Олімпійські боги: міфи і реальність

Іще півфінальне протистояння з «Астон Віллою», фаворитом змагань, змусило футбольну Європу говорити про двох героїв нового грецького міфу – головного тренера «Олімпіакоса» Хосе Луїса Менділібара та форварда Аюба ель-Каабі, котрий провів у ворота чемпіона світу Еміліано Мартінеса п’ять м’ячів із шести, а в овертаймі заключної дуелі поставив і переможну крапку.

АРХІТЕКТОР МЕНДІЛІБАР

Він – уродженець Країни Басків, як і Хабі Алонсо, наставник леверкузенського «Байєра», фіналіста поточного розіграшу Ліги Європи. Кар’єру гравця розпочав у другій команді «Атлетика» з Більбао, потім захищав кольори «Логроньєса», друголігового «Сестао» та «Лемони» (Д3).

Тренером аж ніяк не хапав зірок із неба. Так, вивів «Вальядолід» у Примеру з першої ж спроби. Змінив малюнок гри «Осасуни» на більш привабливий, атакувальний. Перетворив «Ейбар» на міцного середнячка елітного дивізіону.

Відверто кажучи, таке собі резюме, щоби вразити керівників «Севільї» навесні минулого року. Можливо, зіграло свою роль те, що боси андалусійців перебували у відчаї: заміна по ходу першості Хулена Лопетегі на Хорхе Сампаолі не дала ефекту – команда відверто провалювала сезон, ризикуючи вилетіти в Сегунду, а в Лізі Європи просто дивом пройшла «Фенербахче» на першому етапі плей-офф.

Поява Менділібара змінила геть усе. В підсумковій таблиці Ла Ліги «Севілья» лише трохи недотягнула до «міжнародної» зони, зате свій улюблений єврокубок здобула (всьоме в історії та вп’яте відтоді, коли Кубок УЄФА перевтілився в Лігу Європи) цілком заслужено, навіть із певним шиком.

У чвертьфіналі був битий «Манчестер Юнайтед» – 2:2 і 3:0. У півфіналі склав зброю інший фаворит турніру, «Ювентус» – 1:1 і 2:1 (в овертаймі). Нарешті, фінальна дуель із «Ромою» Жозе Моурінью завершилася нічиєю 1:1 і серією пенальті. В ній підопічні Менділібара були точнішими, принісши 62-річному тренерові перший трофей у його кар’єрі.

Цей тріумф, утім, не став індульгенцією: важкий старт у наступному сезоні й останнє місце у групі Ліги чемпіонів послужили приводом для відставки – в жовтні, після 28 матчів на чолі клубу. Та вже в лютому наставник знайомився з новими підопічними, прийнявши «Олімпіакос». Там він замістив Карлуша Карвальяла, звільненого після поразки від найпринциповішого з опонентів – «Панатинаїкоса».

Афінський колектив, до речі, єдиний із представників Греції, що до четверга пробивався в єврокубковий фінал: у 1971-му «зелені» на «Вемблі» поступилися «Аяксу» в боротьбі за Кубок чемпіонів – 0:2.

Призначення Менділібара відбулося за кілька днів до стартового поєдинку «Олімпіакоса» в стиковому раунді Ліги конференцій, куди пірейці вилетіли з Ліги Європи. Додатковою мотивацією для них міг слугувати той факт, що вирішальний матч приймають Афіни. Й урешті-решт перемога над «Астон Віллою» надихнула іспанську газету Marca запропонувати новий варіант логотипу «Олімпіакоса» – з профілем тренера в лавровому вінку.

  
Та навряд чи про подібні перформанси варто було всерйоз замислюватися після двох перемог над «Ференцварошем» (1:0, 1:0). Геть примарною мрія стала в результаті розгрому від тель-авівського «Маккабі» на власному стадіоні – 1:4. Але реванш на нейтральному полі вийшов більш ніж переконливим – 6:1 (хоч і в додатковий час).

Чвертьфінал, і знову «Фенербахче», що зібрав ціле намисто учорашніх, але не потьмянілих зірок на кшталт Ліваковича, Бонуччі, Джеко, Тадича й Ченгіза Ундера. 3:2 удома, 0:1 у Стамбулі, серія 11-метрових – 3:2 на користь «Олі». І вихід на «Астон Віллу», яка свою путівку також здобувала в післяматчевій «перестрілці» з французьким «Ліллем».

У двобої з четвертою командою Прем’єр-ліги, очолюваною справжнім кубковим монстром – також баском Унаї Емері, греки володіли м’ячем усього 26% часу. «Шістка» з «двійкою» фігурують і в підсумковому рахунку двоматчевого протистояння: 6:2 на користь «Олімпіакоса». Головною його зброєю стали разючі контратаки, на вістрі яких був Аюб ель-Каабі.

БЕЗКОШТОВНИЙ ДІАМАНТ

Доречно, мабуть, згадати, що найкращим снайпером «Севільї» в останній переможній кампанії Ліги Європи став марокканець Юссеф Ен-Несірі. На відміну від вихованця іспанської «Малаги», його співвітчизник ель-Каабі до «Олімпіакоса» не засвітився в топ-лігах.

Та й узагалі він надто пізно розпочав шлях у професійному футболі. Зростав у неблагополучному районі портової Касабланки, не закінчив школу, бо треба було фінансово допомагати родині. Пішов учнем у теслярську майстерню. Футбол став засобом заробітку пізніше – коли з аматорського колективу перейшов до місцевого «Расінга». Перший контракт Аюб уклав у 21 рік.

Починав у захисті, але, відзначившись кількома голами на одному з передсезонних турнірів, спонукав тренерів до експерименту з переведенням фактурного (182 см) гравця в атаку. 25 його влучань у 33 іграх сезону-2016/17 забезпечили «Расінгу» путівку до вищого марокканського дивізіону. А самому форвардові – угоду з клубом «Беркан» і виклик до національної команди, де він у дебютному матчі відзначився дублем.

  
То була зустріч групового етапу Кубку африканських націй із Мавританією. Збірна Марокко здобула трофей, а ель-Каабі став найкращим бомбардиром із історичним рекордом змагань: 9 голів у п’яти поєдинках. Наразі його доробок у складі «Атлаських Левів» – 22 голи в 44 матчах.

Після ЧС-2018, де зіграв проти Ірану та Португалії, Аюб розпочав нову клубну одісею: китайський «Хебей», повернення додому у «Відад», турецький «Хатайспор» і катарський «Аль-Садд».

«Олімпіакосу» він дістався безкоштовно, вільним агентом. Контракт розрахований до 30 червня. Авторитетний портал transfermarkt оцінює 30-річного Аюба ель-Каабі в 3,5 млн. євро. Не доводиться сумніватися: знайдеться достатньо вигідних пропозицій щодо футболіста, котрий уже провів понад 30 голів у всіх турнірах, 11 із них – у Лізі конференцій, найкращим снайпером якої марокканець став із солідним відривом і з безперечним шиком.