Чверть століття розгрому «Барселони» на «Олімпійському»

Ще тільки вивчаючи після жеребкування календар Групи «С», вболівальники виокремлювали для себе «спайку» з «Барселоною». Грізна команда, яка неодноразово гостювала в Києві на початку 90-х – ще в часи великої ери Кройффа, виглядала фаворитом не тільки двоматчу з динамівцями, а й євросезону в цілому. Тож сенсаційні розгромні поразки від «Динамо» Лобановського прогриміли на весь світ, а їхні творці миттєво потрапили на передовиці всіх провідних спортивних видань.

7:0 за двома матчами з іспанським грандом – це класика динамівського футболу, до якої приємно повертатися завжди, щоб розуміти, наскільки актуальними та прогресивними були цілих три десятиліття ідеї Лобановського в світовому футболі.

Розминулися з Роналдо

«Барселона» влітку 1997 року здійснила один із найбільш значних трансферів «на вихід» – за суму майже в 30 млн. доларів США в міланський «Інтер» відправився Роналдо. Автор переможного голу в матчі з ПСЖ у фіналі Кубка кубків 1997 року не реалізувався повною мірою в «Барсі», проте запам’ятався неймовірними сольними виступами в найкращих матчах. За майже аналогічну вартість із «Монако» був придбаний старший, 26-літній, бразильський форвард Сонні Андерсон (29 млн.). За 25 млн. 850 тис. Доларів у «Депортиво» (Ла-Корунья) купили 25-річного Рівалдо. Із «Роди» прибув 31-річний воротар Рууд Хесп, із «Мілану» – 24-річний захисник збірної Нідерландів Міхаель Райцигер і 25-річний нападник збірної Франції Крістоф Дюгаррі. Вважався перспективним 22-річний півзахисник «Партизана» та збірної Югославії Драган Чирич.

Окрім Роналдо, Луї ван Галь більше важливих гравців не втрачав – кращі роки Георгія Попеску, який відправився в «Галатасарай», у «Барсі» вже давно пройшли, а Лоран Блан не прижився в команді й перейшов у «Олімпік» з Марселя. Парадоксальним чином, обидва ветерани видадуть невдовзі досить яскраві відрізки в пізній кар’єрі й здобудуть чи не головні трофеї для себе.

----------------------------

Цікаво!

45-річний Луї ван Галь очолив «Барселону» саме влітку 1997-го, до цього вигравши все, що можна, включаючи Кубок чемпіонів і Суперкубок УЄФА, на чолі «Аякса». Продовжуючи славні традиції великих голландців «Барси», він не досягнув успіхів Кройффа на континентальній арені, проте виграв із «Барселоною» чемпіонат і кубок Іспанії, а посеред сезону 1997/98 у протистоянні з дортмундською «Борусією» виграв і Суперкубок УЄФА – за Кубок кубків, виграний раніше його попередником Боббі Робсоном.

----------------------------

У столицю України «Барселона» привезла не тільки гравців, а й шеф-кухаря з 250 кілограмами провізії. Втім, навіть «привозна дієта» не допомогла каталонській команді в матчах з українським «Динамо», якому вона до цього тільки раз програвала й раз грала внічию, завжди проходячи далі в єврокубках. Цього разу свято було на Хрещатику.

100% «Динамо»

У Київ прибула третя команда Групи «С» за підсумками двох стартових турів – поступившись в один гол у Ньюкаслі, підопічні ван Галя вдома не втримали потрібний результат із добре знайомим йому П.С.В. Ейндховен (двічі вели в рахунку після голів Луїса Енріке, а в підсумку – 2:2). Маючи тільки одне очко в активі, щоб не провалити Лігу чемпіонів, каталонці повинні були брати шість очок у «Динамо» із шести можливих.

При цьому гості недорахувалися відразу кількох гравців. Травмувалися воротар Вітор Байя, півзахисник Хосеп Гвардіола, нападники Сонні Андерсон і Еммануель Амуніке. Форвард Хрісто Стоїчков не грав через конфлікт із головним тренером, а півзахисник Іван де ла Пенья (один із найбільших талантів середини 90-х) отруївся перед матчем. І при цьому при всьому ван Галь ще й побідкався на передматчевій прес-конференції, що розраховує на професіоналізм своїх підопічних – мовляв, не завжди вони налаштовуються на несильних (!) суперників...

Щодо динамівців Києва, то під питанням було повернення після травм захисника Олега Лужного, півзахисників Павла Шкапенка та Василя Кардаша, а «роль Стоїчкова» в «Динамо» все ще виконував Віктор Леоненко – найкращий гравець України першої половини 90-х удостоївся честі звернення Лобановського до нього по імені та по-батькові, втім навряд чи був цьому радий – молодого ветерана в його 28 років відправили в «Динамо-2», звідки в великий футбол форвард непересічного таланту так і не повернувся, догрававши в ЦСКА та «Закарпатті».

Втім, відсутності Леоненка в «Динамо» зразка 1997 року вже не відчували – та навіть схильні до ностальгії вболівальники скоро повірили в нових кумирів атаки. Вже на шостій хвилині, коли Лужний заробив і швидко розіграв штрафний, Калитвинцев запустив у прохід Реброва, від якого всі – включаючи й воротаря Хеспа – очікували подачі від лицьової лінії. Насправді ж Сергій з гострого кута пробив точно під поперечину, «між вухами» в Рууда – 1:0. Ось таким вийшов рімейк «ван Бастенового» голу дев’ятирічної давнини...

Уже через три хвилини високий пресинг киян ледве не дав результат: Максимов виводив на воротаря Калитвинцева, проте той, не входячи в карний майданчик, пробив повз воріт. Натиск «Барси» змусив хвилюватися вже Шовковського – ось на нього виривався Фігу, ось Дюгаррі пробивав головою, ось Оскар б’є зі зручної позиції – все повз воріт! Коли ж динамівці переходили в контрнаступ, відразу «потріскувала» барселонська оборона – як приклад, атака, коли Косовський виводив Шевченка на Хеспа, і той поцілив у стійку – хоча якби забив, гол би скасували через сумнівний, але зафіксований офсайд.

І все ж перший тайм «Динамо» використовує, щоб подвоїти перевагу. Знову швидко розіграний штрафний на фланзі: Косовський починає хорошу комбінацію, перший удар – від Реброва – приймає на себе захисник Коуту, проте правіше чергує Максимов. Юрій з лету запускає м’яча в «шістку» на протихід Хеспу – 2:0. «Барсі» залишається лише жалкувати за змарнованими моментами Рівалдо, Дюгаррі та інших своїх лідерів. «Динамо» ж грало значно розважливіше, ніж у попередньому турі, коли в схожій ситуації втратило перемогу з «Ньюкаслом».

Тож після перерви, вдало граючи по рахунку, кияни довершили справу й додали проблем ван Галю з прицілом на наступний тур. Після вдалої діагоналі від Реброва Феррер пропустив собі за спину Шевченка, тож Хесп змушений був збивати Андрія, який уже прокидав повз нього м’яч – вилучення та штрафний. Резервний воротар Бускетс, замінивши центрхава Оскара, зайняв місце в воротах і провів очима удар зі штрафного від Калитвинцева, а потім під добивання метнулися відразу кілька захисників. А вже через кілька хвилин Шевченко з флангу щедро відпасував на Калитвинцева, який неспішно зблизився з Бускетсом і чітко пробив повз нього в ближній кут – 3:0. Батько Серхіо Бускетса, до речі, вимушений був ще й рятувати «Барсу» від четвертого голу, коли Шевченко замикав подачу Волосянка. Натомість, Рівалдо в самій кінцівці втратив шанс на гол престижу.

Вперше за чотири роки, після фіналу Ліги чемпіонів, коли «Мілан» під керівництвом Капелло виграв у «Барселони» 4:0, каталонці зазнали розгромної поразки в Лізі чемпіонів. При рівності за ударами в площину (4:4) та навіть перевазі в володінні м’ячем (58%-42%) підопічні ван Галя відповіли за слова свого тренера. «Чому я повинен боятися Лобановського? Тільки тому, що він старший? Ну так це не показник...», – говорив Луї на передматчевій прес-конференції. Після гри риторика вже була іншою...

«Кияни грають у тотальний футбол, – говорив Луї ван Галь. – Зізнаюся, після жеребкування я для себе визначив «Динамо» в аутсайдери групи, проте після ретельного вивчення свою думку змінив. Гра киян справляє сильне враження. В цієї команди нема слабких місць».

«Це був матч, у якому нам вдалося реалізувати свою перевагу у тактиці, швидкості та виконавській майстерності. Тому я вважаю результат закономірним. Я вдячний усім нашим гравцям за те, що, крім бездоганного виконання плану на гру, крім своєї індивідуальної майстерності, вони зуміли виявити ще й найвищу самовіддачу. При цьому не скажеш, що з боку гравців «Барселони» не спостерігалося такої самовіддачі», – підсумував Валерій Лобановський.

----------------------------

Протокол

«ДИНАМО» (Київ, Україна) – «БАРСЕЛОНА» (Іспанія) – 3:0 (2:0)
Голи: 1:0 Ребров (6), 2:0 Максимов (32), 3:0 Калитвинцев (65).
«Динамо»: Шовковський, Лужний (Волосянко, 62), Головко, Ващук, Дмитрулін, Гусин, Максимов (Михайленко, 83), Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.
«Барселона»: Хесп, Феррер, Райцигер, Коуту, Серхі, Оскар (Бускетс, 63), Фігу (Чирич, 82), Рівалдо, Луїс Енріке, Рохер, Дюгаррі (Піцці, 80). Головний тренер: Луї Ван Галь.
Попередження: Косовський (45), Ребров (52) – Оскар (30), Серхі (35), Фігу (57), Дюгаррі (68), Коуту (83), Рохер (83)
Вилучення: Хесп (62, фол останньої надії)

22 жовтня 1997 року. 21:45. Київ. НСК «Олімпійський». 100 000 глядачів. +4С.
Суддя: М. Мерк (Німеччина).

----------------------------

«Ноу проблем» на «Камп Ноу»

Одна справа – раз відправити в нокаут фаворита. Зовсім інша – приїхати на матч-реванш у його лігво та повторити екзекуцію, навіть із більш переконливим результатом. Тим більше, «Барселона» вдома – це був лев. Лідируючи в чемпіонаті, якраз напередодні матчу 4-го туру Ліги чемпіонів підопічні ван Галя переграли на «Сантьяго Бернабеу» мадридський «Реал» – 3:2. На голи Рауля та Шукера відповіли Рівалдо, Луїс Енріке та Джованні. Дві гольові передачі видав напередодні свого 25-го дня народження Фігу – хто б міг подумати, що через кілька років він зі скандалом перейде якраз у «Реал»... А поки Луїш переконував, що запам’ятав Україну ще з часів матчів за португальську збірну й прагне помсти за поразки клубу й своєї національної команди.

А тим часом легендарний ветеран «Барси» Рональд Куман у передматчевому інтерв’ю попереджував: «„Динамо” – це не „Реал”!» Як би дивно це не звучало, голландець виявився цілковито правим. Тим більше, що кадрова ситуація ван Галя не радувала – через травми та інші обставини поза грою залишалися воротар Хесп, оборонці Абелардо та Райцигер, півзахисники Гвардіола, де ла Пенья, Рохер і Луїс Енріке, нападники Амуніке, Андерсон, Дюгаррі та Стоїчков. Від безвиході в запасі з’явилися навіть резервісти з юнацької команди, серед яких – і Карлес Пуйоль, для якого це було одне з перших потраплянь у заявку першої команди. Динамівці ж підійшли до гри фактично в оптимальному складі.

Господарі, прагнучи реваншу, влаштували українцям аж ніяк не теплий прийом. В аеропорту затримали на кілька годин, невчасно подали автобус для трансферу, не надавали тренувальне головне поле, затримували роботу акредитованих ЗМІ. На цьому фоні передматчеві «карикатури» в пресі та зверхні інтерв’ю гравців виглядали найменшим злом. Втім, слова того ж Джованні, який обіцяв розгром «Динамо», лише додатково мотивували гостей. Уже в дебюті Калитвинцев заробив і подав штрафний, а Андрій Шевченко вдало пробив головою – 0:1.

Зрівняти рахунок намагалися Рівалдо та Селадес – після швидкої флангової атаки та кутового, проте неточно. У динамівців кілька разів опинявся на вигідних позиціях Гусин. І саме він вирізав подачу з правого флангу на Шевченка, який у високому стрибку головою пробив повз Вітора Байю – 0:2. Кураж, із яким динамівці реалізовували свої нагоди, вражав. За їхніми переміщеннями явно не встигали суперники, і коли Серхі збив Шевченка у карному майданчику, Андрій впевнено переграв португальського воротаря з 11-метрової позначки – 0:3. А це, між іншим, перший динамівський хет-трик у Лізі чемпіонів!

Що задумував ван Галь на другий тайм, залишилося загадкою. Відразу після перерви в простій ситуації на вилучення наразився досвідчений уже захисник Серхі, так що «Барса» мала якимось дивом відігрувати три голи вдесятьох. Дива трапляються, проте за іншими адресами – в чисельній перевазі «Динамо» спокійно довело справу до розгрому, ще й примноживши його. Коли Байя відпасував на Феррера, він не чекав від оборонця «підстави» – а той, по суті, подарував м’яча супернику, і Ребров метрів із 30-ти тут же пробив у ворота, в які Вітор повертатися ще не встигав.

Чи могла «Барса» програти менш принизливо? Питання стояло вже тільки так. Активний Фігу змусив добре попрацювати Шовковського, Амор, вийшовши на заміну, струсонув поперечину. Втім, на підсумок гри це не вплинуло жодним чином. Андердог протистояння, «Динамо» здобуло історичну перемогу над «Барсою», опустивши володаря Кубка кубків на останнє місце в Групі «С». Є спокуса списати це на «критичний день» у суперника, на якусь випадковість, на суттєве послаблення колишнього гранда. Та ні: в 1997-98 роках «Барса» ван Галя здобула чемпіонство та кубок Іспанії, Суперкубок УЄФА. Ні, треба визнати силу «Динамо».

Валерій Лобановський: «Зовні могло здатися, що перемога дісталася нам легко. Але це не так. На поле вийшли команди, які ні в чому не збиралися поступатися один одному. Іспанська преса ґрунтовно підігріла атмосферу навколо матчу. Деякі висловлювання гравців «Барселони» були просто некоректними. Тому наших футболістів налаштовувати не доводилося, всі готувалися найсерйознішим чином. Серед причин перемоги зазначу головні. По-перше, ми переграли «Барселону» тактично. По-друге, що надзвичайно важливо у таких іграх, хлопці дуже добре зіграли індивідуально. Команда повністю виконала план на гру».

----------------------------

Протокол

«БАРСЕЛОНА» (Барселона, Іспанія) – «ДИНАМО» (Київ, Україна) – 0:4 (0:3)
Голи: 0:1 Шевченко (9), 0:2 Шевченко (32), 0:3 Шевченко (44, з пенальті), 0:4 Ребров (79).
«Барселона»: Вітор Байя, Феррер, Райцигер, Коуту, Серхі, Оскар (Надаль, 71), Селадес, Чирич, Фігу, Джованні (Амор, 53), Рівалдо. Головний тренер: Луї Ван Галь.
«Динамо»: Шовковський, Лужний (Волосянко, 59), Ващук, Головко, Дмитрулін, Гусин (Михайленко, 60), Хацкевич, Калитвинцев (Максимов, 46), Косовський, Шевченко, Ребров. Головний тренер: Валерій Лобановський.
Попередження: Гусин (59) – Коуту (2), Серхі (33)
Вилучення: Серхі (47, повторне попередження)

5 листопада 1997 року. 21:45. Барселона. Стадіон «Камп Ноу». 52 000 глядачів. +22С.
Суддя: Х. Даллас (Шотландія).

----------------------------

Європа вчиться вимовляти Dynamo Kyiv, Shevchenko, Rebrov

Зігравши внічию з П.С.В. Ейндховен, кияни достроково гарантували собі перше місце в «групі смерті». От тільки «Юве» з Дель П’єро, Індзагі, Зіданом, Дешамом, Давідсом розважливо поставилося до головної сенсації Ліги чемпіонів. Марчелло Ліппі, віддавши належне тренерському генію Лобановського, досягнув успіху після домашньої нічиєї в Києві. 1:4 – це була дуже повчальна поразка динамівців, яка, тим не менш, не зупинила їхнього прогресу.

----------------------------

Цікаво!

Саме «Ювентус» виявився найкращою командою Європи за рейтингом футбольних клубів УЄФА сезону 1997/98 з майже 142 балами. «Барселона» була за підсумками сезону восьмою П.С.В. -– десятим, «Динамо» -– 13-м, «Брондбю» -– 51-м, «Ньюкасл» -– 57-м, «Шахтар» -– 69-м.

----------------------------

Із «Барселоною» динамівці Києва надалі грали чи не найчастіше, порівняно з іншими грандами європейського футболу. Тим не менш, навіть через багато років пригадуються ці магічні 7:0 1997 року, які до цих пір залишаються в переліку найбільш гірких поразок каталонського клубу. Здається, «Вечірка» свій звіт про один із тих поєдинків назвала «Півтори години щастя». Так от, ті, хто дивився ці ігри з трибун і «блакитних екранів» своїх телевізорів, пережили ці півтори години двічі – після Києва та після Барселони.