Як «Баварію» зіпсував боснійський інтриган

То хто ж тоді винен? Керівництво мюнхенців не любить медійність – Герберт Хайнер та Олівер Кан рідко виходять на люди, а якщо й щось коментують, то дуже стримано. Тож під нашим прицілом Хасан Саліхаміджич – третя за важливістю людина у клубі, чия роль найбільш зрозуміла для широких мас.

Спортивний директор забезпечує комплектацію складу, взаємодію між персоналом та футболістами – тобто безпосередньо впливає на процеси гри. Якщо вищі чини виконують насамперед фінансово-адміністративні функції, то від рішення Саліхаміджича частково залежить те, який вектор обере команда.

Спершу слід визнати, що у роботі Хасана є позитивні моменти – для прикладу, перебуваючи на посаді з 2017 року, боснієць оформив вдалі придбання. Серж Ґнабрі, Альфонсо Дейвіс, Бенжамен Павар, Лерой Сане та Джамал Мусіала допомогли виграти низку престижних трофеїв, серед яких є кубок Ліги чемпіонів.

Водночас не все так гладко, як здається – разом із успіхами Саліхаміджич допустив кричущі помилки, внаслідок яких «Баварія» знаходиться там, де ми її наразі бачимо – вилетіла з Ліги чемпіонів та Кубка Німеччини та ще мусить постаратись, щоб втриматись на першому місці в Бундеслізі.

Саліхаміджич не шукає баланс між зацікавленими сторонами та не розвʼязує конфлікти

У нас є яскрава ілюстрація із Ніко Ковачем – хорват прийшов не без сприяння Саліхаміджича, та варто було новоспеченому коучу взятися за наведення порядків, як почалися проблеми.

Ніко є вимогливим та навіть деспотичним (недарма його свого часу прозвали другим Феліксом Магатом), але саме завдяки контролю він досяг прийнятних успіхів у «Айнтрахті» та «Монако». З іншого боку, така поведінка та методика не сподобалася футболістам – на тлі Юппа Хайнкеса та особливо Карло Анчелотті, що махнув рукою на тренування, настанови Ковача здавалися надлюдськими. Хоча тут також є нюанс – невже «Баварія» не дотягувала до рівня франкфуртців? Відповідь риторична.

З того часу пішли розмови про «злив», розподіл роздягальні на групки та пошук «кротів», про наявність яких Ніко розповів на одній із прес-конференцій. Якщо говорити відверто, то всередині клубу роками був пул недоторканих (умовні Мануель Ноєр, Роберт Левандовський, Томас Мюллер, тощо), який робив «погоду» – коли ж Ніко спробував навʼязати йому кардинально відмінні умови, то був кинутий напризволяще. Все через Саліхаміджича.

Хасан ніколи не приглушував потенційні скандали, бо мислив однобічно, буквально на користь обраних. Не хочете Ковача? Оʼкей. Нагельсманн пискнув проти Ноєра? Прекрасно, ще один пунктик для звільнення. Хамес Родріґес незадоволений кількістю практики? Нічого страшного, все одно орендований. Зрештою, ви не помічали, з якою частотою зі стану «Баварії» надходять різноманітні новини, що засвідчують печальну атмосферу? Он нещодавно Садіо Мане побився із Лероєм Сане, і це стало темою «номер один».

Замість того, щоб припинити виносити сміття із хати, мати нейтральність і стержень, Саліхаміджич сам спонукав тому, щоб інформація набувала розголосу. Це не нормально.

Саліхаміджич посварився із Фліком та з легкістю відпустив найкращого тренера у новітній історії

Чимала кількість прихильників «роттен» готові розтоптати Саліхаміджича лише за те, що той не просто дозволив Гансу-Дітеру Фліку піти, а й сприяв відходу спеціаліста.

Завжди можна сказати, що Флік після видатного сезону 2019/20 шукав нову мотивацію та розумів зацікавленість з боку Німецького футбольного союзу. Плюс, не оминути той факт, що в січні 2021-го «Баварія» сенсаційно попрощалася з національним кубком (у серії пенальті далі пройшов скромний «Гольштайн Кіль»). І якщо до цього позиції Гансі все одно вважалися потужними, то після програного чвертьфіналу Ліги чемпіонів проти «ПСЖ» Саліхаміджич пішов в атаку.

Тут треба розуміти, що всередині клубу якраз назрівали зміни – Карл-Гайнц Румменіґґе готувався скласти повноваження гендиректора, Олівер Кан збирався їх підхопити, тож Флік став предметом гарячих суперечок. Румменіґґе наполягав на збереженні тренера, а от Хайнер, Улі Хенесс та Хасан мали сумніви – мовляв, для розширення обойми напередодні були запрошені Лерой Сане, Буна Сарр, Ерік Максім Шупо-Мотінг та орендований Дуґлас Коста.

Питання в тому, що Флік майже не використовував останніх, зате продемонстрував невдоволення продажем Тьяго Алькантари та наполягав на продовженні контрактів з Давидом Алабою й Джеромом Боатенґом. І мав повне право вимагати, адже саме йому звітувати за підсумкові показники – зрештою, Хансі дорікнув Саліхаміджичу: «Дозвольте сказати так: я був тут головним півтора року. Минулого сезону у нас була якісніша команда, це всі знають».

Хасан парирував: у всьому винен коронавірус та спровоковані ним збитки. Закулісся наростаючого конфлікту привідкрив Хаміт Алтинтоп: «Хасан відіграв величезну роль у спортивному успіху, він дійшов до директорату. Я думаю, що «Баварія», швидше за все, буде триматися за нього, ніж за тренера. Зараз хтось повинен сказати: хлопці, відкиньте своє еґо. Ви повинні його вгамувати».

Фактично це виглядало як заклик, адресований Фліку: опустися на землю. І що ви думаєте – правління дійсно, хоч й спершу завуальовано, стало на бік Хасана. Незважаючи на його токсичність, що Кан, що Хайнер висловили підтримку – інакше не могло бути, оскільки Саліхаміджич був частиною «нової, пострумменіґґевської (назвемо це так) «Баварії».

«Баварія єдина та рішуче виступає проти ворожнечі щодо Хасана Саліхаміджича. Обʼєктивна критика, звісно, завжди допустима. Проте ми рішуче засуджуємо особисті нападки. У кожної монети є дві сторони. Всі ми були задоволені блискучими виступами команди та хорошим футболом впродовж останніх 18 місяців, й ми розуміємо, що тренер хотів би мати команду з 30-ти найкращих зірок. Але в нас є коронавірус, з яким нам доводиться рахуватися», – пояснив Хайнер. Це, можливо, й раціональна думка, але вона аніскільки не апелювала Фліку, який сподівався залишити СВОЇХ людей, на яких міг покладатися.

Ніко Ковач пройшов через подібне та також дав коментар: «Тут, у «Монако», Пол Мітчелл (спортивний директор), скаутський відділ та я тісно залучені до усіх планів. Ми обговорюємо все. Я думаю, це потрібно у кожному клубі. Ми всі знаємо, як справи йдуть у Мюнхені – там все з точністю до навпаки».

Мірослав Клозе, що асистував Фліку, вже опісля не приховував розчарування: «Що справді мене змушувало думати про своє майбутнє, то це те, як люди в «Баварії» спілкуються. Ви повинні поважати один одного, навіть якщо не завжди згодні».

Добре, припустимо, що Флік, Ковач та Клозе упереджені. А що скажете на рахунок Германна Герланда – поважний дядечко присвятив клубу чверть століття, трудився пліч-о-пліч Юппом Хайнкесом, Луї ван Галем та Карло Анчелотті, доклав руку до розвитку молодіжки: «Буває так, що двоє людей не можуть порозумітися. У мене були проблеми з Хасаном стосовно молодіжного кампусу. Я ухвалював рішення, а потім бачив, що все йде не так. Там було більше розмов, ніж конкретики». І який ефект? Герланд теж втратив посаду.

Саліхаміджич не має стратегії

Нещодавнє звільнення Нагельсманна викликало справжній шок. Навіщо?.. По правді, до Юліана були претензії, але Саліхаміджич навіть у прощанні з ним виставив себе некомпетентним.

У поточному сезоні мюнхенці дещо загальмували у Бундеслізі, однак загалом контролювали ситуацію. Тут треба ще врахувати, що у команди нарешті зʼявився гідний конкурент у вигляді «Боруссії» Дортмунд, та і сама вона не мала належної мотивації, щоб викладатися у боротьбі за «салатницю» прямо зараз. У футболі таке буває – внутрішнє суперництво банально «приїлося», зате можна повністю переорієнтуватися на інші, більш актуальні турніри.

Якби «роттен» жахливо виступили у Лізі чемпіонів – це одна річ. Але ж колектив видав феноменальну дистанцію – 8 перемог поспіль, у 7-х з яких не було пропущено жодного мʼяча. Хіба це не свідчило про ментальне та функціональне «здоровʼя» гравців?

Як у подальшому зʼясувалося, «Баварія» без особливих труднощів може активізуватися та досягти потрібного результату на усіх фронтах – інакше б «джмелі» Едіна Терзіча у очному протистоянні не поступилися 2:4. Виходить цікава логіка – Нагельсманна не прибрали після «Вільярреалу», де він не впорався з Унаї Емері за всіма статтями, але виставили за поріг, коли німці високо котувалися проти «Манчестер Сіті». Вочевидь, Саліхаміджич не чув про афоризм «коней на переправі не міняють».

Ба більше, Юліан дуже дорого обійшовся – у 2021-му «рекордмайстер» заплатив «Лейпцигу» 25 мільйонів євро (рекордна сума за коуча в історії), запропонував пʼятирічний контракт і тепер винен за неустойку ще 27 мільйонів (а за іншою інформацією – ледь не 50). Причому Томас Тухель має на руках договір тривалістю у 2,5 роки – це недовіра чи побоювання знову обпектися?

У Тухеля є ореол антикризового менеджера – одразу пригадується, як він очолив «Челсі» та здобув кубок Ліги чемпіонів. Але різниця між лондонцями та мюнхенцями є фундаментальною: Френк Лемпард, будучи поганим тактиком, не міг налаштувати відповідні процеси, так би мовити, «запустити» команду. На відміну від попередника Томас поставив гру, мав власний почерк, тож справи пішли вгору.

Чи потребувала «Баварія» саме такого втручання? Малоймовірно. Тухель відомий важким характером і погодився на авантюру: йому необхідно навести порядок насамперед у головах підопічних, з чим Нагельсманн якось давав лад (як не крути, скандали на кшталт Мане-Сане не випливали на широкий загал). Поки увесь цей безлад триває, клуб втрачає не лише дорогоцінний час, але й можливість змагатися за нагороди – вже стався виліт із кубка Німеччини, а Ліга чемпіонів висить на волосині.

Як бачимо, політика Саліхаміджича більше шкодить, ніж дає позитивні дивіденди. Безперечно, боснійцю вдалося привести на «Альянц Арену» ряд кваліфікованих виконавців, втім, його стосунки з оточенням, що має протилежну точку зору, приречені на провал. Твердолобість призвела до втрати Фліка, не раз сколихнула роздягальню та прямо вплинула на гонитву за трофеями.