Левченко: «Яремчука випускати треба було дещо раніше»

Левченко: «Яремчука випускати треба було дещо раніше»

Збірна України не змогла обіграти Шотландію у вирішальній зустрічі за повернення у дивізіон А Ліги націй. Матч у Кракові завершився внічию 0:0, до цього шотландці у першій грі в Глазго завдали синьо-жовтим розгромної поразки з рахунком 3:0.

Своїми враженнями від останньої вересневої гри збірної України, а також баченням подальших перспектив головної команди країни поділився відомий футбольний експерт Євген Левченко.

– Не дивлячись на результат та якість гри у порівнянні з тим провалом, що був у першому матчі, сьогоднішній підсумок назвати успіхом важко, адже перемогти нам не вдалося. Тим більш, що передумови для перемоги були, ми мали досить багато реальних моментів, які мали б вирішити підсумок зустрічі. Але, на жаль, видно, що не вистачає нам на усіх стадіях європейського досвіду. Не хочу казати про везіння, але ті моменти, що ми мали, треба було реалізовувати – Довбик, Ярмоленко, Мудрик, Степаненко.

В такій грі дуже важливим є перший гол, і його, вважаю, сьогодні дуже не вистачило. Так, хлопці старалися, на відміну від матчу у Глазго сьогодні команда була більш сконцентрованою, зібраною, що, власне, і привело до такої кількості моментів з нашого боку. Але момент – це ще не гол, а забити ми не зуміли. Коли забиваєш, відкривається гра, з’являється друге дихання, впевненість.

– Довбик вже має певний досвід, Ярмоленко фактично ветеран збірної, але обидва, як вже відзначено, не реалізували свої супермоменти, особливо Андрій, який не влучив у порожні ворота з семи метрів. Це випадковість чи є певна негативна тенденція в гравців атаки?
– Сьогодні хлопці максимально налаштувалися на гру, і реалізуй Ярмоленко згаданий момент – гра складалася б зовсім інакше, можна було б спокійно контролювати м’яч, шотландцям довелося б відкриватися тоді. А так, коли не забиваєш з вигідних моментів, то постійно намагаєшся виправитись, наздогнати втрачене, це призводить до певної нервозності. Це спостерігалося в усіх лідерів, і я дещо не розумію, чому так пізно вийшов Яремчук, вважаю, що Рому випускати треба було дещо раніше. Так, гра продемонструвала, що ми маємо потенціал, але без забитих голів вписати матч до позитивного активу не можна.

– У цій грі Олександр Петраков використав свою улюблену схему 3-4-3, можна казати про помилку з вибором тактики у Глазго?
– Мені схема 3-4-3 подобається, адже є певний баланс. Тим більше, що сьогодні грав Тарас Степаненко, а з ним грати набагато простіше. І саме він, вважаю, сьогодні був балансом для збірної.

– Його заміна після першого тайму матчу в Глазго стала для нашої команди фатальною?
– Вважаю, що так. Що б там не було, але фактор Тараса дуже важливий. У тій грі не дуже добре зіграв Піхальонок, той самий Мудрик не найкраще виглядав, зате сьогодні в нього були певні спалахи. Але тут все нормально, адже обидва молоді хлопці, набувають досвід. А для збірної важливий розвиток, щоб досягати певних цілей. Тому згадана заміна Степаненка зіграла з командою злий жарт.

Сьогодні ж ми грали більш агресивно, зрозуміло, що в деяких моментах команда почала підсаджуватися, але, знову ж таки, те, як хлопці налаштувалися, заслуговує на повагу.

– На цей вирішальний матч Петраков поставив у ворота Луніна. Чи здивувало це рішення і як оцінюєте гру Андрія?
– Ні, це рішення зовсім не здивувало. Другий матч підряд Лунін у рамці. Цілком зрозумілий вихід, з вірменами Андрій зіграв дуже надійно, тому, власне, головний тренер і поставив Луніна на наступну гру. І це дуже сильний психологічний хід з боку Петракова, адже таким гравцям потрібен час, щоб відчути впевненість, тим більш, що в Луніна достатньо якостей, які він може і повинен демонструвати. А для цього гравцеві потрібно відчути себе у своїй тарілці, а це можливо лише через такі бойові матчі. Це дорогого коштує, коли тренер дає можливість зіграти тобі весь матч, а не міняє через 15-20 хвилин.

– Як оціните виступ збірної України в цьому циклі Ліги націй?
- Це дуже важко зробити, адже ми граємо не вдома, матчі відбуваються під шаленим тиском. І за це треба подякувати хлопцям, які виходять і б’ються, доносять до всього світу, що футбол в нас живий. Так, перетрубації зі складом дають про себе знати, але якщо глобально, якщо всі наші лідери будуть в строю, то в нас досить таки боєздатна команда. Ну і, звичайно, будемо сподіватися, що все в нас якомога скоріше налагодиться, і ми зможемо грати набагато сильніше і більш розкуто, адже матимемо підтримку трибун.

– В Олександра Петракова наприкінці року закінчується контракт. Він ще може дати щось команді з її нинішнім складом чи його місія підходить до завершення і збірній потрібні нові ідеї?
– Я б Петракова на даний момент не списував з рахунків. Він дуже сильно виріс як фахівець, зробив великі кроки щодо розвитку, це видно по всіх його діях. Йому потрібно надавати шанс, і нехай продовжує тренувати. Він зовсім не заважає гравцям розвиватися. Молоді хлопці, яких Петраков підтягнув у останніх іграх – той самий Ігнатенко, Мудрик – це круто. І думаю, що УАФ надасть Олександру Васильовичу шанс хоча б на рік, щоб він зміг доробити свою справу. Єдиний момент, який є підставою для зміни тренера – це коли гравці не ростуть і немає результату. На останнє ми зараз дивимося в меншому ступені, адже куди більш важливим зараз є кроки в плані розвитку. Петраков підтягує до команди молодь, ті гравці, що в нього є – вони при ньому й заграли.

Ну і, думаю, що в певний момент настане шанс Сергія Реброва, в якого закінчиться контракт з «Аль-Айном», але зараз я про це не став би говорити.