Саньоль покинув пост головного тренера Грузії. І ось тут починається дивне – чомусь наша футбольна громадськість вирішила, що це прямо великий козир для нас перед візитом у Сакартвело. Sport Arena попереджує – ні.

Грузія залишається Грузією

Навіть у часи великих Кінкладзе, Арвеладзе та одного місцевого політика вона не була такою силою – і вже ж тим більше не могла мріяти про вихід на великі турніри. Зараз, коли її тягне 140-мільйонний лідер переможця Ліги чемпіонів Кварацхелія, коли в воротах стоїть велетень Мамардашвілі з Ліверпуля, коли свій прайм переживає форвард Мікаутадзе з Вільяреала – не треба думати, що в Лізі націй майстерності лідерів Грузії не вистачить, щоб створити нам проблеми.

Лідери грузинської збірної нікуди не подінуться й після відставки Саньоля. Для них протистояння з Україною принципове, вони пам’ятають наші останні драматичні матчі, вони знають загальний баланс протистояння. Існує, до речі, й жорсткий політичний підтекст, який гратиме свою роль у підігріві інтересу до матчу та мотивації його учасників.

Повторимося, Грузія залишається Грузією. Наївні надії, що вона ось зараз геть так і розвалиться і ми виграємо до виходу на поле.

Саньоль залишив грузинську збірну на ходу

Безперечно, поразка від північноірландців болюча, проте в грузинської збірної нема ознак розвалу чи випалювання колективного духу. Для розуміння, поразка 25 числа була першою для Грузії в 2026 році. Чотири товариських матчі проти Ізраїлю, Литви, Румунії та Бахрейну вони пройшли благополучно – дві перемоги та дві нічиї. Чотири поспіль поразки в кваліфікації на Євро були жахливими, так, але чи ви хочете сказати, що ми б не програли двічі Іспанії чи не мали б проблем із Туреччиною чи Болгарією? Грузинська збірна відносно недавно вийшла на той рівень амбіцій, коли може боротися за вихід на великі турніри. Для неї зміна головного тренера не означає руйнування всіх напрацювань, а клас залишається при них.

Зміна головного тренера, навпаки, часто дає імпульс

Це підтверджений багаторічною практикою феномен – навпаки, часто зміна головного тренера підштовхує команду до покращення гри та особливо самовіддачі, тому що ніхто не буде впевнений за свої позиції при новому штабі, всім доведеться доводити свій рівень. Нерідко якраз перезавантаження підштовхувало команди до винятково сильних матчів. Чому ж тут радіти?

Ще один момент. Рамаз Сванадзе, який прийняв після Саньоля збірну Грузії, багато років працював у структурі місцевої федерації, вже був т.в.о. в національній команді та очолював її юнацькі склади. Він прекрасно знає можливості цих гравців, зокрема багатьох – ще з юного віку. Часто призначення якраз таких спеціалістів дає багато як для поліпшення атмосфери в колективі, так і для найкращого, найглибшого використання їхніх можливостей.

І головне – навіть у другому дивізіоні Ліги націй у нас нема класу, щоб «вигравати до матчів»

Недооцінка суперників, у будь-якому їхньому поточному вигляді, це згубна практика в Лізі націй. Вона створена так, щоб суперниками ставали +/– рівні збірні. Всі ми з однаковими плюсами, недоліками, слабкостями. І в цьому швидкоплинному груповому турнірі не можна нікого недооцінювати. Тим більше, Україні – Грузію. Хоча вона до цього жодного разу не обігрувала нашу збірну, чотири з 11 матчів завершила внічию. А така «підніжка» на дистанції групи в чотири команди часто стає фатальною. Навіть така. А хто сказав, що команді з лідерами такого рівня не під силу зробити більше?

Тому Угорщину треба забувати, а до Грузії ставитися й без краплі недооцінки. Добротна, міцно збита збірна команда. Ми не Іспанія чи Франція, щоб дивитися на когось згори вниз. І повинно завжди бути з нами розуміння – жодне очко нам не дістанеться без тяжкої праці та бою, бою та повної самовідданості без тіні недооцінки в голові.